Рішення № 88767448, 20.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року Справа № 160/10233/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, третя особа – ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та нечинним припис Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області винесеного до акту перевірки №001925-3786/7-19 від 20.09.2019 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що припис за актом перевірки №001925-3786/7-19, який позивач просить суд визнати протиправним за цим позовом, містить вимогу до АТ “Дніпрогаз” усунити виявлені порушення, виконання якого має наслідком здійснення перерахунку побутовим споживачам - мешканцям будинку 25 АДРЕСА_1 , фактичного об`єму споживання (розподілу) природной газу за показами лічильника без застосування коефіцієнту приведення до стандартних умов починаючи з жовтня 2018 року. Фактично припис, що оскаржується, та постанови НКРЕКП №№501.502 від 05.04.2019р. і частині зобов`язання АТ “Дніпрогаз” здійснити перерахунок всім побутовим споживачам, однаковими заходами реагування різних органів державного нагляду (контролю) на одне й те саме правопорушення, що свідчить про неоптимізований обсяг контрольно-наглядових функцій органів державного нагляду (контролю) із здійснення заходів державного нагляду (контролю) певних видів господарської діяльності, що призводить до дублювання повноважень таких органів, подвійного навантаження та необґрунтованого тиску на суб`єктів господарювання, дублювання застое) ваші: санкцій за одні і ті ж порушення різними органами державного нагляду (контролю). Вищенаведене порушує основні принципи державного нагляду (контролю), закріплені абзацами 9 та 10 статті 3 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Отже, доки суд не визначиться з правовим висновком у справах №160/3512/19, №160/3679/19 та рішення суду набере законної сили, у відповідача відсутні підстави щодо застосування припису про усунення виявлених порушень, що за своїм характером збігаються з порушеннями, які виявлені НКРЕКП та зафіксовані в актах №118, №119 від 29.03.2019 року, та питання стосовно неправомірності дій позивача, про які йдеться, передано на розгляд суду.

20.11.2019 року Головним управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що перевірку було проведено з підстав, у спосіб й у порядку, визначених законом. Так, до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області надійшла колективна скарга про те, що права мешканців будинку АДРЕСА_2 було порушено, у зв`язку з тим, що АТ «Дніпрогаз» при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець (позивач) нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та виконавцями. На підставі звернення споживача Головного управління Держпродспоживслужби Дніпропетровській області було видано наказ від 17.09.2019 № 33713-ПО «Про проведення позапланового заходу (перевірки) АТ «Дніпрогаз», згідно з яким було виписано направлення № 3786 на проведення перевірки від 17.09.2019. За результатами відповідної перевірки було складено акт позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів від 20.09.2019 року № 001925-3786/7-19, до якого надано спірний припис. Так, у його Розділі VI «Опис виявлених порушень» вказано: «Найменування нормативно-правового акта або нормативного документа, вимоги якого порушено, із зазначенням статті (частини, пункту, абзацу тощо)»: ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», п. 1 гл. 4 розділу IX Кодексу ГРМ (постанова НКРЕКП № 2494). «Детальний опис виявленого порушення»: у своєму зверненні ОСОБА_2 (колективна скарга мешканців будинку АДРЕСА_2 ) скаржиться на здійснення неправомірних нарахувань за, послуги газопостачання шляхом приведення факті використаного об`єму природного газу до стандартних умов. Розділом II п. 9 Правил постачання природного газу (постанова НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 встановлено, що розрахункова одиниця поставленого газу є метр кубічний, приведений до стандартних умов. Разом з тим, розділ II регулює відносини із споживачами, що не є побутовими. У розділі ІІІ (щодо побутових споживачів) норми щодо приведення об`єму газу до стандартних умов не містяться. Відповідно до п. 1 гл. 4 розділу IX Кодексу ГРМ (затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494) для визначення фактичного об`єму споживання природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ (або споживача). У разі відсутності лічильника газу оператора - лічильника газу побутового споживача. Також встановлено, що приведення об`ємів газу до стандартних умов здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики № 116 від 26.02.2004. Разом з тим, відповідно до п. 2 Методики вона поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами підприємцями для потреб. Заявник у своєму зверненні зазначає, що рахунки, виставляються за газ, який він використовує у своєму помешканні для власних потреб, тому дана методика (разом з додатками, що також є частиною методики) не поширює свою дію на такі відносини. Крім того, відповідно до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визнано неналежним чином.

