Рішення № 88715568, 10.04.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5912/20

Провадження № 2-а/127/130/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2020 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Чернюк І.В., за участю секретаря Павленко І.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькі області молодшого лейтенанта поліції Вахнована Олега Валерійовича (місце знаходження: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.02.2020 відповідачем відносно нього було винесено постанову серії ЕАК № 2169746 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. 00 коп. Зі змісту постанови вбачається, що він 27.02.2020 о 21 год. 01 хв. в м. Вінниці по вул. Соборна, 83, керуючи автомобілем марки «BMW 5351» д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» по вулиці Соборній з 06 год. 00 хв. по 22 год. 00 хв., чим порушив п. 8.4 в ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Вищевказану постанову позивач вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки відомості зазначеній в ній не відповідають дійсним обставинам справи, а дії інспектора патрульної поліції при винесенні постанови були незаконними та такими, що грубо порушили права позивача.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що правила дорожнього руху він не порушував, оскільки знак 3.2 не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні.

Крім того, під час зупинки транспортного засобу позивач повідомив інспектору, що він проживає та працює у зоні дії знаку, більше того покази позивача підтвердив пасажир, який перебував із ним у транспортному засобі.

Позивач звертає увагу на те, що оскаржена постанова була винесена із порушення вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП, а саме у постанові взагалі відсутні дані про свідків правопорушення, також в постанові не зазначено про наявність фото, відео зйомки, що дає підстави вважати, що вказані дії не велися.

На думку позивача, відсутність у справі пояснень, даних щодо свідків, факту фіксування технічним засобом, яким здійснено фото або відеозапис грубо суперечить приписам правових норм та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів на основі яких посадова особа встановлювала наявність адміністративного правопорушення та винуватість позивача.

Крім того, інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушенняне з`ясовував обставини передбачені ст. 280 КУпАП, а також не встановлював відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного просить позову заяву ОСОБА_1 задовольнити.

В судовому засіданні Лученко В. ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а також суду пояснив, що він тимчасово проживає у свого знайомого за адресою: АДРЕСА_2 . Підтвердити дану обставину може показами свідка ОСОБА_3 , який в свою чергу є його товаришом та в якого він на даний час проживає. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що він також працює по вул. Соборній, однак докази на підтвердження викладених обставин суду надати не має можливості, оскільки вони відсутні.

Свідок ОСОБА_3 суду повідомив, що він перебуває в дружній відносинах із позивачем, крім того, останній проживає разом із ОСОБА_3 за однією адресою, а саме в АДРЕСА_2 . Що стосується подій, які відбулись 27.02.2020, суду повідомив наступне, що в зазначений постанові час, він разом із позивачем повертались додому, однак були зупиненні працівниками поліції. Свідок намагався надати пояснення інспектору, але останній їх проігнорував.

Представник відповідача за довіреністю Липовська Н.В. в судове засідання не з`явилася, однак надала до суду відео диск з нагрудної камери поліцейського та відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та розгляд справи провести у її відсутність.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч.2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 КАС України розгляд адміністративної справи в судовому засіданні здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

20.03.2020 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькі області молодшого лейтенанта поліції Вахнована О.В. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух"встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.02.2020 інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькі області молодшим лейтенантом поліції Вахнованом О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2169746, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 27.02.2020 о 21 год. 01 хв. в м. Вінниці по вул. Соборна, 83, керуючи автомобілем марки «BMW 5351» д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» по вулиці Соборній з 06 год. 00 хв. по 22 год. 00 хв., чим порушив п. 8.4 в ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. ст. 122, 126 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькі області молодшим лейтенантом поліції Вахнованом О.В.

Відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Отже, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», чим порушив п. 8.4 в ПДР України.

Пункт 8.4 в ПДР України передбачає дорожні знаки поділяються на групи:заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Дорожній знак 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» забороняє рух усіх механічних транспортних засобів.

Дія знаку поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Дія знаку не поширюється: 1) на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; 2) на водіїв з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажира (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності); 3) на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.

Зона дії знака — від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, — до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Позивач в судовому засіданні стверджував, що він проживає та працює в зоні дії дорожнього знака 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», а тому відноситься до кола осіб на яких не розповсюджується дія даного знака. В підтвердження факту проживання посилався на покази свідка ОСОБА_3 . Однак, суд вважає, що останній є заінтересованою особою, оскільки він перебуває в дружніх відносинах із позивачем, а тому у суду виникають сумніви, щодо дійсності обставин зазначених у наданих показах, а також даний свідок може свідчити на користь позивача з метою уникнення останнім адміністративної відповідальності. Крім того, позивач не надав суду жодного документу, який свідчив про те, що він дійсно поживає за адресою: АДРЕСА_2 . Хоча, суд звертає увагу на те, що до вказаних доказів може відноситься відповідна довідка про реєстрацію місця проживання, яка видана виконавчим органом Вінницької міської ради.

Твердження позивача про те, що він працює в зоні дії дорожнього знака 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», суд оцінює критично, оскільки дана обставина не підтверджується жодними доказами.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб на яких не поширюється дія знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено».

Крім того, на думку суду, процедурні порушення допущенні суб`єктом владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, уразі підтвердження правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду про адміністративні правопорушення рішення. Натомість вчиненні органом управління процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки. Навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами Департаменту не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджується під час розгляду справи.

Суд звертає увагу позивача на те, що з метою забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (пункт 2.3 Правил дорожнього руху).

Також, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Твердження позивача про те, що матеріали відеозапису не можуть бути належним доказом вчинення правопорушення, в зв`язку з тим, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний запис за допомогою якого здійснювалось фіксування правопорушення, суд оцінює критично, оскільки відомості про технічний запис зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, а зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції 1395, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, наведене свідчить про те, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП відповідачем було з`ясовано, що позивачем було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративне стягнення інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькі області молодшим лейтенантом поліції Вахнованом О.В. було накладено у межах санкції, передбаченої вищевказаною нормою права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено; факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 122, ст. 247, 293 КУпАП ст.ст. 72, 77, 118-119,122, 243-244,246, 262, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькі області молодшого лейтенанта поліції Вахнована Олега Валерійовича (місце знаходження: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя