Ухвала суду № 88748528, 14.04.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

14 квітня 2020 року м.Харків Справа № 913/213/20

Провадження №15/913/213/20

Суддя Смола С.В., розглянувши матеріали

за позовом керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області (вул.Монастирська, буд.15, м.Старобільськ Луганської області, 92700) в інтересах держави в особі

позивача – Великоцької сільської ради Міловського району Луганської області (вул.Міловська, буд.15, с.Великоцьк Міловського району Луганської області, 92505)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Великоцкое» (вул.Міловська, буд.10, с.Великоцьк Міловського району Луганської області, 92505)

про зобов`язання повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення,

В С Т А Н О В И В:

Виконуючий обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області (далі – прокурор) 09.04.2020 звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Великоцької сільської ради Міловського району Луганської області (далі – Великоцька сільська рада) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Великоцкое» (далі – ТОВ «Великоцкое») про зобов`язання відповідача повернути Великоцькій сільській раді земельні ділянки комунальної форми власності, кадастрові номери: №4422881100:09:005:0041, №4422881100:09:005:0042, №422881100:09:005:0044, №4422881100:09:005:0045, №4422881100:09:005:0046, №4422881100:09:005:0015, №4422881100:10:007:0018, №4422881100:10:007:0019, №4422881100:10:010:0006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.04.2013 між Великоцькою сільською радою та ТОВ «Великоцкое» укладений договір оренди земельної частки (паю) розміром 91,2 га ріллі вартістю 362 539 грн 65 коп., п.2.3 якого передбачено, що він складений сторонами терміном до виготовлення правовстановлюючих документів

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Великоцька сільська рада зареєструвала право власності на земельні ділянки, що є предметом договору земельної частки (паю), зокрема, 16.11.2015 на земельні ділянки кадастровий №4422881100:09:005:0042, №422881100:09:005:0044, №4422881100:09:005:0045, №4422881100:09:005:0015, 17.11.2015 – на земельні ділянки кадастровий №4422881100:10:007:0018, №4422881100:10:007:0019, 19.11.2015 – на земельні ділянки кадастровий №4422881100:10:010:0006 та №4422881100:09:005:0046, 24.06.2016 – на земельну ділянку кадастровий №4422881100:09:005:0041.

Таким чином, строк дії договору від 12.04.2013 припинився з дати реєстрації права власності і відповідач використовує спірні земельні ділянки без оформлення земельних правовідносин.

Заходів щодо повернення земельних ділянок після припинення дії договору Великоцька сільська рада не проводила.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Відповідно до ч.1 ст.162 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з п.5 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Прокурором у позовній заяві на сторінці 5 зазначено, що остаточною датою припинення договору є « 24.16.2016», що не відповідає наданим прокурором до позовної заяви доказам.

Крім того, на сторінці 7 позовної заяви вказано, що наразі ТОВ «Великоцкое» після закінчення строку дії договору оренди, використовує земельні ділянки, що є предметом позову, для сільськогосподарських потреб.

Суд зауважує, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів; позов складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

У даному випаду предметом позову не є земельні ділянки, а є вимога про зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки позивачеві.

Указане потребує додаткових письмових обґрунтувань прокурором.

Також, у відповідності до п.4 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів.

У світлі цього суд відзначає, що цей законодавчий припис передбачає, серед іншого, максимально конкретне зазначення у прохальній частині позовної заяви предмету спору, зокрема спірного майна, відносно якого заявлений позов. Оскільки суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та при ухваленні рішення не може виходити за їх межі (ч.2 ст.237 ГПК України), саме прохальна частина позовної заяви є документальною основою для формулювання резолютивної частими судового рішення у справі.

Водночас у прохальній частині своєї позовної заяви прокурор не зазначив площ спірних земельних ділянок, обмежившись лише наведенням їх кадастрових номерів.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

У поданій позовній заяві прокурор вказує, що судовий збір з позовної заяви про повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна лише у позадоговірних зобов`язаннях. Натомність, вимога у даній позовні заяві повернути земельні ділянки власнику, є похідною від укладеного договору оренди земельної частки (паю), що свідчить про існування між сторонами саме договірних відносин, і виходячи з цього ним сплачено судовий збір у загальній сумі 2 102 грн 00 коп.

Суд зауважує, що ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю цього майна (п.2 ч.1 ст.163 ГПК України), а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог визначається, - загальною сумою всіх вимог (п.3 ч.1 ст.163 ГПК України).

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 12.09.2018 (справа №922/3655/16) та від 16.03.2020 (справа №910/1665/19), які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Статтею 181 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Таким чином, позовні вимоги про повернення земельної ділянки у розумінні змісту даної статті є майновою вимогою, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.

Прокурором заявлено матеріально-правову вимогу про повернення земельних ділянок загальною площею 91,2 га, яка, зважаючи на наявність вартісного, грошового вираження, носить майновий характер і у відповідності до п.3 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України має відображатися у ціні заявленого позову. Відтак визначення у позовній заяві вказаної вимоги як немайнової і ненаведення ціни позову щодо неї є помилковим.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки є майновою то і судовий збір з неї повинен сплачуватися з урахуванням приписів п.3 ч.1 ст.163 ГПК України та пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Суд зазначає, що прокурором у позовній заяві вказана загальна вартість земельних ділянок 2 181 111 грн 74 коп. та надано на підтвердження цих обставин відповідні витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку кожної земельної ділянки.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п.2 ч.2 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року – 2 102 гривні.

