Ухвала суду № 88703144, 09.04.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2288/19

Провадження № 1-кп/459/208/2020

УХВАЛА

судового засідання

09 квітня 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Новосада М.Д.

секретаря судового засідання Козак І.Я.

прокурора Ящуна А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019140150000780 від 29.06.2019 та №12019140150000724 від 20.06.2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Червоноградського міського суду Львівської області перебуває дане кримінальне провадження.

В судовому засіданні потерпіда ОСОБА_3 подала клопотання, в якому просить скасувати арешт на належний їй телевізор, який був накладений в межах цього кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання не заперечив.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши клопотання , судом встановлено наступне.

Ухвалою слідчого суді Червоноградського міського суду Львівської області від по кримінальному провадженні №12019140150000724 було накладено арешт на належний ОСОБА_3 телевізор.

Як вбачається із копії даної ухвали підставою для накладення арешту було клопотання слідчого, в якому було зазначено, що даний телевізор визнаний речовим доказом по даному провадженні.

ОСОБА_3 являється власником вище згаданого телевізора, який було вилучено в ході досудового розслідування та визнано речовим доказом по справі.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Згідно із ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.2 цієї ж статті Кодексу).

Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи. У зв`язку із цим вважаю, що арешт майна слід скасувати частково та передати телевізор на відповідальне зберігання власнику із забороною розпорядження даним майном до закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 26, 170-174КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити .

Скасувати частково арешт на належний потерпілій ОСОБА_3 телевізор чорного кольору марки «Самсунг» та передати його на відповідальне зберігання власнику – потерпілій ОСОБА_3 із забороною розпорядження даним майном до завершення розгляду справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М. Д. Новосад