Рішення № 8874847, 15.01.2009, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-592/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2009 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого-судді Свистунової О.В. при секретарі Жабко Ю.А.

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю і вселення в квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1, звернулась до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу із позовною заявою до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю і вселення в квартиру.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на ті обставини, що на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09.06.2008 року, яке набрало чинності, вона є власником 1/4 частини квартири № 7 в будинку № 13 по пр.. Металургів в м. Кривому Розі. Право власності на зазначену частку, було зареєстровано КП ДОР «Криворізьке БТІ» за позивачкою - 23.07.2008 року на праві приватної спільної часткової власності. Відповідачка по справі - ОСОБА_3 є співвласницею зазначеної квартири.

Відповідачка по справі ОСОБА_3 не визнає право позивачки на її

частку у вказаній житловій квартирі. Вирішити питання добровільним шляхом не

можливо, у зв»язку з Чим, позивачка просить суд усунути перешкоди в користуванні

власністю, а саме 1/2 частиною квартири № 7 в будинку № 13 по пр.. Металургів в м.

ОСОБА_5 та вселити її в зазначену квартиру.

В ході судового розгляду позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги у повному обсязі, додаткову заяву про зміну чи уточнення позову суду не подавала.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав думку свого довірителя і просив задовольнити її позов, посилаючись на ті обставини, що позивачка є власницею 1/4 частини квартири № 7 в будинку № 13 по пр.. Металургів в м. Кривому Розі, однак, в порушення вимог ст. . 41 Конституції України, вона не має можливості повною мірою володіти, розпоряджатись та користуватись своєю власністю. Тобто, діями відповідачки ОСОБА_3 порушено конституційне право позивачки, як власника.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. Зазначила, що вона є інвалідом другої групи, спірна квартира є двокімнатною, кімнати прохідні, разом із нею, у зазначеній квартирі проживають двоє її дітей: дочка та син, тому, вважає не можливим вселення позивачки у зазначену квартиру.

Представник відповідачки - ОСОБА_4 у судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи сповіщений належно, згідно пояснень, що надавались ним у попередніх судових засіданнях не заперечував проти того, що позивачка має право на 1/4 частину квартири № 7 в будинку № 13 по пр.. Металургів в м. Кривому Розі за рішенням суду, однак, заперечував проти усунення перешкод позивачці в користуванні зазначеною власністю шляхом вселення.

Вислухавши думку сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає доводи позивачки ОСОБА_1 обґрунтованими і такими, що знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а позовні вимоги доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09.06.2008 року (а.с. 5), яке не було оскаржене відповідачкою по справі та набрало законної сили на час звернення позивачки із вищевказаним позовом до суду, за ОСОБА_1 було визнане право власності на 1/4 частину квартири № 7 в будинку № 13 по пр.. Металургів в м. Кривому Розі. Вищевказана квартира є спадком, що відкрився після смерті ОСОБА_6, яка була власницею зазначеної квартири (а.с. 7, 8, 32). Право на частку спадкової квартири, позивачка по справі набула як непрацездатний спадкоємець за законом першої черги, який на підставі ст. . 1241 ЦК України має право на обов»язкову частину спадщини, яка заповідалась померлим спадкодавцем.

КП ДОР «Криворізьке БТІ» 23 липня 2008 року було зареєстровано за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири № 7 в будинку № 13 по пр.. Металургів в м. Кривому Розі на праві приватної спільної часткової власності (а.с. 6).

Оскільки, вищевказане рішення суду набуло законної сили і не було оскаржене сторонами, суд вважає, що в порядку ч.3 ст. . 61 ЦПК України обставиною, що не підлягає доказуванню у суді є право позивачки на звернення до суду із зазначеним позовом, а також ті обставини, що вона дійсно є співвласницею спірної квартири.

У теперішній час квартира № 7 в будинку № 13 по пр.. Металургів в м. Кривому Розі є спільною частковою власністю позивачки ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_3.

У відповідності до ст. 41 Конституції України та ст. . 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ст. . 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до п.3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної компенсації.

Як передбачено ст. . 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання членів своєї сім'ї , інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право Вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Як було з»ясовано у судовому засіданні, у теперішній час позивачка не має змоги реалізувати свої права, як власника, у зв»язку з тим, що відповідачка чинить їй перешкоди у користуванні власністю. А саме, відповідачкою встановлено залізні двері з новими замками, у зв»язку з чим, позивачка позбавлена змоги потрапити до житлового приміщення, що є спільною частковою власністю. Тобто, позивачка позбавлена права вільно користуватись, розпоряджатись та володіти своєю власністю. Цей факт не заперечувався і відповідачкою в ході судового розгляду.

