Ухвала суду № 88735683, 06.04.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1198/2020 Справа № 490/7050/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

У Х В А Л А

06 квітня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О. А. при секретарі Дудник Г.С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПП "Шафаят", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, в якому просив усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення та зобов`язання звільнити ПП "Шафаят, власника ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та інших невстановлених осіб, з приміщень адміністративно-побутового та торгівельного комплексу та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 17.10.2019 р. відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду цивільної справи №490/7050/19 за позовом ОСОБА_2 до ПП "Шафаят", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.

05.11.2019 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.

В підготовчому засіданні від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення првадження по справі до набуття законної сили рішення по іншій цивільній справі № 490/10490/19 .

В обгрунтування клопотання посилається на те, що ухвалення рішення у даній справі про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_2 права власності шляхом виселення та звільнення приміщень неможливе до розгляду справи №490/10490/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності та витребування майна на користь ОСОБА_1 , в зв`язку з чим просив зупинити розгляд цієї справи до постановлення кінцевого судового рішення судовими інстанціями у справі490/10490/19. Зазначив, що оскільки на теперішній час в іншому судовому провадженні оспорюється право власності ОСОБА_2 на цей самий об`єкт нежитлової нерухомості , то розглядати справу про виселення та звільнення приміщень колишніми власниками, які вважають що з їх власності даний об`єкт вибув незаконно, до вирішення питання щодо законності набуття позивача власності на ці приміщення та земельну ділянку об`єктивно неможливо.

Позивач надав суду заяву про проведення та закриття підготовчого судового засідання у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу;справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вказана підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Однією з засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У справі, яка розглядається за позовом ОСОБА_2 , предметом спору є усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням адміністративно- побутового та торгівельного комплексу та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом виселення та зобов`язання звільнити від перебування відповідачів на зазначеній території.

Підставою для зупинення провадження у цій справі став факт розгляду цивільної справи №490/10490/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Департаменту з надання адмінстративних послуг ММР Іноземцевої Ю.А. про скасування рішення державного реєстратора , за яким було зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості та земельну ділянку, що перебувало в іпотеці у ОСОБА_2 , - за ОСОБА_2 , скасування з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаного нерухомого майна та земельної ділянки та витребування цього майна у власність ОСОБА_1 .

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 підставою для пред`явлення позову до відповідачів є вчинення ними перешкод у користуванні приватною власністю позивача - приміщенням адміністративно- побутового та торгівельного комплексу та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , а предметом позову (вимогами) зобов`язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні власністю, шляхом їх виселення та звільнення від присутності на території вказаної нерухомості.

Отже, у вказаному спорі підлягають встановленню та оцінці обставини щодо: наявності у позивача права власності на спірне нерухоме майно; вчинення відповідачами перешкод позивачу у здійсненні ним права користування своїм майном.

Зокрема, на підтвердження права власності на майно позивачем надано до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ним 22.09.2017 року (підстава виникнення права власності - вимога про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання - іпотечний договір , серія та номер 451 від 03.12.2014 року) .

Так, в цивільному законодавстві, а саме в ст.204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, в даному конкретному випадку з матеріалів справи не вбачається об`єктивна неможливість розгляду даної справи та необхідність зупинення провадження з підстав, передбачених п.6 ч.1ст.251 ЦПК України.

Лише у разі визнання судом оспорюваного договору іпотеки та переходу права вдасності на іпотечне майно за умовами цього договру до іпотекодержателя ОСОБА_2 недійсними настануть наслідки недійсності цих правочинів, передбачені законом. У розпорядженні суду немає доказів, що такі наслідки не зможуть бути застосовані без зупинення провадження у справі.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушить право позивача ОСОБА_2 на розумні строки розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Зіставлення змісту вищенаведених суджень із розумінням положень п.6 ч.1 ст.251ЦПК України переконує у тому, що заявлене клопотання про зупинення провадження у справі не може бути задоволене, оскільки висновки, зазначені в ньому, є необґрунтованими, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.251 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.

Апеляційне оскарження ухвали відповідно до положень ст.ст.352-355 ЦПК України.

Суддя Гуденко О.А.