Ухвала суду № 88705545, 25.03.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22451/13-ц

пр. 4-с-170/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року Печерський районний суд м. Києва:

суддя: Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання: Хабеця О.О.,

справа №757/22451/13-ц

заявник: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»;

суб`єкт оскарження: Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бялий Максим Глібович;

заінтересована особа (боржник): ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бялого Максима Глібовича, заінтересована особа (боржник): ОСОБА_1 ,

представник скаржника - Кісільова Каріна Олександрівна ,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року до суду надійшла вказана скарга, в обґрунтування якої зазначено, що 24.02.2020 року ПAT «Родовід Банк» отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке винесене державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у м. Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бялим Максимом Глібовичем.

Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття державний виконавець зазначив ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (порушення строку для пред`явлення виконавчого документа).

Вважає це повідомлення таким, що не відповідає Закону та порушує право стягувача на захист, з наступних підстав.

31.01.2014 р. Печерським районним судом міста Києва ухвалено рішення по справі № 757/22451/13-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення набрало чинності 21.03.2014 року.

19.06.2014 року на виконання рішення суду Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист.

29.10.2014 року AT «Родовід Банк» звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за виконавчим листом № 757/22451/13-ц.

05.11.2014 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкер І.А. відкрито виконавче провадження № 45322561, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

21.04.2016 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність майна у боржника).

03.11.2016 року AT «Родовід Банк» отримало повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу. Підставою для повернення виконавчого документа зазначено пункти 6, 8, частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

01.11.2019 року ПAT «Родовід Банк» звернулось до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за виконавчим листом № 757/22451/13-ц.

02.01.2020 року ПAT «Родовід Банк» отримало повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке винесене головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. Підставою для повернення виконавчого документа зазначено п. 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (в зв`язку з непідвідомчістю).

30.01.2020 року AT «Родовід Банк» звернулось до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за виконавчим листом № 757/22451/13-ц.

Посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року (чинних в період виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких виконавчі документи могли бути пред`явлені до примусового виконання протягом року та норми цього ж Закону в редакції від 02.06.2016 р., згідно з якими виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, скаржник зауважив, що строки пред`явлення виконавчого документа ним не пропущено, зважуючи на те, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання. А враховуючи, що виконавчий документ банком неодноразово пред`являвся до виконання в межах відповідних строків, передбачених законодавством чинним на момент пред`явлення виконавчого документа до виконання, вважають повідомлення № 61285729-14 від 19.02.2020 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Бялого М.Г. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Також просили зобов`язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) прийняти та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №757/22451/13-ц, виданим Печерським районним судом м. Києва від 19.06.2014 р.

Сторони в судове засідання не з`явились, про місце, день і час проведення судового засідання повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили, однак їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Суд, вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази, додані до скарги, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2014 року у справі № 757/22451/13-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 з останнього стягнуто заборгованість за кредитним договором № 99.2/АА-00006.08.2 від 21.03.2008 року. Рішення набрало чинності 21.03.2014 року.

19.06.2014 року на виконання рішення видано виконавчий лист № 757/22451/13-ц та 29.10.2014 року пред`явлено до виконання.

05.11.2014 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкер І.А. відкрито виконавче провадження № 45322561, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

21.04.2016 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження».

19.10.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м. Київ Назаровцем А.Т. повернуто виконавчий документ, поданий стягувачем 17.10.2016 року, без прийняття посилаючись на п. 6, 8, частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Вказане повідомлення ПАТ «Родовід Банк» отримало 03.11.2016 року.

Згідно повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 18.12.2019 року, поданий АТ «Родовід Банк» виконавчий документ (про дату подання заяви про примусове виконання рішення в повідомлені не йдеться) повернутий стягувачу, як такий, що не відповідає підвідомчості відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки сума стягнення становить менше п`ятдесяти мільйонів гривень. Вказане повідомлення AT «Родовід Банк» отримало 02.01.2020 року.

Після повернення виконавчого документа АТ «Родовід Банк» повторно звернулось із заявою про прийняття його до виконання, як зазначено в скарзі, яка є наразі предметом розгляду - 31.01.2020 року.

24.02.2020 року AT «Родовід Банк» отримало повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яке винесене державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Бялим М.Г., підставою для повернення виконавчого документа стягувачу зазначено: порушення строку для пред`явлення виконавчого документа.

Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, яка діяла на момент видачі виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом року, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини п`ятої Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

За приписами частин першої та четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02 червня 2016 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з доданих до скарги копій виконавчого листа, повідомлень про повернення виконавчого документу стягувачу від 19.10.2016 р., від 18.12.2019 р., від 19.02.2020 р. стягувач неодноразово подавав виконавчий документ до відповідних виконавчих органів з метою примусового виконання рішення суду.

Отже строк пред`явлення виконавчого документа, виданого Печерським районним судом м. Києва 19.06.2014 року декілька разів переривався.

Разом з тим, скаржником не надано належних та допустимих доказів тому, що виконавчий документ, поданий у 2019 році поданий в межах трирічного строку.

За основу відрахування трирічного строку в даному випадку слід брати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, яке датовано 19.10.2016 року.

Отже відповідно трирічний строк (в межах якого ПАТ «Родовід Банк» могло повторно пред`явити виконавчий лист до виконання) пред`явлення виконавчого листа до виконання спливав 20.10.2019 року.

До скарги не додано доказів направлення до відповідного відділу державної виконавчої служби заяви про примусове виконання рішення, з якої б вбачалась конкретна дата такого звернення.

В самій скарзі йдеться про дату отримання повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, яке датовано 19.10.2016 року та отримано АТ «Родовід Банк» 03.11.2016 року, тобто саме з цієї дати скаржник виходив, обраховуючи трирічний строк подання виконавчого документа до виконання.

Однак така позиція скаржника є помилковою. Такий строк відраховується від дати винесення процесуального документа, а не від дати його отримання.

При цьому трирічний строк, який почався з 19.10.2016 року, є більш ніж достатнім для вчинення відповідних процесуальних дій з примусового виконання рішення.

У ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції.

Як передбачено ч.1 ст.6 та ст.13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Одним із принципів в контексті справедливого судового розгляду, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, є рівність сторін.

Принцип «рівності сторін» є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова «рівності сторін» у розумінні «справедливого балансу» між сторонами фактично застосовується, як у цивільних, так і у кримінальних провадженнях.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Положення ч.1 ст.6 Конвенції гарантують «процесуальну» справедливість, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін.

Отже у разі прийняття судом позиції скаржника (не доведених належними та обґрунтованими доказами щодо строків звернення про примусове виконання рішення), призведе до порушення права боржника на правову визначеність (передбачуваність), що випливає із застосованого у ст.6 Конвенції словосполучення «встановлений законом» згідно рішення Європейський суд з прав людини, а також право на дотримання судом принципу рівності сторін, оскільки в наведеній ситуації судом необґрунтовано буде віддано перевагу інтересам скаржника, як перед законом, так і перед судом.

Таким чином, не вбачається законних підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 447-449, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Бялого Максима Глібовича, заінтересована особа (боржник): ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи якому повний текст ухвали не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Скаржник: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (03146, м. Київ, вул. П.-Сірецька, 1-3, ЄДРПОУ 14349442);

Суб`єкт оскарження:Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) Бялий Максим Глібович (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, ЄДРПОУ 43315602);

Заінтересована особа (боржник): ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Г.О.Матійчук