Рішення № 88787126, 14.04.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9902/19

Провадження № 2/185/1067/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання - Кучеренко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу ЄУ № 185/9902/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини без згоди і супроводу батька,-

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якому просить суд надати дозвіл на виїзд сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України до м. Санкт-Петербург Російської Федерації без дозволу та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 25 травня 2020 року по 25 листопада 2020 року .

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що відповідач є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не здійснює, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається. Дитина постійно проживає з нею, вона піклується про сина, повністю матеріально утримує, доглядає за ним, займається його вихованням. Позивач має намір вивезти дитину за межі України до м. Санкт-Петербург Російської Федерації для відпочинку, оздоровлення та відвідування родичів, але відповідач добровільно згоди не дає, тому вона змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 05.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін по вищезазначеній справі.

У судове засідання позивач не з`явилася, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив суду не надав.

Представник третьої особи в судове засідання повідомлений належним чином не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, що підтверджується інформацією про реєстрацію місця проживання матері з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Маріупольської міської ради від 19.10.2019 року.

Позивач має намір поїхати разом з сином до м. Санкт-Петербург Російської Федерації для оздоровлення, відпочинку та відвідування родичів.

Тимчасовий виїзд за межі України до м. Санкт-Петербург Російської Федерації буде здійснюватись в інтересах ОСОБА_3 , оскільки метою даної поїздки буде відпочинок, оздоровлення та розширення світогляду дитини.

Відповідач ОСОБА_2 надав нотаріальну згоду на багаторазові поїздки позивача з сином до Російської Федерації, АРК, згідно копії заяви бланку № НАВ854844 до 06.10.2017 року. Рішенням Павлоградського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018 року було надано дозвіл на тимчасовий виїзд дитини без згоди батька у супроводі матері строком на шість місяців. Вищезазначене рішення втратило свою чинність, тому позивач звертається до суду з даним позовом.

У п.3, підп.1 п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли вісімнадцятирічного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється, зокрема, у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копі ї рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до ч.2 ст.155 Сімейного Кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно ч.1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені.

Згідно з ч.ч.7,8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За правилами ст.3 Конвенції про права дитини (прийнята Генасамблеєю ООН 20 листопада 1989 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст.18 даної Конвенції, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З наведених вище обставин суд приходить до висновку, що бажання позивача отримати дозвіл на вивезення дитини за кордон узгоджується з її правами та обов`язками, покладеними на неї Сімейним кодексом України, а тому суд не вбачає обставин, що обмежують згідно із законодавством право виїзду дитини сторін за кордон і вважає, що надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон для оздоровчого відпочинку буде відповідати її інтересам, та має разовий характер. Надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України м. Санкт-Петербург Російської Федерації без згоди батька на термін з 25 травня 2020 року по 25 листопада 2020 року не порушить прав дитини та відповідає її інтересам, оскільки буде сприяти фізичному, духовному, інтелектуальному, культурному та соціальному розвитку дитини, оскільки виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини без згоди і супроводу батька - задовольнити в повному обсязі.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дозвіл на виїзд сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України до м. Санкт-Петербург Російської Федерації без дозволу та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 25 травня 2020 року по 25 листопада 2020 року .

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ: 25968748, місце знаходження: пр.. Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду і шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко