Рішення № 88719172, 13.04.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1177/20

РІШЕННЯ

іменем України

13 квітня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ДП Радгосп "Лісовогринівецький" до Лісовогринівецької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за №3 від 25.02.2020 в якому просить визнати протиправною бездіяльність Лісовогринівецької сільської ради при розгляді запиту №18-К від 10 грудня 2019 року про доступ до публічної інформації та зобов`язати надати Лісовогринівецьку сільську раду обгрунтовану відповідь на запит ДП Радгосп "Лісовогринівецький" №18-К від 10 грудня 2019 року.

Позов обгрунтовує тим, що у порушення вимог Конституції України, Законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", відповідач не надав відповідь на його запит за №18-К, а саме завірених копій всіх документів, що стали підставою для приватизації земельних ділянок по вул. Лісова, 26 та вул. Лісова 26/2 в житловому масиві "Дехтярка -2 " (арк. спр. 2-4).

Після усунення позивачем недоліків позову, суд відповідно до ухвали від 16.03.2020, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребував докази (арк. спр. 28).

25.03.2020 Відповідач надав Відзив на позовну заяву за №413 від 23.03.2020, в якому просить відмовити у задоволенні позову, і вказує, що позивачу на його запит простим поштовим відправленням була направлена відповідь про відсутність запитуваної інформації та роз`яснено, що вона перебуває в Архівному секторі Хмельницької районної державної адміністрації (м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 122/2), куди потрібно звернутися заявнику. Також, відповідач супровідним листом №412 від 23.03.2020, на виконання ухвали суду, надав докази (арк. спр. 32-39).

Позивач 01.04.2020 надав відповідь на Відзив від 01.04.2020, в якій вказує, що станом на 01.04.2020 не отримав відповідь на свій запит №18-К від 20.12.2019, і що відповідач до відзиву не додав всі додатки, а ті які є не завірені належним чином, тому вони не можуть бути визнані допустимими та належними доказами.

З`ясувавши обставини на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши надані учасниками докази, суд враховує наступне.

Відповідач не заперечує отримання 24.12.2019 запиту ДП Радгосп "Лісовогринівецький" за №18-К від 20.12.2019, що підтверджено його Відзивом на позов.

Листом за №3 від 02.01.2020 адресованому ДП Радгосп "Лісовогринівецький", позивач інформує про те, що: 1) розглянув лист вх.№1483 від 24.12.2019 про надання документів, що стали підставою для приватизації земельних ділянок по вул. Лісова, 26 та вул. Лісова, 26/2 в житловому масиві "Дехтярка -2" ; 2) у Лісовогринівецької сільської ради відсутні затребувані документи; 3) рекомендують звернутися в Архівний сектор Хмельницької районної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький вул. Кам`янецька, 122/2 (арк. спр. 33).

Згідно з копією витягу з Журналу реєстрації вихідних документів під номером 3 вказано дату відправки - 02.01.2020 ДП Радгосп "Лісовогринівецький" відповідь на лист №18-К від 20.12.2019 (арк. спр. 40-41).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням встановлених обставин на підставі наданих учасниками доказів, суд прийшов до таких висновків.

Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI), визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно з ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з ч. 1-5 ст. 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частиною 4 ст. 22 Закону № 2939-VI визначено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відповідно до ст. 23 Закону № 2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, відповідач, згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI мав право відмовити в задоволенні запиту відповідача за №18-К від 20.12.2019. Однак, Лісовогринівецька сільська рада порушила п. 4 ч. 4 ст. 22 Закону № 2939-VI, адже у відповіді на запит за №3 від 02.01.2020 не зазначено порядок оскарження відмови, чим порушено законні права та інтереси запитувача (п. 7 ч. 2 Закону № 2939-VI), тому є протиправна бездіяльність відповідача щодо цього.

Також, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів факт направлення відповіді на запит за №3 від 02.01.2020 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 77 КАС України. Суд не ставить під сумнів права направляти відповідь на запит простою поштовою кореспонденцією, на що покликається відповідач, однак це направлення також потрібно доводити належними доказами, зокрема, довідкою пошти і таке інше, чого не має. Цей висновок суду не спростовує копія витягу з Журналу реєстрації вихідних документів, так як запис у журналі свідчить тільки про реєстрацію листа, а не про його реальне відправлення адресату. З урахуванням встановленого в суді, суд вважає за потрібне також задовольнити вимогу щодо надання відповіді позивачу з урахуванням встановлених обставин у справі та дотримання вимог Закону № 2939-VI.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду першої інстанції копії Договору про надання юридичних послуг від 05.11.2019 та Акт наданих послуг №01 від 05.02.2020 (арк. спр.8-11).

Відповідно до пункту 4.2 Договору про надання юридичних послуг від 05.11.2019, виплата винагороди Виконавцеві (ПП "Банкір") Замовником (позивач) здійснюється не пізніше 3-х банківських днів після підписання акту приймання наданих послуг.

Згідно з Актом наданих послуг №01 від 05.02.2020, Виконавцем були надані такі послуги: підготовка, написання та подача позовної заяви до Хмельницького окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, кількість 1 шт., сума без ПДВ 2000,00 грн, разом 2000,00 гривень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, та постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19 (адміністративне провадження №К/9901/22135/19.

Позивач не надав суду доказів виконання п.4.2 Договору про надання юридичних послуг від 05.11.2019 (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, інше) щодо виплати винагороди ПП "Банкір", на протязі 3-х банківських днів після підписання акту приймання наданих послуг від 05.02.2020 (пройшло більше 2-х місяців), тому суд з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у справах № 826/1216/16 і №726/549/19, приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з квитанцією від 25.02.2020 №0.0.1630309259.1 позивачем сплачено 2102,00 грн судового збору, тому ці витрати слід стягнути з відповідача на його користь.

Відповідно до ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу. Оскільки рішення прийняте в адміністративній справі, визначеній п. 1 ч. 1 ст. 363 КАС України (оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію), таке рішення підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ДП Радгосп "Лісовогринівецький" №3 від 25.02.2020 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Лісовогринівецької сільської ради при розгляді запиту ДП Радгосп "Лісовогринівецький" №18-К від 20 грудня 2019 року.

Зобов`язати Лісовогринівецьку сільську раду надати ДП Радгосп "Лісовогринівецький" відповідь на запит №18-К від 20 грудня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13.01.2011 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні.

Стягнути на користь ДП Радгосп "Лісовогринівецький" судові витрати в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Лісовогринівецької сільської ради.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Лісовогринівецької сільської ради надати ДП Радгосп "Лісовогринівецький" відповідь на запит №18-К від 20 грудня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13.01.2011 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13 квітня 2020 року

Позивач:ДП Радгосп "Лісовогринівецький" (вул. Центральна, 4, с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, 31340 , код ЄДРПОУ - 00481548) Відповідач:Лісовогринівецька сільська рада (вул. Центральна, 4, с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, 31340 , код ЄДРПОУ - 04403717)

Головуючий суддя А.І. Петричкович