Отже, враховуючи приписи п.3 ч.1 ст.163 ГПК України, за заявленими прокурором позовними вимогами (2 181 111 грн 74 коп.) підлягає сплаті судовий збір у сумі 32 716 грн 68 коп.

Прокурором відповідно до копій платіжних доручень про сплату судового збору від 30.01.2020 №88 та від 26.03.2020 №373 сплачено судовий збір на суму 1 051 грн 00 коп. і на суму 1 051 грн 00 коп. відповідно (в загальній сумі 2 102 грн 00 коп.).

З огляду на викладене, недоплата судового збору складає 30 614 грн 68 коп., що є порушенням п.2 ч.1 ст.164 ГПК України.

Відповідно до ч.5 ст.162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

З даним приписом узгоджується вимога ч.4 ст.53 ГПК України, яка передбачає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.53 ГПК України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Процесуальні норми щодо представництва прокурором інтересів держави в суді також містяться у ст.23 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З викладених приписів випливає обов`язок прокурора встановити і довести суду наявність у органа, в особі якого прокурор звертається в інтересах держави, повноважень щодо звернення до суду.

Водночас, ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного конституційного припису випливає, що повноваження органу місцевого самоврядування, яким є позивач, на звернення із позовами до суду мають бути закріплені нормативними актами найвищої юридичної сили – Конституцією України та Законами України.

У той же час прокурором у позовній заяві не зазначені норми Конституції та/або Закону України, які б наділяли Великоцьку сільську раду повноваженнями звертатися до господарського суду із позовами.

Суд наголошує, що посилання у позовній заяві на такі норми є безпосереднім обов`язком прокурора. Саме він має викласти у позовній заяві відповідні приписи матеріального та/або процесуального закону. Такі дії прокурора передують, обумовлюють і уможливлюють підтвердження судом підстав представництва інтересів держави в суді.

Отже, у позовній заяві відсутні нормативні обґрунтування належного рівня, які б переконливо свідчили про наявність у Великоцької сільської ради права звертатися до суду з даним позовом. Між тим відсутність у неї такого права взагалі унеможливлює звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі цього органу (абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України)

Відтак господарський суд приходить до висновку, що прокурором у порушення припису ч.5 ст.162 ГПК України в позовній заяві не зазначені підстави звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Великоцької сільської ради.

Також суд звертає увагу прокурора на те, що позовна заява підписана «виконувачем обов`язки» керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області Опанасюком О.П., але до неї не додано доказів на підтвердження повноважень Опанасюка О.П. на підписання позовної заяви у якості в.о. керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, вказані недоліки позовної заяви від 08.04.2020 №34-1727вих-20 керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області є підставою для залишення її без руху.

Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви від 08.04.2020 №34-1727вих-20 керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області без руху з наданням заявникові 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення наведених недоліків.

При цьому суд бере до уваги, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким, зокрема, внесено зміни до ГПК України та доповнено розділ X «Прикінцеві положення» пунктом 4 такого змісту: «п.4.Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Зазначений карантин відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (зі наступними змінами) установлено на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.

За таких обставин, а також ураховуючи те, що відповідно до ч.1 ст.232 ГПК України ухвала суду є судовим рішенням, перебіг десятиденного строку на усунення недоліків починається після спливу терміну карантину та закінчується 04.05.2020.

Прокурору в указаний строк слід надати суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначити норму Конституції чи Закону України, якою Великоцьку сільську раду наділено повноваженнями щодо звернення з позовами до господарського суду; зазначити ціну позову; подати письмові пояснення щодо дати припинення договору оренди земельної частки (паю) від 12.04.2013 та щодо того, що земельні ділянки є «предметом позову»; зазначити у прохальній частині площі спірних земельних ділянок; подати докази доплати судового збору в сумі 30 614 грн 68 коп.; подати докази на підтвердження повноважень Опанасюка О.П. на підписання позовної заяви у якості в.о. керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області. Подати докази надсилання (вручення) вказаної заяви сторонам у справі.

Суд звертає увагу прокурора, що він не позбавлений права подати вказану заяву про усунення недоліків раніше.

Керуючись ст.ст.162, 164, 174, 232 – 234, п.4 розділу X ГПК України, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву від 08.04.2020 №34-1727вих-20 виконуючого обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області залишити без руху.

2. Надати виконуючому обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області строк по 04.05.2020 включно для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.

3. Роз`яснити виконуючому обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, що якщо заявник позову усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (ч.3 ст.174 ГПК України); якщо заявник позову не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч.4 ст.174 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 14.04.2020 та оскарженню не підлягає.

Суд доводить до відома учасників судового процесу, що вони можуть отримувати інформацію у справі, що розглядається за офіційною вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України - https://court.gov.ua/fair/

Суддя С. Смола