Рішення № 88702436, 10.04.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі судді Жупанової І.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу № 336/5761/19, пр. №2/336/489/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Шевченківський відділ Державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5) про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року представник позивача Мальцева А.В. в інтересах ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулась до суду з позовом, в якому зазначає, що 06.06.2014 року між ПАТ «Банк Кіпру», що є правонаступником АБ «АвтоЗАЗбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, за яким ПАТ «Банк Кіпру» (Клієнт) відступило ТОВ «Кредитні Ініціативи» (Фактору) свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимоку якої належить Клієнту.

З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей стають дійсними для фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

На підставі вказаного договору ТОВ «Кредитні ініціативи», як вказує представник, набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 43/08 від 28.03.2008 року позичальником за яким є ОСОБА_1 .

28.03.2008 року відповідач ОСОБА_1 та АБ «АвтоЗАЗбанк`було укладено кредитний договір, за яким відповідачка отримала кошти в сумі 19800 дол. США. Одночасно з укладенням кредитного договору було укладено іпотечний договір 54/08 від 28.03.2008 р. за яким ОСОБА_2 , як іпотекодавець, передав в іпотеку належне йому майно, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_3 .

Через систематичне невиконання Боржником умов кредитного договору Банк був вимушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

08.07.2019 року право власності на майно було зареєстроване за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Водночас, як вказує позивач реалізувати власне майно на даний час позивач не може оскільки Шевченківський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про арешт майна відповідача, якою накладено арешт на все нерухоме майно.

На думку представника позивача, вказаний арешт порушує права позивача та перешкоджає у здійсненні ним прав власності на нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_3 , та перешкоджає її реалізації.

Посилаючись на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та на положення ст. 317, 319, 386, 391 ЦК України, позивач просить суд звільнити з-під арешту вказану квартиру, що накладений Шевченківським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 19.12.2019 року відкрито провадження по справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачам копію ухвали суду про відкриття провадження по справі з матеріалами позовної заяви та додатками до неї було направлено на адресу фактичного місцезнаходження. Вказані матеріали відповідачами отримані не були, конверти з вказаними матеріалами повернуто установою пошти з відміткою за закінченням терміну зберігання. Виклик відповідачв також здійснювався шляхом розміщення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачі не подали. Заяви та клопотання до матеріалів справи до початку її розгляду від відповідачів не надходили.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, оцінивши їх на предмет належності, допустимості, достовірності і достатності, суд на їх підставі встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Так, судом встановлено, що 28.03.2008 року між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 43/08, за яким відповідач ОСОБА_1 отримала кредит на поточні потреби у сумі 19800 доларів США строком з 28.03.2008 р. до 27.03.2018 р. зі сплатою 14% річних.

28.03.2008 року між Акціонерним Банком «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 54/08, в забезпечення виконання кредитного договору № 43/08 від 28.03.2008 р. за яким іпотекодавець ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно, реєстраційний номер 392656, квартира загальною площею 40,33 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .

28.03.2008 року у зв`язку з посвідченням іпотечного договору приватним нотаріусом ЗМНО накладено заборона відчуження зазначеної квартири, що належить гр.. ОСОБА_2 до припинення іпотечного договору.

21.09.2009 року між ВАТ «Банк Кіпру» що є правонаступником АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 43/08 від 21.09.2009 р. яким затверджено графік погашення кредиту та інші додаткові умови.

31.05.2010 року між ВАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору № 54/08 посвідченого приватним нотаріусом Пилипенко О.В. від 28.03.2008 року за реєстровим № 693, за яким іпотеко держателем вищезазначеного нерухомого майна стало ВАТ «Банк Кіпру».

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер довідки 173776368, судом встановлено, що:

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії ВП № 38350663 від 05.09.2014 року Шевченківського відділу ДВС Запорізького МУЮ було внесено обтяження тип «арешт нерухомого майна», особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 , номер запису про обтяження 32327442.

Згідно запису про право власності № 32327302 від 18.07.2019 року, власником квартири за адресою АДРЕСА_3 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47707398 від 10.07.2019 року, державний реєстратор Ільющенков С.О., Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» ЄДРПОУ 35326253.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» не зазначає в який спосіб арешт накладений на майно боржника ОСОБА_2 постановою державного виконавця серії ВП № 38350663 від 05.09.2014 року Шевченківського відділу ДВС Запорізького МУЮ порушує право власності позивача.

Також, як вбачається з інформаційної довідки № 173776368, наявність арешту на майно боржника від 05.09.2014 року не перешкодила позивачу у перереєстрації 10.07.2019 року права власності після накладення арешту в 2014 році на все майно ОСОБА_2 з боржника ОСОБА_2 на ТОВ «Кредитні ініціативи».

З матеріалів справи встановлено, що постановою державного виконавця ВП № 38350663 від 05.09.2014 накладено арешт на нерухоме майно, особи - ОСОБА_2 . Враховуючи, що такий арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , державним виконавцем прямо не накладався, а з 10.07.2019 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи», суд приходить до висновку, що наявність арешту накладеного на нерухоме майно належне ОСОБА_2 не порушує права власності позивача ТОВ «Кредитні ініціативи».

Як передбачено ч. 4,5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Звертаючись до суду, позивач посилався на норми ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» згідно яких, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Водночас, як вже встановлено судом, право власності на вказану квартиру з 10.07.2019 року належить позивачу, а останній, звертаючись з позовом до суду, не ставить вимог про визнання за собою права власності на майно, що зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 з подальшим зняттям з нього арешту.

У той же час, матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували накладення арешту на майно, власником яакого з 10.07.2019 року став позивач, а саме, на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , на підставі постанови державного виконавця від 12.09.2014 року, тобто, що майно позивача обтяжене арештом.

Вказані обставини переконують суд у тому, що права позивачів у даному випадку не порушені та не підлягають захисту у відповідності до приписів ст. 16 ЦК України.

На підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи суд дійшов висновку, про те, що вимоги позову не підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки стороною позивача не доведено обставин, на які вона посилалась як на підстави для задоволення вимог.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 2-5,12-13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 258-259, 264-265, 268, 274, 279, 352, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Шевченківський відділ Державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про звільнення майна з-під арешту – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, зокрема, щодо розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: І.Б. Жупанова