Рішення № 88707615, 10.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 квітня 2020 р. Справа № 120/997/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028)

про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо перерахунку та виплати пенсії у розмірі, встановленому постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.02.2011 року у справі № 2-а-544/11, якою управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці зобов`язано з 01.12.2010 року перерахувати, призначити та щомісячно виплачувати йому державну пенсію, яку збільшити на 12 % згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та збільшити в 3,5 рази відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вважаючи, що 01.09.2011 року органом Пенсійного фонду протиправно зупинено виплату пенсії у відповідності до розміру, встановленого постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.02.2011 року у справі № 2-а-544/11 та, як наслідок, відмовлено у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

27.03.2020 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких позивач просить здійснити перерахунок пенсії, втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.02.2011 року у справі № 2-а-544/11 управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України. Виплата перерахованої пенсії з урахуванням рішення суду проводилась до листопада 2011 року. У подальшому, Законом України від 14.06.2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Разом із тим, на виконання пункту 7 вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 року № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (оприлюднена 23.07.2011 року), якою встановлено нові розміри зазначених виплат. Таким чином, на думку представника відповідача, 23.07.2011 року є датою припинення права на виплату пенсії відповідно до судового рішення.

При цьому, представником відповідача вказано, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки останній неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з письмовими заявами про перерахунок пенсії у відповідності до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.02.2011 року у справі № 2-а-544/11, що підтверджується відповідями на звернення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 13.02.2019 року та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 04.08.2010 року є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.02.2011 року у справі № 2-а-544/11 визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати, призначити та щомісячно виплачувати державну пенсію з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці з 01.12.2010 року перерахувати, призначити та щомісячно виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію, яку збільшити на 12 % згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та збільшити в 3,5 рази відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з розпорядженням № 202112 від 22.02.2011 року позивачу, відповідно до вказаного рішення суду, з 01.12.2010 року призначено пенсію у розмірі 23912,34 грн.

Судом встановлено, що вищезазначене рішення суду виконувалось пенсійним органом до листопада 2011 року.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії згідно з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано відповідь листом № 3048/Б-10 від 30.10.2019 року, у якій позивача повідомлено, що постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.02.2011 року у справі № 2-а-544/11 виконана. При цьому зазначено, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Законом України від 22.12.2011 року № 4282-VІ "Про Державний бюджет України на 2012 рік" закріплено аналогічні вищевказаним положення щодо визначення розмірів виплат, що фінансуються за рахунок Державного бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри пенсій для вказаної категорії осіб.

З урахуванням викладеного, розмір пенсії позивача приведено у відповідність до чинного нормативно-правового регулювання. Тобто, юридичною підставою для перерахунку пенсії стала зміна законодавчого регулювання розмірів пенсій, що виплачуються відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, позивачу роз`яснено, що момент набрання чинності зазначених законодавчих актів є моментом припинення права на виплати пенсії згідно з рішенням суду, а тому у Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відсутнє зобов`язання щодо нарахування та виплати пенсії у розмірі, передбаченому даним рішенням суду.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, з метою зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі статтею 50 Закону № 796-XII (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.09.2004 року збільшені на 12 відсотків пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, державної допомоги та сум індексацій), призначені відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII.

Дана постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір пенсій по інвалідності, призначених відповідно до Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв`язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей, збільшено у 3,5 рази.

Дана постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок). Даною постановою Пенсійному фонду України наказано забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Пунктом першим зазначеного Порядку передбачено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Крім того, Законом України від 14.06.2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" (далі – Закон № 3491-VI), розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Положення пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011.

Таким чином, Законом № 3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI, 06.07.2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності з 23.07.2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

У подальшому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 року № 4282-VI (набрав чинності 01.01.2012 року) та пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року № 5515-VI (набрав чинності 01.01.2013 року), установлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

У постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі № 21-3696а15 міститься правовий висновок про те, що з 01.01.2012 року нарахування і виплата пенсії має здійснюватись у розмірі, встановленому Законом України від 22.12.2011 року № 4282-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки Закон № 4282-VI був прийнятий пізніше Закону № 796-XII, а на виконання Закону № 4282-VI Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, то саме положення Закону № 4282-VI та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

З правового аналізу вказаних Законів, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз`яснень Конституційного Суду України випливає, що у період з 23.07.2011 року по 31.12.2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Водночас, 01.01.2014 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 року № 719-VII (далі – Закон № 719-VII), прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями Закону № 796-ХІІ, передбачено не було.

Законом України від 31.07.2014 року № 1622-VIІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014 року, розділ "Прикінцеві положення" Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Отже, з 03.08.2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03.08.2014 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 року по справі № 619/2262/17 (№ К/9901/1564/17), від 19.06.2018 року у справі № 344/14522/17 та від 01.09.2018 року у справі № 522/6810/17.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 року № 80-VIІI, пунктом 9 розділу "Прикінцеві положення" якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом із цим, суд зазначає, що 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 року № 79-VIII, пункт 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 01.01.2012 року, за винятком періоду часу з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року включно (коли виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи мала здійснюватись відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII), порядок обчислення розміру пенсії позивача регламентований постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

Відповідно, з втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у відповідача відсутній обов`язок подальшого виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.02.2011 року у справі № 2-а-544/11.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови йому у перерахунку та виплаті пенсії у розмірі, встановленому постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.02.2011 року у справі № 2-а-544/11, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" з якої вбачається, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено у рішенні цього суду по справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При вирішенні спірних правовідносин судом також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якому зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Стосовно доводів позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд зазначає, що в абзаці 4 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

В абзаці 6 пункту 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

У рішенні "Великода Валентина Ніканорівна проти України" (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду, і таким чином для скарги немає підстав.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (рішення у справах "Arras та інші проти Італії" та "Сухобоков проти Росії").

В абзаці 10 пункту 2.1 Рішення від 26.12.2011 року № 1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

З огляду на зазначене, доводи позивача про те, що відповідач протиправно припинив йому виплату пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

Щодо строків звернення до суду за захистом відповідних прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій вказаної статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Враховуючи те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), на переконання суду, до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституцією України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46 Конституції України).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Зазначене положення кореспондується зі статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, строк звернення до суду встановлений статтею 122 КАС України до даної категорії спорів не застосовується.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, беручи до уваги факт виконання органами Пенсійного фонду постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.02.2011 року у справі № 2-а-544/11, що підтверджується матеріалами справи, та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для перерахунку та виплати пенсії відповідно до вказаного рішення суду, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, не здійснюється.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 10.04.2020 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна