Рішення № 88746514, 17.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2020Справа № 910/14900/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто»

про стягнення 410215,30 грн. та зобов`язання вчинити дії,

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна»

про стягнення 1756674,65 грн.,

Представники:

від позивача за первісним позовом Литвин В.О. (ордер), Лихвар В.В. (керівник)

від відповідача за первісним позовом Захарчук І.А. (ордер)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Алюпласт Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Тінторетто» про:

- зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» підписати шляхом проставляння уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки ТОВ «Тінторетто» на видаткових накладних: № РН-0000600 від 03.05.2018, № РН-0001428 від 27.08.2018, № РН-0001453 від 30.08.2018, № РН-0001479 від 31.08.2018, № РН-0001519 від 07.09.2018, № РН-0001520 від 07.09.2018, № РН-0001537 від 13.09.2018, № РН-0001538 від 3.09.2018, № РН-0001574 від 17.09.2018, № РН-0001612 від 20.09.2018, № РН-0001613 від 20.09.2018, № РН-0001614 від 20.09.2018, № РН-0001639 від 24.09.2018, № РН-0001865 від 19.10.2018, № РН-0001870 від 19.10.2018, № РН-0001871 від 19.10.2018, № РН-0001872 від 19.10.2018, № РН-0001928 від 24.10.2018, № РН-0001929 від 24.10.2018, № РН-0001930 від 24.10.2018, № РН-0001948 від 26.10.2018, № РН-0001964 від 29.10.2018, № РН-0001971 від 30.10.2018, № РН-0001976 від 30.10.2018, № РН-0001986 від 30.10.2018, № РН-0001987 від 30.10.2018, № РН-0002018 від 31.10.2018, № РН-0002025 від 31.10.2018, № РН-0002026 від 31.10.2018, № РН-0002096 від 08.11.2018, № РН-0002102 від 12.11.2018, № РН-0002104 від 12.11.2018, № РН-0002183 від 21.11.2018, № РН-0002251 від 29.11.2018, № РН-0002326 від 13.12.2018, № РН-0002327 від 13.12.2018, № РН-0000031 від 17.01.2019, № РН-0000041 від 22.01.2019, № РН-0000062 від 24.01.2019, № РН-0000098 від 31.01.2019, № РН-0000264 від 06.03.2019, № РН-0000267 від 06.03.2019, № РН-0000268 від 06.03.2019, № РН-0000269 від 06.03.2019, № РН-0000276 від 07.03.2019, № РН-0000306 від 14.03.2019, № РН-0000349 від 21.03.2019, № РН-0000371 від 22.03.2019, № РН-0000467 від 10.04.2019, № РН-0000517 від 18.04.2019, № РН-0000599 від 07.05.2019, № РН-0000610 від 08.05.2019, № РН-0000652 від 16.05.2019 (всього 53 видаткові накладні);

- стягнення 410215,30 грн., з яких: 364595,00 грн. боргу, 3529,70 грн. інфляційних нарахувань, 27631,52 грн. пені, 14459,08 грн. 7% штрафу.

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача від підписання видаткових накладних, за якими товар ним отримано, та в оплаті отриманого товару. Постачання товару відповідачу мало місце в рамках виконання договору поставки № 313/17 (далі - Договір), який сторонами укладено 28 липня 2017 року. Відповідач не підписав 53 видаткові накладні, за якими товар неоплачений повністю або частково, а також неоплачені 3 підписані накладні. Заборгованість відповідача як за підписаними, так і непідписаними видатковими накладними становить 364595,00 грн. Отримання товару за видатковими накладними (10 накладних), що датовані 2019 роком, які не підписані, на думку позивача підтверджується рахунками на оплату, специфікаціями, заказами-нарядами, електронним листування та перепустками на транспорт відповідача, яким вивозився товар. Отримання товару за видатковими накладними, що датовані 2018 роком, які не підписані відповідачем, підтверджується актом звірки розрахунків за 2018 рік, що відповідач підписав.

Суд своєю ухвалою від 25.10.2019 відкрив провадження у справі № 910/14900/19, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що не отримував товар на суму 211345,64 грн. за 53-ма непідписаними накладними, а за підписаними накладними (№ РН-0000162, РН-0000163 та РН-0000167 від 15.02.2019) відсутній борг у розмірі 153249,36 грн. Відповідач вважає, що єдиним доказом, який повинен засвідчувати вчинення господарської операції, є підписана обома сторонами видаткова накладна. Оскільки 53 накладні складені в односторонньому порядку і не містять обов`язкових реквізитів (не підписані відповідачем), вони не є доказами постачання і отримання товару. Акт від 31.12.2018, на який посилається позивач, не є первинним документом і не підтверджує постачання товару. Крім того, відповідач посилається на те, що спірні видаткові накладні складені на підставі договору № 285/16 від 10.10.2016, а правовідносини між сторонами виникли за договором № 304/17 від 12.06.2017. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тінторетто», зазначаючи, що поставка товару і сплата коштів мала місце за договором № 304/17 від 12.06.2017, доказів існування такого договору не надає.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» про стягнення 1756674,65 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» перерахувало на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» 1756674,65 грн за товар, який не поставлений (товар зазначений у 53-ох непідписаних видаткових накладних, на які посилається позивач за первісним позовом).

Суд своєю ухвалою від 14.11.2019 прийняв зустрічний позов для спільного розгляду з первісним та постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» проти задоволення зустрічного позову заперечило, посилаючись на дійсність і реальність поставок, за які були сплачені кошти. Порядок оплати товару не передбачав попередньої оплати, оплата повинна була здійснювались на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару у межах кредитного ліміту (40 тис. грн), що спростовує доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» про виникнення переплати.

У запереченні на відповідь на відзив за зустрічну позовну заяву, строк подачі якого 13.01.2020 продовжено судом і відповідь на відзив прийнята судом, товариством з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» в обґрунтування своїх вимог наводяться реквізити договору № 304/17 від 12.06.2017 як документу, що регулює правовідносини між сторонами. Позивач за зустрічним позовом вказує, що факт оплати, за відсутності первинних документів, не є свідченням поставки. Відображення операцій у податковій звітності не свідчить про здійснення господарської операції, а є тільки опосередкованим підтвердженням реальності такої операції.

У запереченнях на відповідь на відзив, строк подачі якого 20.01.2020 продовжено судом, товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» вказало, що єдиним документом, який регулює між сторонами відносини, є договір поставки № 313/17 від 28.07.2017, у видаткових накладних помилково зазначено реквізити іншого договору (договір № 285/16 від 10.10.2016), який укладено з іншою особою (ТОВ «НВК Київ місто буд»), крім даних податкового обліку сторін, здійснення поставки підтверджують інші первинні документи (рахунки, закази-наряди, специфікації).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» подало клопотання про:

1. Виклик як свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . На думку заявника клопотання, покази цих осіб підтвердять отримання товару товариством з обмеженою відповідальністю «Тінторетто». Суд відхилив це клопотання, про що постановив 05.12.2019 протокольну ухвалу. Відмовляючи у клопотанні суд виходив з того, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватись обставини, які відповідно до законодавства відображаються у відповідних документах (ч. 2 ст. 87 ГПК України);

2. Витребування у:

- товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» переліку отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» податкових накладних, суми з податку на додатку вартість з яких товариство з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» включило до податкового кредиту за період січень 2018 року - вересень 2019 року, та витяги з додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період січень 2018 року - вересень 2019 року щодо щомісячних обсягів постачання від товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» та щомісячних сум податку на додану вартість, що були включені до податкового кредиту від товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна»;

- у хостера «ІНФОРМАЦІЯ_3», який належить фізичній особі-підприємцю Сединкин А.В., інформацію про належність доменної зони ІНФОРМАЦІЯ_1» у період з 01.01.2018 по 01.12.2019 та належність електронних скриньок з розширенням «ІНФОРМАЦІЯ_2» у період з 01.01.2018 по 01.12.2019.

В рамках розгляду цих клопотань (витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» та у хостера «ІНФОРМАЦІЯ_3») суд 05.12.2019 постановив ухвалу, якою витребував:

- у фізичної особи-підприємця Седінкіна Олександра Валерійовича таку інформацію: кому належала доменна зона «ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01.01.2018 по 01.12.2019; кому належали електронні скриньки з розширенням «ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 01.01.2018 по 01.12.2019.

- у товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» копії додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень 2018 року - вересень 2019 року.

3. Витребування у Головного управління ДПС у м. Києві витягів з додатків № 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» за січень 2018 - вересень 2019 років.

Вирішення цього клопотання було відкладено судом до отримання витребуваних у товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» копії додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень 2018 року - вересень 2019 року.

13.01.2020 представник ТОВ «ТІНТОРЕТТО» подало копії витребуваних судом додатків 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ТІНТОРЕТТО» за період січень 2018 року - вересень 2019 року, у зв`язку з чим позивач не наполягав на витребуванні цих же документів у Головному управлінні ДПС у м. Києві.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

У 2018-2019 роках товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» постачало товариству з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» профільні погонажні вироби з полівінілхлориду для виробництва віконних і дверних конструкцій, а також комплектуючі частини і матеріали. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» отримувало продукцію та її оплачувало.

Документом, який у 2018-2019 роках регулював правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» щодо постачання і оплати профільних погонажних виробів з полівінілхлориду для виробництва віконних і дверних конструкцій, а також комплектуючих частин і матеріалів, був договір поставки № 313/17, що укладений між сторонами 28 липня 2017 року (далі - Договір).

Саме на цей правочин (його реквізити і умови), як на такий, що встановлює права і обов`язки між сторонами, товариство з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» послалось у адресованій 20.09.2019 претензії товариству з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» щодо непостачання продукції, а останнє, заперечуючи у відповіді від 03.10.2019 на претензію факт порушення зобов`язань, вказало реквізити Договору, який є підставою їх виникнення.

Суду не надано доказів існування іншого правочину (договору № 304/17 від 12.06.2017), який би регулював між сторонами правовідносини у цей період. Сторонами за договором № 285/16 від 10.10.2016 є ТОВ «Алюпласт Україна» та ТОВ «НВК Київ місто буд», і товариство з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» не є особою, на користь якої він укладений, або зобов`язаною особою за ним.

А тому при вирішенні спору суд керується умовами Договору як єдиного правочину, що регулює правовідносини між сторонами щодо постачання і оплати профільних погонажних виробів з полівінілхлориду для виробництва віконних і дверних конструкцій, а також комплектуючих частин і матеріалів у спірний період - 2018-2019 роки.

Відповідно до пункту 1.1 Договору товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» (постачальник) зобов`язалось поставити та передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» (покупець) профільні погонажні вироби з полівінілхлориду для виробництва віконних і дверних конструкцій, а також комплектуючі частини та матеріали (далі за текстом - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар у власність та оплатити його в порядку і на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору артикул, найменування, кількість товару, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару, визначаються сторонами у специфікаціях, які після їх підписання є невід`ємною частиною Договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата товару/партії товару покупцем здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в цьому Договорі, або в іншій формі, не забороненій законодавством України. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні.

Згідно з п. 3.2 Договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, наданого постачальником. У випадку надання сканкопії або факсокопії рахунку-фактури, постачальник зобов`язаний надати оригінал рахунку-фактури разом з товаром.

При укладенні Договору сторони передбачили оплату товару на умовах 100% попередньої оплати (п. 3.3)

В подальшому шляхом підписання 31 липня 2017 року додаткової угоди № 1 та 18 жовтня 2017 року додаткової угоди № 2 до Договору, що є його невід`ємними частинами, сторони змінили порядок оплати. Остаточна редакція п. 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 18.10.2017 до Договору) передбачає оплату товару/партії товару на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару/партії товару у межах кредитного ліміту, що за домовленістю не перевищує 400000,00 грн.

Порядок та умови поставки врегульовано розділом 4 Договору. Зокрема, згідно з п. 4.3 Договору, замовлення на поставку конкретної партії товару надсилається покупцем на адресу постачальника засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів для товару виробництва постачальника та 21 (двадцять один) календарний день для імпортованого товару до бажаної дати поставки чергової партії товару.

Відповідно до п. 4.6 Договору перед днем поставки постачальник оформлює специфікацію та виставляє рахунок-фактуру. Специфікація відображає кінцеві дані для поставки товару, які були погоджені сторонами на підставі замовлення покупця. Постачальник направляє покупцю електронною поштою або факсимільним зв`язком підписану специфікацію, для остаточного узгодження умов поставки (зокрема, асортименту та кількість товару, ціну одиниці товару та загальну вартість партії товару) з покупцем. Після отримання специфікації, покупець зобов`язаний направити (повернути) електронною поштою або факсимільним зв`язком підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою покупця зазначену специфікацію, що підтверджує погодження сторонами умов поставки відповідної партії товару та його наявність і готовність для передачі покупцю. Оригінал специфікації передається покупцю разом із відповідною партією товару. Покупець зобов`язаний підписати специфікацію та направити один екземпляр постачальнику в день підписання поштою або кур`єром.

Згідно з п. 4.7. Договору поставка товару відбувається на умовах FCA (пункт поставки - склад постачальника: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 53, з-д Пластмас) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Incoterms» в редакції 2010 року.

Відповідно до п. 4.8. Договору датою поставки (перехід права власності та ризику знищення товару) є дата видаткової накладної на Товар (товарно-транспортної накладної), оформленої належним чином та підписаної сторонами.

Згідно з п. 4.9. Договору зобов`язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної (товарно-транспортної накладної).

При вирішенні цього спору перш за все підлягають встановленню обставини щодо отримання у 2018-2019 роках товариством з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» товару за спірними 53 видатковими накладними, оскільки ці обставини є вирішальними для вирішення первісного та зустрічного позовів. Встановлюючи ці обставини суд виходить з такого.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон).

В розумінні Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 3 Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, вимоги до якого наведені у статті 9 Закону. За її приписами первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За умовами Договору первинними документами, що містять відомості про господарські операції, є видаткові накладні (товарно-транспортні накладні), зміст яких відповідає вимогам ст. 9 Закону.

Видаткові накладні: № РН-0000600 від 03.05.2018, № РН-0001428 від 27.08.2018, № РН-0001453 від 30.08.2018, № РН-0001479 від 31.08.2018, № РН-0001519 від 07.09.2018, № РН-0001520 від 07.09.2018, № РН-0001537 від 13.09.2018, № РН-0001538 від 3.09.2018, № РН-0001574 від 17.09.2018, № РН-0001612 від 20.09.2018, № РН-0001613 від 20.09.2018, № РН-0001614 від 20.09.2018, № РН-0001639 від 24.09.2018, № РН-0001865 від 19.10.2018, № РН-0001870 від 19.10.2018, № РН-0001871 від 19.10.2018, № РН-0001872 від 19.10.2018, № РН-0001928 від 24.10.2018, № РН-0001929 від 24.10.2018, № РН-0001930 від 24.10.2018, № РН-0001948 від 26.10.2018, № РН-0001964 від 29.10.2018, № РН-0001971 від 30.10.2018, № РН-0001976 від 30.10.2018, № РН-0001986 від 30.10.2018, № РН-0001987 від 30.10.2018, № РН-0002018 від 31.10.2018, № РН-0002025 від 31.10.2018, № РН-0002026 від 31.10.2018, № РН-0002096 від 08.11.2018, № РН-0002102 від 12.11.2018, № РН-0002104 від 12.11.2018, № РН-0002183 від 21.11.2018, № РН-0002251 від 29.11.2018, № РН-0002326 від 13.12.2018, № РН-0002327 від 13.12.2018, № РН-0000031 від 17.01.2019, № РН-0000041 від 22.01.2019, № РН-0000062 від 24.01.2019, № РН-0000098 від 31.01.2019, № РН-0000264 від 06.03.2019, № РН-0000267 від 06.03.2019, № РН-0000268 від 06.03.2019, № РН-0000269 від 06.03.2019, № РН-0000276 від 07.03.2019, № РН-0000306 від 14.03.2019, № РН-0000349 від 21.03.2019, № РН-0000371 від 22.03.2019, № РН-0000467 від 10.04.2019, № РН-0000517 від 18.04.2019, № РН-0000599 від 07.05.2019, № РН-0000610 від 08.05.2019, № РН-0000652 від 16.05.2019 - не містять підпису відповідальної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто», яка брала участь в господарській операції, що свідчить про невідповідність цих документів вимогам ст. 9 Закону.

Водночас, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Сам факт неналежного оформлення первинних документів не унеможливлює встановлення реального руху товару, за наявності такого, іншими засобами доказування.

Суд вважає, що такими засобами доказування є дані товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто», вказаними у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень 2018 року - вересень 2019 року.

Податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною (ст. 46 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

За приписами ст. 198 Податкового кодексу України, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політку, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, (п. 201.7). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредитну та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (п. 201.10).

Відповідно до пункту 187.1 Податкового кодекс України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (ст. 200 Податкового кодексу України).

Податкова декларація з податку на додану вартість з додатками належить до податкової звітності з податку на додану вартість (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016, № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»). Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) є додатком 5 до декларація з податку на додану вартість.

До розділу II «Податковий кредит» (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13). При заповненні рядків 10.1 та/або 10.2 обов`язковим є подання (Д5) додатку 5, що заповнюється в розрізі контрагентів (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016, № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»).

Отже інформація, яка міститься у податкових накладних при визначенні податкового кредиту в розмірі контрагентів заповнюється у додатку 5 до декларація з податку на додану вартість. Саме додаток 5 містить інформацію про суму придбаних товарів у розрізі контрагентів у звітному періоді.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тінторетто», відповідно до додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, наданих суду, у розрізі контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» у розділі ІІ «Податковий кредит» включило обсяги придбання у 2018 - 2019 роки товару, у тому числі і товару, який є предметом постачання за спірними 53 видатковими накладними, що не підписані товариством з обмеженою відповідальністю «Тінторетто».

Віднесення вказаних сум до податкового кредиту мало місце на підставі виданих позивачем за первісним позовом податкових накладних (копії знаходяться в матеріалах справи). Отже, враховуючи відсутність оплати коштів відповідачем за первісним позовом, віднесення сум податків до податкового кредиту мало місце внаслідок отримання товару.

Таким чином, факт віднесення товариством з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» сум податку до податкового кредиту в повному обсязі відповідно до отриманих податкових накладних від товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна», що складені за першою подією - відвантаженням товару, з січня 2018 року по травень 2019 року, підтверджує не тільки факт отримання товару, а й визнання цього факту товариством з обмеженою відповідальністю «Тінторетто».

Непрямим доказом визнання отримання товару у 2018 році за накладними, що не підписаними покупцем, є підписання товариством з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» акту звірки взаємних розрахунків за 2018 рік, у якому відображені господарські операції, що вчинені за накладними: № РН-0000600 від 03.05.2018, № РН-0001428 від 27.08.2018, № РН-0001453 від 30.08.2018, № РН-0001479 від 31.08.2018, № РН-0001519 від 07.09.2018, № РН-0001520 від 07.09.2018, № РН-0001537 від 13.09.2018, № РН-0001538 від 3.09.2018, № РН-0001574 від 17.09.2018, № РН-0001612 від 20.09.2018, № РН-0001613 від 20.09.2018, № РН-0001614 від 20.09.2018, № РН-0001639 від 24.09.2018, № РН-0001865 від 19.10.2018, № РН-0001870 від 19.10.2018, № РН-0001871 від 19.10.2018, № РН-0001872 від 19.10.2018, № РН-0001928 від 24.10.2018, № РН-0001929 від 24.10.2018, № РН-0001930 від 24.10.2018, № РН-0001948 від 26.10.2018, № РН-0001964 від 29.10.2018, № РН-0001971 від 30.10.2018, № РН-0001976 від 30.10.2018, № РН-0001986 від 30.10.2018, № РН-0001987 від 30.10.2018, № РН-0002018 від 31.10.2018, № РН-0002025 від 31.10.2018, № РН-0002026 від 31.10.2018, № РН-0002096 від 08.11.2018, № РН-0002102 від 12.11.2018, № РН-0002104 від 12.11.2018, № РН-0002183 від 21.11.2018, № РН-0002251 від 29.11.2018, № РН-0002326 від 13.12.2018, № РН-0002327 від 13.12.2018.

Ці докази дають суду підстави стверджувати, що фактично між товариством з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» були вчинені господарські операції в межах виконання Договору щодо постачання товарів, які зазначені у видаткових накладних: № РН-0000600 від 03.05.2018, № РН-0001428 від 27.08.2018, № РН-0001453 від 30.08.2018, № РН-0001479 від 31.08.2018, № РН-0001519 від 07.09.2018, № РН-0001520 від 07.09.2018, № РН-0001537 від 13.09.2018, № РН-0001538 від 3.09.2018, № РН-0001574 від 17.09.2018, № РН-0001612 від 20.09.2018, № РН-0001613 від 20.09.2018, № РН-0001614 від 20.09.2018, № РН-0001639 від 24.09.2018, № РН-0001865 від 19.10.2018, № РН-0001870 від 19.10.2018, № РН-0001871 від 19.10.2018, № РН-0001872 від 19.10.2018, № РН-0001928 від 24.10.2018, № РН-0001929 від 24.10.2018, № РН-0001930 від 24.10.2018, № РН-0001948 від 26.10.2018, № РН-0001964 від 29.10.2018, № РН-0001971 від 30.10.2018, № РН-0001976 від 30.10.2018, № РН-0001986 від 30.10.2018, № РН-0001987 від 30.10.2018, № РН-0002018 від 31.10.2018, № РН-0002025 від 31.10.2018, № РН-0002026 від 31.10.2018, № РН-0002096 від 08.11.2018, № РН-0002102 від 12.11.2018, № РН-0002104 від 12.11.2018, № РН-0002183 від 21.11.2018, № РН-0002251 від 29.11.2018, № РН-0002326 від 13.12.2018, № РН-0002327 від 13.12.2018, № РН-0000031 від 17.01.2019, № РН-0000041 від 22.01.2019, № РН-0000062 від 24.01.2019, № РН-0000098 від 31.01.2019, № РН-0000264 від 06.03.2019, № РН-0000267 від 06.03.2019, № РН-0000268 від 06.03.2019, № РН-0000269 від 06.03.2019, № РН-0000276 від 07.03.2019, № РН-0000306 від 14.03.2019, № РН-0000349 від 21.03.2019, № РН-0000371 від 22.03.2019, № РН-0000467 від 10.04.2019, № РН-0000517 від 18.04.2019, № РН-0000599 від 07.05.2019, № РН-0000610 від 08.05.2019, № РН-0000652 від 16.05.2019.

Доведення факту постачання отримання товару товариством з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» спростовує його доводи про те, що платежі носили характер попередньої оплати. Крім того, такий спосіб платежу не встановлено Договором.

Зокрема, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі №3-121гс14).

Частиною 1 ст. 693 ЦК України унормовано, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснити попередню оплату товару, тобто, оплату до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути сплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її сплати встановлюються договором (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2019 у справі № 918/502/18).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено судом вище, Договір передбачає оплату товару/партії товару на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару/партії товару. Суду не надано доказів зміни сторонами такого порядку розрахунку.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 19 «Указівок щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях та їх реєстрів», які є додатком №7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, однією із вимог щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів є призначення платежу.

Цей реквізит у платіжних дорученнях, меморіальних ордерах та платіжних вимогах-дорученнях заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 цієї Інструкції.

Так, згідно з п.3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до банківських виписок по рахунку призначення платежу сформовано саме «Оплата за профіль, ущільнювач, компл згідно договору № 313/17». Інших реквізитів у графі «призначення платежу» не міститься.

Наведене спростовує доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» щодо наявності переплати за товар, тобто свідчить про необґрунтованість його вимог за зустрічним позовом.

Водночас, є неспростованими доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» про існування простроченої заборгованості у товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» у розмірі 364595 грн. за отриманий товар за видатковими накладними:

№ РН-0000098 від 31.01.2019, № РН-0000162 від 15.02.2019, РН-0000163 від 15.02.2019, РН-0000167 від 15.02.2019, № РН-0000264 від 06.03.2019, № РН-0000267 від 06.03.2019, № РН-0000268 від 06.03.2019, № РН-0000269 від 06.03.2019, № РН-0000276 від 07.03.2019, № РН-0000306 від 14.03.2019, № РН-0000467 від 10.04.2019, № РН-0000517 від 18.04.2019, № РН-0000610 від 08.05.2019.

З огляду на це, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» про стягнення 364595 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договором (пункт 8.3) передбачено, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення. За прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 7% (сім відсотків) вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна», перевіреним судом, до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» підлягає 3529, 7 грн інфляційної складової боргу (борг з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 368124,7 грн.), 27631,52 грн. пені та 14459,08 грн. штрафу.

Вирішуючи питання про зобов`язання відповідача за первісним позовом підписати п`ятдесят три видаткові накладні суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, вимога позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо приймання товару шляхом підписання видаткових накладних є вимогою про зобов`язання підписати первинні документи.

Як зазначено вище, первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону). У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону).

Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку (ч. 1 ст. 9 Закону), і він (первинний документ) не підтверджує її здійснення. Тобто, первинний документи не є підтвердженням вчинення господарської операції, а тільки містить відомості про неї.

Також Закон не містить приписів щодо часу складання первинного документа, але при цьому зобов`язує відобразити в обліку господарську операцію тільки у тому звітному періоді, у якому така господарська операція була здійснена (ч. 5 ст. 9 Закону).

Вказане свідчить про те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача підписати первинні документи (накладні) не стосується захисту його прав як продавця за договором купівлі-продажу.

Положення ст. 4 ГПК України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого визначенні ст. 16 ЦК України та не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання первинних документів, оскільки такі документи підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача підписати видаткові накладні (які за своєю природою є первинними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України одним з загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов`язання відповідача підписати видаткові накладні не тільки суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб`єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

З огляду на викладене, в цій частині первісний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю «Тінторетто».

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» (вул. Шота Руставелі, 44-Б, м. Київ, 01033, код 41358775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» (бул. Незалежності, 53, м. Бровари, Київська область, 07400, код 33296856) 368124,70 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 27631,52 грн. пені, 14459,08 грн. штрафу, 6153,23 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Відмовити в зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» до товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна».

Покласти судові витрати за зустрічним позовом на товариство з обмеженою відповідальністю «Тінторетто».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Повний текст рішення складено 14.04.2020.

Суддя С. А. Ковтун