Рішення № 88778487, 27.02.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11451/18-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

27 лютого 2020 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Московенку В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новини 24 години» до керівника Головного департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача та просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує право товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» на недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 року на сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України (http:www.president.gov.ua) у мережі Інтернет, а саме « … медіа … поширили неперевірену інформацію, зокрема … Newsone».

-зобов`язати керівника Головного департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України ОСОБА_1 в триденний строк з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену на сайті офіційного інтернет-представництва Президента України (http:www.president.gov.ua) у мережі інтернет інформацію у такий спосіб як вона була поширена, опублікуванням наступного змісту:

«Спростування: Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 Адміністрацією Президента України на сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України (http:www.president.gov.ua) у мережі Інтернет,в якій наведені обставини про поширення товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ»(логотип « Newsone ») неперевіреної інформації, а саме: раніше оприлюднених телекомпанією «Руставі-2» так званих «документів» від імені ОСОБА_2 , - є недостовірною та не відповідає дійсності. Прес-служба Адміністрації Президента України».

-зобов`язати керівника Головного департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України ОСОБА_1 видалити інформацію, що порушує право товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ»на недоторканість ділової репутації, з сайту офіційного Інтернет-представництва Президента України (http:www.president.gov.ua) у мережі Інтернет.

Мотивуючи вимоги позову позивач посилається на те, що оспорювана інформація поширена та доведена до відома невизначеного кола осіб на веб-сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України та взагалі мережі Інтернет, стосується безпосередньо позивача, крім того є недостовірною, а також вказаним розповсюдженням інформації особистим немайновим правам позивача завдана шкода.

Відзиву, заяв або клопотань від відповідача не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представником позивача надано заяву про розгляд справи в її відсутність в заочному порядку.

Відповідач будучи належним чином повідомленим в судове засідання не з`явився, причини неявки невідомі.

При розгляді справи по суті враховано приписи ч.ч. 1, 2 ст. 223 ЦПК України та не встановлено відповідних обмежень щодо неможливості розгляду за даних обставин, а тому дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в порядку загального позовного провадження, суд, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 02 год. 20 хв. на веб-сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України (http:www.president.gov.ua):за підписом « Прес -служба Президента України», було опубліковано заяву для засобів масової інформації, яка є недостовірною та принижує ділову репутацію телеканалу NEWSONE. Даний текст знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 : «Оприлюднені так звані «документи» від імені ОСОБА_2 є низькопробною підробкою та фейком, виготовленим і закинутим телекомпанії Руставі-2 спецслужбою Росії.

Найкрасномовніше про провал ФСБ свідчить факт, який легко перевірити. ОСОБА_3 одружився у Києві у вересні 2013 року, тому у старшого сина ОСОБА_2 у 2007році не було дружини.

Прес-служба Адміністрації Президента звертається до З МІ з проханням не поширювати фейкову інформацію, що носить явно замовний з боку країни-агресора характер. А з боку медіа, які поширили неперевірену інформацію, зокрема «Українська правда» і Newsone, розраховуємо на публічне вибачення».

На веб-сайті http:www.president.gov . uaміститься інформація, що ідентифікує власника даного веб-сайту «Адміністрація Президента України. Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Сrеаtіvе Commons Attribution 4.0 Internatinal, 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11. Довідкова Адміністрації Президента України - (044) 255-73-33».

17 січня 2018 року керівництво ТОВ «Новини 24 години» звернулося з письмовою заявою про спростування недостовірної інформації вихідний № 17-01/1 (вхідний № 436/3311-2 від 19 січня 2018 року), але жодних дій з боку Адміністрації Президента України вчинено не було та жодної відповіді на заяву позивач не отримував.

Зазначена публічно поширена інформація про позивача є недостовірною, негативною,такою, що принижує його ділову репутацію, а тому суд приходить до висновку, що така підлягає спростуванню, з огляду нанаступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Статтею 28 Конституції України регламентовано, що кожен має право на повагу дойого гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність,поводженню чи покаранню.

Частиною 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право насвободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей(ч. 1 ст. 68 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформацією закон визначає документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Визначення поняття «недостовірна інформація» дано у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якою вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво. тобто містить відомості про події та явища. яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 15 зазначеної постанови дано також визначення поняттю «поширення» інформації, а саме: «... опублікування її у пресі, ...; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; ..., а також в іншій формі хоча б одній особі».

Факт поширення Адміністрацією Президента України інформації підтверджується також тим, що вищезазначену інформацію «підхватили» та розповсюдили інтернет - видання, тобто вказана інформація розповсюджується протягом тривалого часу в спосіб широкого доступу в мережі Інтернет, і така інформація є відкритою для загального доступу (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Отже, Адміністрацією Президента України поширено зазначену недостовірну та негативну інформацію необмеженому колу осіб.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27 лютого 2009 року, «негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.».

Чинне законодавство України не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Однак, згаданою Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року з метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства, що регулює захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи надано роз`яснення відносно вказаних понять.

Зокрема, під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, атакож зловживання правом в інших формах, що передбачає ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і діловарепутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Таким чином, поширена відповідачем інформація безпосередньо стосується позивача, містить фактичні дані, з яких, за твердженнями Адміністрації Президента України, вбачається, що позивач є порушником законів, людської моралі, журналістської етики та стандартів, а тому така інформація є недостовірною, негативною, недоведеність якої є очевидною, такою, що порушує його право на недоторканність ділової репутації, а саме: «...медіа ... поширили неперевірену інформацію, зокрема ... Nеwsоnе».

Відповідач поширеною інформацією протиправно встановлює та поширює факт вчинення позивачем дій щодо поширення неперевіреної інформації,інформації, не достовірність якої спростовується самою Адміністрацією Президента України.

Виходячи зі змісту поширеної інформації однозначно випливає, що відповідач використовуючи інформацію, що не відповідає дійсності, намагаєтьсяпереконати необмежене коло осіб у порушенні позивачем норм чинного законодавстваУкраїни та здійсненні протиправних дій, зневазі до норм законів України, непорядності,зневазі до норм людської моралі,журналістської етики та стандартів, тим самим дискредитуючи позивача в очах суспільства.

Такі висловлювання є однозначно негативними та містять фактичні дані, з яких вбачається, що відповідач стверджує про порушення позивачем норм чинного законодавства України, а отже поширення вищевказаної інформації створює у інших людей враження,що позивач міг вчиняти якісь неправомірні, аморальні, непрофесійні дії.

Зазначене є підтвердженням порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо обов`язку перевірки достовірності поширюваної інформації, що передбачено ст. 302 ЦК України.

Таким чином, відповідач фактично звинувачує позивача у вчиненні дій, за які може наставати адміністративна та цивільно-правова відповідальність, у непрофесійності його працівників та аморальній поведінці.

Поширена Адміністрацією Президента України інформація містить конкретні фактичні дані: «... медіа ... поширили неперевірену інформацію, зокрема ... Nеwsопе ...».

Відтак, зазначеною інформацією відповідач намагається донести до необмеженого кола осіб начебто встановлені нею факти.

Твердження, поширені відповідачем спростовуються простою перевіркою такої інформації - ознайомленням із телевізійним ефіром Позивача за період, коли така інформація могла бути поширена. У зазначеній Адміністрацією Президента України інформації є посилання на першоджерело - веб-сайт грузинської телекомпанії «Руставі-2» (ІНФОРМАЦІЯ_4). Як слідує з даної веб-сторінки дане повідомлення з`явилося на ній 13 січня 2018 року о 21 год. 33 хв., а вищезазначена заява на веб-сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України (http:www.president.gov.ua)- з`явилася ІНФОРМАЦІЯ_1 о 02 год. 20 хв. Отже, поширення інформації, яка є предметом спору, могло відбутися виключно у часовий період з 21 год. 33 хв. 13.01.2018 року по 02 год. 20 хв. 14.01.2018 року.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: б) фіксацію своїх програм наматеріальному носії та їх відтворення. Запис телеефіру за вказаний часовий період Позивач надає до суду як належний та допустимий електронний доказ у вигляді цифрового запису на DVD-дисках. Даний доказ підтверджує факт відсутності поширення інформації про наявність письмових заяв Президента України до ФСБ РФ.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року в справі Інститут економічних реформ, ТОВ проти України (Заява № 61561/08) прийняв постанову, в якій зазначив основні принципи та критерії класифікації тверджень як фактів та як оціночних суджень, визначив їх відмінність.

Європейський суд зазначив, що питання про класифікацію твердження як факту або оціночного судження підпадає, в першу чергу, під сферу свободи розсуду національних органів влади, зокрема національних судів (див. Lindon, Otchakovsky-Laurens and July vs France, §55).

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень(див. Brasilier vs France, №71343 / 01, §37, 11 квітня 2006 року).

ЄСПЛ підкреслив, що в контексті ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод потрібно враховувати обставини і загальний фон, на якому були зроблені обговорювані заяви.

У даному випадку контекстом є вчинення позивачем, на думку відповідача неправомірних дій, поширення Адміністрацією Президента України недостовірної інформації стосовно Позивача на веб-сайті офіційногоІнтернет- представництва Президента України (http:www.president.gov.ua) у мережі Інтернет з вимогою публічного вибачення («розраховуємо на публічне вибачення»).

Крім того, Європейський суд нагадав, що навіть у разі, коли твердження прирівнюється до суб`єктивної оцінки, адекватність втручання може залежати від того, чи. існує достатня фактична підстава для спростовуваного твердження, оскільки навіть суб`єктивна оцінка, яка не має під собою ніякої фактичної основи, може бути надмірною (див. Jerusalem vs Austria, №26958 / 95, §43).

Варто зазначити, що вищезазначені твердження відповідача є серйозними в тоні, а враховуючи форму - поширення на сайті офіційногоІнтернет- представництва Президента України - офіційними в тоні.

Зазначений сайт є офіційним джерелом, а тому в силу вимог ч. 2 ст. 302 ЦК України інформація, яка зазначена на такому сайті може не перевірятися особами, які здійснюють її подальше поширення. Тобто, така інформаціясприймається суспільством як перевірена та достовірна. Це в свою чергу обумовлює довірчесприйняття широким колом осіб.

Твердження є також руйнівними по суті, враховуючи, що позивач звинувачується в здійсненні дій, за які настає адміністративна та цивільно-правова відповідальність та в непрофесіоналізмі (недодержання вимог журналістської етики та стандартів), аморальній поведінці (недодержання норм людської моралі).

Крім того, явно з цього випливає, що зазначені відповідачем твердження, які мали по суті офіційний тон, вийшли за межі допустимого рівня можливого перебільшення або провокації.

Якщо досліджувати ситуацію зі сторони аналізу можливого конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом репутації людини, необхідно враховувати основні критерії, викладені в прецедентному праві ЄСПЛ (див. Рєзнік проти Росії, №4977 / 05, §43, 04 квітня 2013 року, і Niskasaari and Otavamedia Oy vs Finland, №32297 / 10, § 58, 23 червня 2015 року).

Зокрема, у постанові ЄСПЛ в справі Рєзнік проти Росії (п. 46), зазначено: «Суд вважає, що немає необхідності постановити рішення відносно спору між сторонами про те, чи було зазначене твердження оціночним судженням чи фактологічним твердженням. Суд завжди підтримує ту позицію, що навіть оціночне судження без будь-якої фактологічноїоснови може бути надмірним,та що в такому випадку треба здійснити перевірку, якаспрямована на виявлення співмірності характеру та ступеню обвинувального твердження(див. «Педерсен та Баадзгаард проти Данії» (Pedersen and Baagsgaard v/ Denmark) [БП], №49017/99, п. 78, ЄСПЛ 2004-ХІ; «Йерусалем проти Австрії» (Jеrusalem v. Аияігіа), № 26958/95, п. 43, ЄСПЛ 2001 -II, и «Де Хаєс та Гійселс проти Бельгії» (De Наеs апd Gijsels v. Веlgіит).

Таким чином, інформація, розповсюджена відповідачем єобразливою та неспівмірною характеру та ступеню обвинувальноготвердження,руйнівною по суті, з урахуванням загального контексту та офіційного тону.

Відтак, можна однозначно стверджувати про наявність вини у формі умислу в діях відповідача, оскільки при розповсюдженні такої інформації, на виконання приписів ст. 302 ЦК України, вона зобов`язана була переконатися у її достовірності.

Як очевидно із наведеного тексту, поширена інформація стосувалась безпосередньо позивача, у ній прямо згадано назву телеканалу, на якому здійснює мовлення позивач, відповідно до отриманої ліцензії на мовлення.

Таким чином, відповідачем викликано негативну оцінку позивача в очах суспільства, що як наслідок тягне дискредитацію його як телерадіоорганізації, чим порушується його право на недоторканність ділової репутації.

У правовій державі, якою згідно Конституції проголошена Україна (ст. 1 та ст. 8), це має наслідком зміну морального ставлення суспільства до Позивача: з позитивного або нейтрального - на негативне. Це завдає шкоди діловій репутації Позивача, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що Позивач чинить аморально, зневажає закон, порушує вимоги журналістської етики та стандартів. Негативні наслідки, спричинені Позивачеві вищезазначеними діями Адміністрації Президента України, обумовлені тим, що Позивач є телерадіоорганізацією та його ділова репутація мають велике значення для ефективного здійснення Позивачем господарської діяльності та виконання місії Товариства.

Тому, очевидно, що відомості наведені та поширені в інформації відповідачем щодо позивача є негативними, образливими, принизливими та такими, що не відповідають дійсності, що в цілому завдає шкоди його діловій репутації.

В ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження інформація, поширена відповідачем, а тому така є не достовірність та неправдивою, тобто об`єктивно не підтвердженою належними та допустимими доказами.

Крім того, негативна недостовірна інформація, поширена відповідачем, порушила право на недоторканність ділової репутації позивача, а тому створила враження вчинення телеканалом неправомірних дій, спрямованих на підрив авторитету та діяльності Президента України.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року в п.п. 6 та 15 роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє, особисте немайнове право.

Таким чином, вищезазначена інформація, поширена відповідачем, є поширеною, тобто доведеною до невизначеного кола осіб, стосується саме телеканалу NEWSONE, не відповідає дійсності, тобто є недостовірною; порушує особисте немайнове право ТОВ «Новини 24 години» на недоторканність ділової репутації.

Одним із основних принципів інформаційних відносин згідно зі ст. 2 Закону України «Про інформацію» є достовірність і повнота інформації. Вищезазначена інформація підлягає спростуванню, оскільки є недостовірною, та такою, що не відповідає дійсності і негативно впливає на ділову репутацію телеканалу.

Стаття 5 Закону України «Про інформацію» визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Аналізуючи ст. 201 ЦК України можна зробити висновок, що ділова репутація є немайновим благом, отже охороняється чинним законодавством України.

Як зазначається в ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Тому виходячи із положень ст.ст. 94, 277 Цивільного кодексу України, юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка Поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до ч. 3 ст. 273 ЦК України діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про інформацію» інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.

Таким чином, у чинному законодавстві України закріплено основи правової, соціальної, демократичної держави. Усі члени суспільства повинні дотримуватися встановлених принципів та правил поведінки, та мати гарантії захисту своїх прав та інтересів у разі їх порушення іншими особами.

Ігноруючи вищенаведені норми, відповідач використав веб-сайт офіційного Інтернет-представництва Президента України та взагалі мережу Інтернет, для поширення недостовірної, наклепницької інформації, яка направлена на свідоме протиправне порушення прав і свобод позивача, що порушує його право на недоторканність ділової репутації.

Гарантована законодавством України свобода волевиявлення, не є перепоною для реалізації позивачем права на притягнення до відповідальності відповідача, спростування поширеної ним, із використанням мережі Інтернет вищезазначеної недостовірної, наклепницької інформації про позивача, і видалення такої інформації у формі та у спосіб, визначені чинним законодавством, оскільки у Адміністрації Президента України відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» та роз`яснень Пленуму ВСУ відсутні підстави для звільнення його від відповідальності за порушення вищезазначених вимог законодавства України про інформацію, захист честі, гідності та ділової репутації.

Згідно із ст. 302 ЦК України, особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. В порушення вказаної норми закону відповідач не перевірив достовірності поширюваної про позивача інформації, не зробив посилання на документи чи інші докази, якими б така інформація підтверджувалась, а тому спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму ВСУ суди мають використовувати широкі можливості, що надає розгляд справ про захист гідності, честі чи ділової репутації, для підвищення культури спілкування, з`ясовувати обставини поширення недостовірної інформації і відповідно до ст. 211 ЦПК України реагувати окремими ухвалами при встановленні фактів порушення закону.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму ВСУ враховуючи положення ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року; далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Оцінюючи належність, допустимість а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що оспорювана інформація поширена та доведена до відома невизначеного кола осіб на веб-сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України та взагалі мережі Інтернет, стосується безпосередньо позивача, крім того є недостовірною, а також вказаним розповсюдженням інформації особистим немайновим правам позивача завдана шкода, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 9, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 89, 133,141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-289, 353, 354 ЦПК України, на підставі ст.3, 28, 32, 62, 68 Конституції України, ст. 277 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 30 Закону України «Про інформацію», п.п. 4, 5, 12, 15, 18-19, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порушує право товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» на недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 року на сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України (http:www.president.gov.ua) у мережі Інтернет, а саме « … медіа … поширили неперевірену інформацію, зокрема … Newsone».

Зобов`язати керівника Головного департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України ОСОБА_1 в триденний строк з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену на сайті офіційного інтернет-представництва Президента України (http:www.president.gov.ua) у мережі інтернет інформацію у такий спосіб як вона була поширена, опублікуванням наступного змісту:

«Спростування: Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 Адміністрацією Президента України на сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України (http:www.president.gov.ua) у мережі Інтернет,в якій наведені обставини про поширення товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ»(логотип « Newsone ») неперевіреної інформації, а саме: раніше оприлюднених телекомпанією «Руставі-2» так званих «документів» від імені ОСОБА_2 , - є недостовірною та не відповідає дійсності. Прес-служба Адміністрації Президента України».

Зобов`язати керівника Головного департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України ОСОБА_1 видалити інформацію, що порушує право товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ»на недоторканість ділової репутації, з сайту офіційного Інтернет-представництва Президента України (http:www.president.gov.ua) у мережі Інтернет.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. А. Писанець