Крім того, як було з»ясовано у судовому засіданні відповідачка не визнає право позивачки на частку у вищевказаній квартирі та повністю заперечує проти можливості її вселення у спірну квартиру.

В обгрунтування заперечень відповідачка зазначила той факт, що спочатку, згідно договору купівлі-продажу, який було нотаріально посвідчено їй була подаровано спірну квартиру, однак зазначений договір позивачкою було знищено, а пізніше, на спільній сімейній нараді, за життя ОСОБА_6 було вирішено, що саме на її ім»я бабусею буде складено заповіт і ніхто не заперечував проти цього. Доказів у підтвердження зазначених обставин суду не надано. Крім того, відповідачка зазначила, що вона є інвалідом 2-ї групи (а.с. 24), спірна квартира двокімнатна, кімнати прохідні (а.с. 31), а разом із нею, у зазначеній квартирі, проживають двоє її дітей: син - ОСОБА_4:, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Іншого житла вони не мають, хоча і зареєстровані за іншою адресою, в житловій квартирі, яка є комунальною власністю. У зв»язку з чим, вона заперечує проти вселення відповідачки у спірну квартиру, оскільки їй не зрозуміло, саме на яку частину житлової площі претендує Позивачка.

Думку відповідачки підтримала також і допитана зі згоди відповідачки в якості свідка іі неповнолітня дочка - ОСОБА_7.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідачка ОСОБА_3 на підставі ст. . 60 ЦПК України не надала суду доказів на спростування тверджень позивачки за позовом та у підтвердження своїх заперечень проти заявлених вимог. До суду із клопотаннями про витребування чи забезпечення доказів по справі не зверталась.

Крім того, в ході судового розгляду справи сторонами не вирішувались питання щодо поділу спірного майна в натурі та про встановлення порядку користування цим майном, до суду із певними клопотаннями сторони не звертались.

Судом встановлено, що на теперішній час позивачка не має змоги користуватися спірною квартирою через те, що відповідачкою чиняться перешкоди, а саме не надаються ключі, щоб потрапити до квартири. Добровільно Вирішити спірне питання також не можливо. Крім того, як було зазначено позивачкою, у грудні 2008 року нею було розділено рахунки для сплати комунальних платежів, і у теперішній час, нарахування за отримані комунальні послуги нараховуються і на її рахунок окремо, як співвласника. Однак, з вини відповідачки вона не має змоги сплачувати свою частку платежів, оскільки, до теперішнього часу не користується своєю часткою спільної Власності, у зв»язку з чим може виникнути заборгованість за несвоєчасну сплату комунальних платежів.

На теперішній час у спірній квартирі ніхто не зареєстрований (а.с. 36). Позивачка зареєстрована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. . Карбишева, буд. № 11, кв.№ 48 (а.с. 9). Відповідачка по справі та її діти зареєстровані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. . ДонецькаАДРЕСА_1 (а.с. 23), як члени сім»ї основного наймача (а.с. 28).

В ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідачкою було здійснено неправомірні перешкоди та обмеження у здійсненні позивачкою її права користування та володіння своєю власністю. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивачки про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення є законними та обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивачки судовий збір в сумі 08 грн.50 коп. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 07 грн.50 коп.

А відповідно до вимог ст. . 83 ЦПК України суд зобов»язує фінансовий орган Банк УДКУ у Дніпропетровській області повернути позивачці сплачені нею судовий збір в сумі 42 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 22 грн.50 коп., у зв»язку з тим, що зазначені кошти були внесені нею у більшому розмірі ніж це встановлено законом.

На підставі викладеного і керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 319, 321, 358, 360, 391 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 11, 59, 60, 79, 83, 88, 212, 215 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності належною їй 1/4 частиною житлової квартири АДРЕСА_2.

Вселити, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 в житлову квартиру АДРЕСА_2, співвласницею якої вона є.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, інваліда 2-ї групи, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 08 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, інваліда 2-ї групи, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 07 гривень 50 копійок.

Зобов»язати фінансовий орган Банк УДКУ у Дніпропетровській області, код баку 805012, отримувач ВДК Дзржинського району код 22090100, код отримувача 24230992 - повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 сплачені нею судовий збір в сумі 42 гривні 50 копійок за квитанцією №5 від 09.09.2008 року та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 22 гривні 50 копійок за квитанцією №4 від 09.09.2008 року у зв»язку з тим, що позивачем було внесено кошти у більшому розмірі ніж це встановлено законом .

Рішення може бути оскаржено в Дніпропетровський апеляційний суд, через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подачи заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі двадцяти днів після подачи заяви про апеляційне оскарження.

Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної чинності.