Рішення № 88718292, 13.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/959/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах, в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року;

2) стягнути з 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року в сумі 36809,80 грн.;

3) визнати протиправною бездіяльність 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо непроведення 30.01.2017 року із ОСОБА_1 остаточного розрахунку при виключенні зі списків особового складу 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах;

4) зобов`язати 3 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при виключенні із списків особового складу 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах за період з 31 січня 2017 року по день фактичного розрахунку;

5) зобов`язати 3 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а саме - порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 28.02.2015 року по 30.01.2017 року проходив військову службу у 3 центрі захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах. Позивач вказує, що у період проходження ним військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 28.02.2015 року по 30.01.2017 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як стверджує позивач, 17.12.2019 року ним було подано заяву до 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення, проте у відповіді 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах було зазначено, що механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає, можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було.

З посиланням на положення ст.43 Конституції України, ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.ч.1-4 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.2, ст.4, ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п.1.1, п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294, якою затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008 року, позивач вказує, що січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Також, з посиланням на положення п.1.1, п.4, п.14 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, листи Мінсоцполітики від 29.12.2017 року №122/0/66-17, від 29.12.2017 року №122/0/66-17, лист директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.01.2018 №248/3/8/85 позивач посилається на виготовлений ним розрахунок та вказує, що загальна сума індексації грошового забезпечення, яка йому не була виплачена військовою частиною А1892 за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року становить 36809,80 грн.

Окрім того, з посиланням на положення ст.116, ст.116 КЗпП України позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок з ним.

Також, на думку позивача відповідач повинен здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушення строків їх виплати, а саме: порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року.

Ухвалою від 12.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.

02.03.2020 року (вх. №9433/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками (а.с.33-56), в якому зазначено, що 3 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах вимоги позовної заяви не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як вказано у відзиві, 3 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами.

З посиланням на положення п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, відповідач вказує, що вказаний Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Враховуючи зазначене, на думку відповідача, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватись у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.

Окрім того, у відзиві вказано, що відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться лише їх компенсація відповідно до законодавства, а не виплата компенсації втрати частини доходів.

У відзиві вказано, що на цей час у зв`язку зі збройною агресією проти України з боку Російської Федерації в країні діє особливий період. У державі склалася складна фінансово-економічна ситуація та з метою подолання її наслідків впродовж 2015 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято ряд рішень. Оскільки Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі та проявам тероризму, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, у тому числі, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції

Також, у відзиві відповідач зазначає, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Отже, як стверджує відповідач, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність умісту права на соціальний захист.

Разом з тим, як зазначено у відзиві, в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. В зв`язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 року № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2 згідно яких, у зв`язку із внесенням змін до порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення.

Нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями ст.51 Бюджетного кодексу України, ст.ст.1,2,5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.1.14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, відповідач зазначає, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січня 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.

Таким чином, на думку відповідача, будь якої вини чи протиправних дій з боку 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо позивача допущено не було.

Щодо розрахунків загальної суми індексації грошового забезпечення, які зазначені позивачем у позовній заяві до 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах, то у відзиві зазначено, що з метою упорядкування структури заробітної плати працівників бюджетної сфери та забезпечення єдиного підходу до проведення індексації у разі підвищення грошових доходів громадян постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 визначено особливості індексації і заробітної плати у грудні 2015 року та передбачено спрямування видатків, передбачених на індексацію, на індексацію з 1 грудня 2015 року посадових окладів працівників бюджетної сфери і державних органів та на збільшення всіх складових заробітної плати (у тому числі і премій), з тим, щоб розмір такого підвищення у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Таким чином, керівники бюджетних установ за рахунок сум індексації мали вживати заходів щодо підвищення в першу чергу посадових окладів працівникам установ, підвищення в межах граничних розмірів надбавок та доплат, а у випадку, коли при реалізації вказаних заході сума підвищення не перевищила суму індексації - здійснити преміювання.

Враховуючи вищевикладене, як стверджує відповідач, Департаментом МО України було прийняте рішення щодо збільшення розміру премій військовослужбовцям. Таким чином у січні 2016 року позивач було виплачено підвищену премію за грудень 2015 року, отже, грудень 2015 року є базовим для розрахунку індексації.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

20.03.2020 року (вх. №12804/20) від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.57).

20.03.2020 року (вх. №12806/20) від позивача надійшла заява, в якій останній просив суд вимогу про визнання протиправною бездіяльність 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року викласти в наступній редакції «визнати протиправними дії 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року» (а.с.59).

До вказаної заяви позивачем також додані додатки, згідно переліку, який у ній наведено (а.с.60-67).

20.03.2020 року (вх. №12807/20) від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено про необґрунтованість доводів, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

31.03.2020 року (вх. №13918/20) до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення щодо відповіді на відзив (а.с.76-87).

03.04.2020 року (вх. №14605/20) від позивача до суду надійшла заява, в якій останній зазначив, що відмовляється від позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо непроведення 30.01.2017 року із ОСОБА_1 остаточного розрахунку при виключенні зі списків особового складу 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах; зобов`язання 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при виключенні із списків особового складу 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах за період з 31 січня 2017 року по день фактичного розрахунку; зобов`язання 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а саме - порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року.

09.04.2020 року (вх. №15087/20) від позивача надійшла відповідь на заперечення.

Ухвалами суду від 13.04.2020 року судом:

- відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження;

- повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 20.03.2020 року за вх. №12806/20.

Окрім того, ухвалою суду від 13.04.2020 року судом задоволено заяву позивача та закрито провадження у справі №420/959/20 за позовом ОСОБА_1 до 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо непроведення 30.01.2017 року із ОСОБА_1 остаточного розрахунку при виключенні зі списків особового складу 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах; зобов`язання 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при виключенні із списків особового складу 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах за період з 31 січня 2017 року по день фактичного розрахунку; зобов`язання 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а саме - порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Як зазначає у позовній заяві та не заперечується відповідачем ОСОБА_1 з 28.02.2015 року по 30.01.2017 року проходив військову службу у 3 центрі захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 17.12.2019 року (а.с.11), в якій просив:

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року в сумі 36809,80 грн.

- нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на всю суму заборгованість станом на дату повного розрахунку;

- нарахувати та виплатити середній заробіток за період з 31.01.2017 року по дату повного розрахунку.

У відповідь на вказану заяву відповідачем на адресу позивача направлено лист (а.с.12) від 20.01.2020 року №359/42, в якому, зокрема, повідомлено про відсутність механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди та про те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січня 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.

З наданої до суду довідки розрахунку, яка видана ОСОБА_1 за №473/18/20 від 27.12.2020 року (а.с.47), судом встановлено, що позивачу період з червня 2016 року по січень 2017 року здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.

Згідно вказаної довідки, сума виплаченої індексації за період з 01.06.2016 року по 30.01.2017 року склала 744,50 грн.

При цьому відповідач зазначає, що базовим місяцем для виплати індексації за період з 01.06.2016 року по 30.01.2017 року є грудень 2015 року.

В той же час, як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, у період з 01.12.2015 року по 31.05.2016 року індексації грошового забезпечення не нараховувала та не виплачувалась.

Вважаючи бездіяльність 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 30.01.2017 року протиправною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі статтею 1 цього індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Частинами 1 та ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами ч.2 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 року чинній з 11.10.2017 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

За приписами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри "101" замінити цифрами "103".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.

Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103.

Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови КМ № 141 від 28.02.2018 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Доводи відповідача стосовно відсутності видатків на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців, і, як наслідок, відсутності підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, судом оцінюються критично з огляду на таке.

Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до підприємства, установи, організації.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Наведене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України».

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Такі посилання відповідача порушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, з огляду на те, що чинне правове положення передбачає індексацію грошового забезпечення, відтак, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в проведенні індексації, доки відповідні положення є чинними.

Щодо доводів відповідача про те, що за рахунок виплати премії позивачу у січні 2016 року за грудень 2015 року розмір його грошового забезпечення у грудні 2015 року збільшено та, відповідно, базовим місяцем для виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 є грудень 2015 року, суд зазначає наступне.

Як вже вказано вище, відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Наказом Міністерства оборони № 44 від 27.01.2016 року (що діяв з 01 січня 2016 року), Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 та з метою врегулювання окремих питань виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році, наказано щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) виплачувати з розрахунку: основні види грошового забезпечення (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років); надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) всім військовослужбовцям - 50 відсотків; премій.

Тобто, грошове забезпечення військовослужбовців вищевказаним наказом було значно збільшено за рахунок стимулюючих виплат.

Проте, відповідно до приписів абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 від 17.07.2003 року, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017р. (а.с.49), наданого на запит ДФ Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017р., зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

Абзацом 5 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., визначено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (до 30.01.2017 року), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації - не відбувалося.

Отже, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до 01.03.2018 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 01.12.2015 року по 31.05.2016 року.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така ж правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Разом з цим, суд вважає, що в даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Суд зазначає, що стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані але не виплачені.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки позивач зазначає, що відповідач в період з 01.12. 2015 року по 31.05.2016 року не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення, тому належним та достатнім способом захисту в даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 31.05.2016 року.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового його забезпечення за період з 01.06.2016 року по 30.01.2017 року, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, за період з 01.06.2016 року по 30.01.2017 року сума виплаченої індексації грошового забезпечення позивача склала 744,50 грн.

В той же час, з наданого до суду розрахунку індексації, який виготовлено позивачем вбачається, що на думку позивача її розмір повинен був обчислюватись у більшому розмірі.

Як вже вказано судом, пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Судом встановлено, що розмір виплаченої відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення:

- у червня 2016 року склав 73,95 грн.;

- у липні 2016 року склав 73,95 грн.;

- у серпні 2016 року склав 73,95 грн.;

- у вересні 2016 року склав 73,95 грн.;

- у жовтні 2016 року склав 73,95 грн.;

- у листопаді 2016 року склав 73,95 грн.;

- у грудні 2016 року склав 150,40 грн.;

- у січні 2017 року склав 150,40 грн.

При цьому, як вже зазначено вище, за рахунок виплати премії позивачу у січні 2016 року за грудень 2015 року розмір його грошового забезпечення у грудні 2015 року збільшено та, відповідно, базовим місяцем для виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 є грудень 2015 року.

Тобто, розмір виплаченої відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період здійснювався з урахуванням базового місяця індексації - грудня 2015 року.

В той же час, зважаючи на висновки суду про те, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період до 01.03.2018 року, суд вважає, що для повного захисту прав позивача необхідно:

- зобов`язати 3 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 року по 30.01.2017 року з урахуванням базового місяця для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців - січень 2008 року та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаних період з урахуванням раніше здійснених виплат.

При вирішенні даної адміністративної справи суд також враховує, що відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Аналогічні положення визначені і у ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

В той же час у розрахунках індексації грошового забезпечення, які надані позивачем до суду розмір індексації грошового забезпечення позивача у спірний період значно перевищує розмір про прожиткового мінімуму у відповідні періоди.

Тобто, вказані розрахунки виконані без урахування вимог чинного законодавства.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах про визнання протиправною бездіяльності та стягнення індексації грошового забезпечення- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 3 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 31.05.2016 року.

Зобов`язати 3 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.05.2016 року.

Зобов`язати 3 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 року по 30.01.2017 року з урахуванням базового місяця для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців - січень 2008 року та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаних період з урахуванням раніше здійснених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );

Відповідач - 3 центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах (місцезнаходження: вул.Шмідта, 16 м.Дніпро, 49006, ідентифікаційний код 26613214).

Суддя С.М. Корой

.