Постанова № 8875831, 06.02.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

справа № 2-а-39/09/2270/4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«6» лютого 2009 року м.Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ковальчук O.K. при секретарі Заблоцькому О.В.

за участю:

представників позивача Зданєвич Л.І., Гуменюк А.Ф., Ніколаєнко Г.А.

представників відповідача Кундиловської М.М., Ярмолюка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурів-Термо» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2008 р. № 0001542301/0/4679 (від 02.10.2008 р. № 0001542301/2/8500)

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Проскурів-Термо» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2008 р. № 0001542301/0/4679 (від 02.10.2008 р. № 0001542301/2/8500), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111848, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 74565, 0 грн., за штрафними санкціями в сумі 37283, 0 грн., прийнятого на підставі акту № 4967/23-4/31918700 від 12.06.2008 р. про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2005 р. по 31.12.2007 р.

Позивач вважає необгрунтованим висновок відповідача, викладений в акті перевірки, щодо завищення податкового кредиту в лютому-березні 2006 року у зв'язку з віднесенням податку на додану вартість в загальній сумі 74565, 0 грн. у зв'язку з придбанням бази відпочинку «Лазурний», оскільки згодом, в червні 2006 року позивач надавав послуги, звільнені від оподаткування податком на додану вартість в силу п.5.2.9 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилаючись на пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач вважає, що правомірно збільшив податковий кредит в лютому та березні 2006 року після отримання від продавця ( ВАТ «Термопластавтомат») податкових накладних. Одночасно, позивач вказує, що відповідно до Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначає позивач, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає коригування податкового кредиту у тому випадку, якщо згодом, після придбання основних засобів, вони починають використовуватись в неоподатковуваних операціях.

Крім того, позивач вказує, що база відпочинку влітку 2006 року використовувалась ним як в оподатковуваних операціях, так і в операціях, які не підлягають оподаткуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим.

Перевіркою встановлено, що придбана в лютому 2006 року база відпочинку «Лазурний» в літку 2006 року використовувалась позивачем для надання послуг з оздоровлення дітей, звільнених від оподаткування відповідно до ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за червень-серпень 2006 року. Водночас, перевіркою не встановлене використання бази відпочинку в інших операціях.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податків придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею з цього закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Тому, відповідач вважає , що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту в лютому та березні 2006 року податок на додану вартість у зв'язку з придбанням бази відпочинку, яка використовувалась ним для надання послуг з оздоровлення дітей.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються адміністративний позов та заперечення проти позову, дослідивши докази суд встановив наведене нижче.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Проскурів-Термо» 2.04.2004 року зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради.

Основними видам діяльності позивача є: виробництво парових котлів; виробництво печей та пічних пальників4 інші види оптової торгівлі; оптова торгівля залізними випробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, невіднесеними до інших групувань; газопровідні роботи.

На підставі акту № 4967/23-4/31918700 від 12.06.2008 р. про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2005 р. по 31.12.2007 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2008 р. № 0001542301/0/4679, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111848, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 74565, 0 грн., за штрафними санкціями в сумі 37283, 0 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2008 р. № 0001542301/0/4679 оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

В ході розгляду повторної скарги відповідачем на підставі наказу № 1251 від 25.09.2008 року та направлення на перевірку від 25.09.2008 року відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні протягом червня-серпня 2006 року операцій з відпочинку та оздоровлення, результати якої оформлені актом № 9302/23-4/31918700 від 1.10.2008 року. На підставі зазначеного акту виїзної позапланової перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001542301\2\8500 від 2 жовтня 2008 року.

В актах про результати виїзної планової та виїзної позапланової перевірок відповідач зробив висновки, що позивачем в порушення пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, сплачені в зв'язку з придбанням бази відпочинку «Лазурний», яка використовувалась для оздоровлення дітей, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 74565, 0 грн, в тому числі за лютий 2006 року - на суму 33333, 0 грн., за березень 2006 року - на суму 41232, 0 грн.

Зазначені висновки відповідача суперечать вимогам закону з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27.02.2006 року, укладеного між ВАТ «Термоплатсавтомат» і позивачем, останній придбав приміщення бази відпочинку «Лазурний», розташованої в селі Мартинківці Городоцького району Хмельницької області загальною вартістю 411194, 40 грн., в тому числі ПДВ (пп. 1, 4 договору). Пунктом 4 договору передбачено, що остаточний термін проведення розрахунків за придбане майно - 10 березня 2006 року.

У зв'язку з здійсненням операції з купівлі-продажу бази відпочинку позивач в лютому та березні 2006 року отримав від продавця податкові накладні, на підставі яких відніс до податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, в лютому 2006 р. в сумі 33333, 0 грн., і в березні 2006 року - в сумі 41232 грн. Податкові накладні занесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних відповідно в лютому та березні 2006 року.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст.Л 1 Закону № України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, законодавством передбачено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97 вважається , зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцем бази відпочинку - ЗАТ «Термопластавтомат» є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в лютому та березні 2006 року.

Плановою виїзною та позаплановою виїзною перевірками встановлено, та підтверджено в судовому засіданні поясненнями представників позивача та податковими деклараціями за червень-серпень 2006 року, що придбана база відпочинку використовувалась позивачем влітку 2006 року для надання послуг щодо оздоровлення та відпочинку дітей.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цинами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору за обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

За змістом пп.5.1.9 п.5.1 ст.5 зазначеного Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, звільняються від оподаткування операції з поставки путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років.

Підпунктом 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтеюЗ цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Отже, аналіз зазначеної норми Закону дає підстави зробити висновок, що умовою для застосування пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є мета придбання товарів (послуг) та основних фондів.

В результаті дослідження доказів, зокрема договору купівлі продажу від 27.02.2006 року, наказу ТОВ «Проскурів-Термо» № 10/1 від 2 лютого 2006 року та пояснень представників позивача, судом встановлено, що основна мета придбання бази відпочинку - надання готельних послуг, оподаткування яких здійснюється на загальних умовах.

За умовами договору купівлі-продажу (п.7 договору) позивач зобов'язався зберегти пільгові умови відпочинку для дітей та працівників ВАТ «Термопластавтомат». Суд вважає, що положення п.7 договору не є належним доказом придбання бази відпочинку з метою використання в операціях, звільнених від оподаткування, оскільки є лише одним з договірних обов'язків покупця та умовою продажу зазначеного майна.

Разом з тим представник позивача в судовому засіданні пояснив, що послуги з оздоровлення дітей-сиріт надавались позивачем на прохання Хмельницької обласної державної адміністрації, а отже, надання таких послуг не було ним заплановане в момент придбання бази відпочинку.

Суд відкидає, як необгрунтовані, доводи відповідача, який зазначає, що база відпочинку придбавалась позивачем з метою використання в операціях, звільнених від оподаткування виходячи з наведеного нижче.

Відповідач вважає, що доказом того, що база відпочинку придбавалась позивачем для використання в операціях, звільнених від оподаткування, (оздоровлення виключно дітей) слугує той факт, що влітку 2006 року позивачем надавались послуги з оздоровлення та відпочинку дітей на загальну суму 248368, 0 грн., обсяги яких відображені в деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2006 року. Водночас, відповідач вказує на те, що протягом вересня 2006 p.- грудня 2007 р. приміщення бази відпочинку не використовувалось в господарських операціях, які підлягають оподаткуванню.

Проте, судом встановлено та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема податковими накладними за червень, липень та серпень 2006 року, включених до реєстрів виданих податкових накладних за липень, серпень 2006 року відповідно, податковими деклараціями з податку на додану вартість за липень, серпень 2006 року, поясненнями представників позивача, що у вказаний період позивач надавав ЛОК «Лазурний» послуги з харчування на загальну суму 192685, 80 грн. з урахуванням ПДВ, які підлягають оподаткуванню на загальних умовах.

Отже, як свідчать матеріали справи, база відпочинку використовувалась позивачем як в оподатковуваних операціях, так і в операціях, звільнених від оподаткування.

В той же час, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач придбав базу відпочинку «Лазурний» з метою використання її в операціях звільнених від оподаткування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає що норма пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить правомірність чи обгрунтованість включення сум ПДВ, сплачених при придбанні основних фондів, у звітному періоді, у якому відбувалась сплата, у залежність від наступного використання цих основних засобів в операціях, що не є об'єктом оподаткування, якщо відсутня мета використання цих основних засобів в неоподатковуваних операціях. Таке включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту є повністю заснованим на законі.

У свою чергу пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не містить вказівки на обов'язок платника податку збільшувати суму своїх податкових зобов'язань у зв'язку з використанням основних фондів в операціях, що не є об'єктом оподаткуванням, на суму (або її частину), яка була включена до податкового кредиту у попередніх податкових періодах, і може бути застосований лише у тому випадку, коли придбання товарів (робіт, послуг) та наступне їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування, мали місце в межах одного податкового періоду.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурів-Термо» задовольнити.

Стасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому від 23 червня 2008 р. № 0001542301/0/4679 (від 02.10.2008 р. № 0001542301/2/8500)

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 11.02.2009 р.