Відповідач стверджує, що перевіркою було встановлено факт порушення прав споживачів діями працівників Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», що виразились у приведенні обсягу фактично спожитого газу до стандартних умов, але не виражений в енергетичних одиницях, тобто збільшення такого обсягу шляхом застосування підвищуючого коефіцієнту. Відсутність підстав для приведення об`єму спожитого газу до стандартних умов у даному випадку пояснюється тим, що мешканці житлового будинку є побутовими споживачами, фізичними особами, а не суб`єктом господарювання, на яких й поширюються приписи нормативних актів про застосування коефіцієнтів приведення до стандартних умов. В підсумування своїх висновків відповідач зазначив, що оскаржуваний припис відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач припустився порушення прав споживачів, з метою усунення яких й виносився спірний припис.

28.11.2019 року від Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що норми Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу у своїй сукупності вказують на те, що для здійснення розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами використовується розрахункова одиниця, яка визначається як один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов. Також позивач зазначає, що Пунктом 13 розділу III «Порядок постачання природного газу побутовим споживачам» Правил постачання природного газу чітко передбачено, що розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди. Отже, зазначена норма Правил постачання природного газу, а також пункт 1 та пункт 5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ повністю узгоджуються між собою та наводять до однозначного висновку про те, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу, у тому числі побутовому споживачу, береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем та п.5.3 Типового договору про розподіл природного газу. За таких обставин, дії позивача є такими, що відповідають діючому законодавству, а оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню.Також, позивач під час звернення до суду з позовною заявою зазначав, що питання приведення об`єму природного газу до стандартних умов для побутових споживачів та можливості застосування коефіцієнтів за додатком Методики №116, є предметом судового розгляду у справі №640/20081/18 по якій, станом на день подання позову, було винесено рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.06.2019р. 07 листопада 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.06.2019 року у справі №640/20081/18 та прийняв постанову, якою апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг - залишив без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року - без змін. Отже, за висновком суду, АТ «Дніпрогаз» правомірно та обґрунтовано приводить об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.

26.02.2020 року від Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” до суду надійшли пояснення. В означених поясненнях позивач зазначив, що 07 листопада 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.06.2019 року у справі №640/20081/18 та прийняв постанову, якою апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг - залишив без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року - без змін. Отже, за висновком суду, АТ «Дніпрогаз» правомірно та обгрунтовано приводить об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами. 24 грудня 2019 року Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув в порядку письмового провадження справу №640/21017/18 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи Державна регуляторна служба України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про визнання протиправною та скасування постанови. Справа №640/21017/18, що розглянув Верховний Суд, є аналогічною справі №640/20081/18, оскільки в цих справах: відповідачем є один і той самий суб`єкт владних повноважень; спір виник з аналогічних підстав та у відносинах, що регулюються одними нормами права, позивачами заявлено аналогічні вимоги. Пізніше, 03 лютого 2020 року Верховний Суд переглянув у касаційному порядку ще одне судове рішення, ухвалене у справі №640/20866/18 зі схожим предметом спору справі №640/20081/18 у подібних за своєю суттю і правовою природою відносинах.

12.03.2020 року від третьої особи – ОСОБА_1 до суду надійшли пояснення щодо позову, в мотивування яких ОСОБА_1 зазначив, що останній є побутовим споживачем природного газу в розумінні Закону України «Про ринок природного газу», одержує послугу з розподілу природного газу на підставі договору розподілу природного газу, укладеного з АТ «Дніпрогаз» на основі Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498. Починаючи з жовтня місяця 2018 року ОСОБА_1 почав одержувати від ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» через особистий кабінет на веб-сайті http://104.ua та у паперовому вигляді рахунки на оплату послуг постачання природного газу з додатковими нарахуваннями. У вказаних рахунках зазначено, що об`єм спожитого ним газу, який визначений за фактичними показниками його лічильника, був приведений до стандартних умов. Оплату відповідно до вказаних рахунків Постачальник зобов`язує третю особу здійснити саме за приведений до стандартних умов об`єм газу. Також ОСОБА_1 стверджує, що така ситуація стала наслідком порушення з боку Оператора ГРМ, який відповідно до договору розподілу і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, відповідає за передачу даних про об`єм (обсяг) розподілу та споживання природного газу Постачальнику, з яким у нього укладений договір постачання природного газу побутовим споживачам на основі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015. Оператором ГРМ було передано значення об`єму природного газу, приведеного до стандартних умов, яке не може використовуватися Постачальником при визначенні об`єму споживання природного газу та виставленні ним рахунку споживачу. Отже, такі дії Оператора ГРМ є незаконними та порушують права ОСОБА_1 як споживача.

17.03.2020 року від третьої особи – ОСОБА_1 до суду надійшли клопотання про залучення у справу Антимонопольного комітету України в якості третьої особи на стороні відповідача та залучення у справу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в якості третьої особи на стороні відповідача. Разом з цим, означені клопотання судом до уваги не приймаються та відхиляються, оскільки третьою особою не доведено яким саме чином судове рішення у справі №160/10233/19 може вплинути на права та обов`язки Антимонопольного комітету України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

22.11.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду У задоволенні клопотання представника Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Шай А.С. про об`єднання справ в одне провадження справа № 160/10233/19 та справи №160/6297/19 відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року провадження в адміністративній справі №160/10233/19 за позовною заявою Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” до Головного управління Держпродспоживслужби зупинено до розгляду суддею Захарчук-Борисенко Н.В. клопотання Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” про об`єднання адміністративних справ №160/10233/19 та №160/6297/19 в одне провадження по справі №160/6297/19.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року поновлено провадження у даній справі, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Клопотання ОСОБА_1 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено. Залучено до участі у справі залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1

21.02.2020 року, та у період з 03.03.2020 року по 04.03.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, а в період з 05.03.2020 року по 19.03.2020 року суддя перебував на лікарняному.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Диіпрогаз» є суб`єктом природної монополії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сел Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу «Дзержинець») Дніпропетровської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні користуванні чи експлуатації АТ «Дніпрогаз» (згідно постанови НКРЕКП № 816 від 19.06.2017р «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу»).

В період з 18.09.2019р. по 20.09.2019р. на підставі звернення громадянки ОСОБА_3 (колективна скарга), ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», наказу від 17.09.2019 №3713-ПО та направлення №3786 на проведення перевірки від 17.09.2019р., посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області був проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю), про що складено акт від 20 вересня 2019 року №001925-3786/7-19.

Слід зазначити, що предметом зазначеної перевірки є дотримання позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг.

Згідно з висновками акту №001925-3786/7-19 під час проведення перевірки встановлено порушення АТ «Дніпрогаз» статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), в результаті чого ціну на продукцію визначено неналежним чином.

Висновки посадової особи відповідача про порушення прав споживача ґрунтуються на тому, що мешканцям будинку 25 АДРЕСА_1 , неправомірно здійснюються нарахування за послуги газопостачання шляхом приведення фактично використаного газу до стандартних умов, застосовуючи положення Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРНКІІ №2496 від 30.09.2015р., Кодексу ГРМ, додатків до «Методики приведення об`єму природного газ\ д. стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20 лютого 2004 року № 116 (далі - Методика № 116).

20.06.2019р. до акту перевірки №001925-3786/7-19 було надано припис, яким приписане усунити виявлені порушення, пропонувати споживачу до сплати фактично використані об`єми газу згідно з даними лічильника.

Не погоджуючись із спірним приписом, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляд) (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляд) (контролю) у сфері господарської діяльності», припис - це обов`язкова для виконання у зазначені строки письмова вимога посадової особи державного нагляду (контролю) суб`єкта господарюванню щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій що:и суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державной' нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку (ч.9 ст.7 Закону).

Слід зазначити, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином (п.7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»).

АТ «Дніпрогаз» як Оператор ГРМ відповідно до вимог п.п.2-3 гл.2 розд. 1 Кодексу ГРМ виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсяг) передачі (розподілу, споживання) природного газу.

Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача (абзац 3 пункту 5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ).

Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником (абзац 4 пункту 5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ).

Таким чином, ціну (нарахування) за спожитий споживачами природний газ визначає постачальник (ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»), на підставі даних про об`єми та обсяги споживання природного газу, які надходять від Оператора ГРМ (АТ «Дніпрогаз»).

Отже, аналізуючи наведене, суд вважає, що оскільки АТ «Дніпрогаз» не визначає цін на природний газ, а тому припис щодо усунення порушення визначеного п.7 ч. 1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» приписано до неналежної особи.

Висновки відповідача про те, що АТ «Дніпрогаз» неправомірно здійснює побутовим споживачам (мешканцям будинку 25А АДРЕСА_2 ) нарахування за послуги газопостачання шляхом приведення фактично використаного газу до стандартних умов судом відхиляються о огляду на таке.

Відповідно до ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв`язку.

Так, абз.1 пункту 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ визначено, що порядок комерційною обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VI цього Кодексу.

При цьому абзац 2 пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ вказує на те, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Також, відповідно до абзацу шостого пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ, оператор ГРМ зобов`язаний за підсумками місяця, але не пізніше 8-го числа, наступного за розрахунковим місяцем, опублікувати на власному сайті фактичні дані щодо розміру середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за кожним маршрутом; передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача, інформацію прі величину коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газ) споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також розмір спожитого обсягу енергії природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт-год, Гкал, МДж).

Отже, суд вважає, що діючим законодавством на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, в тому числі здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов 2) передачу постачальнику інформації щодо обсягу спожитої енергії природного газу за трьома одиницями виміру (кВттод (кіловат-годинах), Гкал (гігакалоріях), МДж (мегаджоулях)) та величину об`єму природного газу (м куб.) з метою відображення в рахунках обсягу спожитої енергії' природного газу за трьома одиницями виміру (кВттод (кіловат-годинах), Гкал (гігакалоріях), МДж(мегаджоулях)) та величину об`єму природного газу (м куб.), що і виконується Позивачем кожний місяць по всім споживачам природного газу, у тому числі по побутовим.

Згідно п. 2 гл. 1 розд. VI Кодексу ГРМ, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природной газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 в порядку, визначеному цим розділом.

Пунктом 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу (далі Типовий договір розподілу).

Пункт 1.2 Типового договору розподілу визначено, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРМ.

Розділ V Типового договору розподілу містить в собі порядок обліку природного газу, що передається Споживачу.

Пункт 5.1. Типового договору розподілу визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пункт 5.2. Типового договору розподілу встановлює, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

При цьому, для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача.

В той же час, пункт 5.3. Типового договору розподілу встановлює, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м. куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.

А п. 5.6. Типового договору розподілу визначає, що після визначення загального об`єму розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, Оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в – кВт год, в - Гкал, в - МДж.

Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт год, Гкал, МДж) розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті Споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цих Договором.

Оператор ГРМ зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником Споживача.

Визначені за умовами цього Договору об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між Споживачем та його постачальником.

Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктом 1 розділу III Правил постачання природного газу визначено, що підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є:

наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг своєю Постановою № 2500 від 30.09.2015 року затвердила Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (далі Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору - цей Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником.

Згідно із приписами п. 31 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» у якому зазначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією».

Пунктом 4 Постанови НКРЕКП від 26 січня 2017 року № 84 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо запровадження на ринку природного газу використання одиниць енергії» (далі - Постанова № 84), передбачено зобов`язання операторів ГРМ додатково передбачити у платіжних документах споживачів за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача інформацію про розмір коефіцієнту приведення до стандартних умов (якщо вузол обліку природного газу споживача не приводить в автоматичному режимі об`єм природного газу до стандартних умов), розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також обсяг енергії спожитого природного газу (за трьома одиницями виміру: кВт-год, Гкад, МДж).

Відповідно до змін Кодексу ГРМ, внесених Постановою № 84 додатково до перелічених вище норм, прямо наведене положення, що застосовується до всіх, без винятку, споживачів: «Для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури коефіцієнт приведення до стандартних умов (к) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945.

Оператор ГРМ зобов`язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення.»

Таким чином, діючим законодавством передбачено, що застосування коефіцієнтів, які передбачені додатками зазначеної Методики, здійснюється до всіх категорій споживачів, в тому числі і до побутових.

Посилання відповідача на ту обставину, що Методика №116 поширюється виключно на суб`єктів господарювання, є безпідставним і не спростовує обов`язку Оператора ГРМ щодо приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов побутовим споживачам. Дійсне відповідно до п.2 Методики №116, дія цієї Методики поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб. Втім, пункт 6 глави 1 Розділу XV Кодексу вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту, який зазначений в додатках до Методики 116, а не самої Методики.

Отже, відповідно до буквального тлумачення пункту 6 глави 1 Розділу XV Кодексу, дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, що визначені Методикою №116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики.

Як свідчать матеріали справи, вищенаведені доводи були приведені у поясненнях АТ «Дніпрогаз» від 20.09.2019р. за вих№491007.1-Сл-6791-0919, що були надані під час перевірки, на які відповідач не звернув увагу під час вирішення спірного питання у правовідносинах із побутовими споживачами, тому зробив помилкові висновки стосовно відсутності підстав у позивача приводити розподілені та спожиті обсяги природного газу до стандартних умов.

Суд зазначає, що припис за актом перевірки №001925-3786/7-19, який позивач просить суд визнати протиправним за цим позовом, містить вимогу до АТ «Дніпрогаз» усунити виявлені порушення, виконання якого має наслідком здійснення перерахунку побутовим споживачам - мешканцям будинку 25 АДРЕСА_1 , фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу за показами лічильника без застосування коефіцієнту приведення до стандартних умов починаючи з жовтня 2018 року.

Отже, вищенаведене порушує основні принципи державного нагляду (контролю), закріплені абзацами 9 та 10 статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відтак, спірний припис Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, який винесений відповідно до акту перевірки №001925-3786/7-19 від 20.09.2019 року є протиправним та підлягає до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1921 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №4669 від 21.10.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1921 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, третя особа – ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, який винесений на підставі акту перевірки №001925-3786/7-19 від 20.09.2019 року.

Стягнути на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” (ЄДРПОУ 20262860) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40359593) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня), сплачені згідно платіжного доручення №4669 від 21.10.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник