Рішення № 88737968, 06.04.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/378/2020 Справа № 641/8180/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Чайка І.В.

при секретарі - Дрокіної С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення спільної сумісної власності та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3 про припинення спільної сумісної власності та визнання права власності на частину квартиру за адресою : АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили , що квартира АДРЕСА_2 була надана ОСОБА_4 , на підставі ордеру від 30.09.1977 року , складом сім`ї 4 особи : ОСОБА_4 - основний наймач ; ОСОБА_5 чоловік ; ОСОБА_1 - донька ; ОСОБА_6 - син. Відповідно до рішення виконкому Комінтернівської районної ради № 80-6, від 20.04.1999 року , переоформлено особовий рахунок , на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 з ОСОБА_4 на дочку ОСОБА_1 , складом сім`ї 3 чоловіка : ОСОБА_1 - наймач ; ОСОБА_3 - чоловік ; ОСОБА_2 - син. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений 29.02.1992 року , від шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином , ОСОБА_3 почав проживати в квартирі АДРЕСА_2 з початку 1992 року. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.07.1999 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 набули право власності на квартиру АДРЕСА_2 . На праві спільної сумісної власності. З 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 погіршились відносини , разом з сином ОСОБА_2 позивач залишила спірну квартиру , та вони переїхали проживати до іншого приміщення. 21.12.2011 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 розірвано. Рішенням суду встановлено , що шлюбно-сімейні відносини між сторонами було припинено в березні 2011 року, спільного господарства сторони не ведуть. З вказаного часу відповідач одноособово користується квартирою , спільне проживання співвласників в квартирі є неможливим. При цьому , відповідач як співвласник , та єдиний колристувач квартири , не сплачує комунальні послуги. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.03.2019 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто суму - 16412,12 грн. сплачених нею коштів за комунальні послуги по спірній квартирі . Згідно довідки від 20.12.2018 року в квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Квартира складається з двох кімнат , житловою площею 41.4 кв.м. , у тому числі : 1 кімната житловою площею 27,8 кв.м. , 2 кімната житловою площею 13,6 кв.м. , житлові кімнати є прохідними. Згідно технічного висновку про стан будівельних конструкцій приміщень спірної квартири , враховуючи конструктивну схему , розділення на дві самостійні частини не представляється можливим. Позивачі вважають , що квартира є неподільною , спільне користування власниками квартири є неможливим. Відповідач ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_3 . Таким чином відповідач , є особою , яка забезпечена іншим житлом , а тому позивачі вважають припинення права власності відповідача на його частину квартири з присудженням грошової компенсації не завдасть шкоди його інтересам. Згідно звіту № ЖПУКАЮ555502 від 16.04.2017 року , оціночна вартість квартири становить - 594300.00 грн., таким чином , вартість 1/3 частини квартири становить - 198100,00 грн., яку позивачі внесли на депозитний рухунок суду.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року відкрито провадження у справі , та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою суду від 15.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачі , представник позивачів не з`явились надали до суду заяву в якій , позов підтримали , просили його задовольнити, та розглядати справу за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини своєї не явки суду не повідомив та відзив на позов до суду не подав.

В силу положень статей 21,24,41 Конституції України, статей 319,358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив.

Згідно з копії ордера № 1252 серії А від 30.09.1977 року , виданого на підставі рішення виконкому Червонозаводської районної ради депутатів трудящіх міста Харкова від 07.09.1977 року за № 299/15, ОСОБА_4 зі складом сім`ї 4 чоловік : ОСОБА_4 - основний ; ОСОБА_5 - чоловік ; ОСОБА_7 - донька ; ОСОБА_6 - син , було надано право на зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 41,51 кв.м.

Як вбачається з копії рішення Виконачого комітету Комінтернівської районної ради м. Харкова № 80-6 , від 20.04.1999 року , про зміну договору найму житлового приміщення , особовий рахунок на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею - 41,4 кв.м. був переоформлений з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 чоловіка : ОСОБА_1 - наймач ; ОСОБА_3 - чоловік ; ОСОБА_2 - син.

Згідно копії свідоцтва на право власності на житло від 02.07.1999 року , реєстраційний № 3-99-18-72-50 , виданого Центром приватизації державного житлового фонду ХМР , квартира АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , та членам її сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Відповідно до копії технічного паспорта , виданого КП ХМБТІ , спірна квартира , розташована на 2 поверсі , п`ятиповерхового будинку , та складається з двох кімнат , житловою площею - 41,4 кв.м. , у тому числі : 1-а - 27,8 кв.м. , 2-а - 13,6 кв.м. , кухня - 6,0 кв.м. , ванна кімната - 2,1 кв.м. , вбиральня - 1,0 кв.м. , коридор - 4,8 кв.м. , вбудованої шафи - 0,3 кв.м. , лоджия - 2,7 кв.м. Загальна площа квартири 57,0 кв.м.

Як вбачається з копії плана квартири , доданого до технічного паспорта виданого КПХМБТІ , кімнати , квартири АДРЕСА_2 є прохідними.

21.12.2011 року згідно копії заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова , шлюб , укладений 29.02.1992 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 , розірвано. Рішення набрало законної сили.

Виходячі з вище зазначеного рішення вбачається , що в спірній квартирі мешкає відповідач по справі , але за комунальні послуги не сплачує , тому позивач вимушена була звернутись до суду з відповідним позовм , який був задоволений , та стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за сплачені нею кломунальні послуги в розмірі 16412,12 грн. , та судові витрати в розмірі - 768,40 грн.

Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно , державного реєстру іпотек , Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна , встановлено , що відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності з 08.11.2016 року , належить житловий будинок АДРЕСА_3 , літ . «А-1» з надвірними будівлями та спорудами , загальною площею - 42,6 кв.м. , житлова площа - 25,7 кв.м.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За правилом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

У частинах першій, другій статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

З копії технічного висновку складеного ФОП ОСОБА_8 слідує , що , враховуючи конструктивну схему обстежувальної будівлі , наявність однієї сходової клітини загального користування , що зв`язує поверхи будинку , та зважаючи на неможливість організації другого (окремого) виходу на неї з будь якої частини квартири , а також організації других приміщень кухні та санвузла без суттєвого втручання у основі несучі конструкції будинку , розділення ізольованої квартири на дві самостійні частини не представляється можливим.

Згідно з звітом № ЖПУКАЮ555502 від 16.07.2019 року , складеного ТОВ «Нерухомість» про оцінкумайна 2-кімнатної квартири АДРЕСА_2 , на замовлення ОСОБА_1 , оціночна вартість об`єкта оцінки складає - 594300 грн.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 року по справі № 6-81кс11 (№ в ЄДРСРУ 21355285), від 15.05.2013 року по справі № 6-37цс13 (№ в ЄДРСРУ 31701323) та від 02.07.2014 року по справі № 6-68цс14 (№ в ЄДРСРУ 39783878).

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

В якості підстави для задоволення своїх вимог про припинення права відповідача на належну йому частку у спільному майні, позивачі посилаються на ст. 365 ЦК України, зазначаючи, що частка відповідача у праві власності є незначною і не може бути виділена в натурі, а квартира ,яка є об`єктом спільної сумісної власності, є неподільною, і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Клопотання про призначення експертизи на підтвердження того , що виділити в натурі частки спірної квартири не можливо , і спільне володіння та користування майном є також не можливим учасниками справи не заявлялось.

Суд не може погодитись з думкою позивачів , що частка відповідача є незначною , так як, сторонам по справі - трьом особам , на праві спільної сумісної власності , належить двокімнатна квартира . При складанні технічного висновку ФОП ОСОБА_9 , не вивчалося питання , щодоподілу квартири без виходу на існуючу сходову клітину.

Недоведеність зазаначених фактів виключає можливість застосування до спірних правовідносин підстав для припинення права власності відповідача на його частку у спільному майні.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами під час розгляду справи суду не надано жодних доказів, які б відповідали критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, та підтверджували би той факт, що спірна квартира , що є об`єктом права спільної сумісної власності, є неподільна , частка не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Згідно з частиною 2 статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Платіжне доручення № 5263142 від 03.02.2020 року ОСОБА_2 та платіжним дорученням № 24970105 від 03.02.2020 року ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок Територіального Управління Державної Судової Адміністрації в Харківській області по 99050,00 грн. кожним.

Оскільки позивачами суду не надано доказів на підтвердження обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, тому підстав для задоволення позову не має, а внесені позивачами ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального Управління Державної Судової Адміністрації в Харківській області кошти в сумі по - 99050,00 грн. кожним , підлягають поверненю.

На підставі викладеного та керуючись ст.365 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13,81,263-265, 280-283,354 ЦПК України , суд ,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення спільної сумісної власності та визнання права власності- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони та учасники справи:

Позивач : ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації : АДРЕСА_1 , фактична адреса : АДРЕСА_5 ,

Позивач : ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації : АДРЕСА_1 , фактична адреса : АДРЕСА_5 ,

Відповідач : ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП відсутній , адреса : АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 13.04.2020 року

Суддя: І. В. Чайка