Рішення № 88701174, 10.04.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/734/20

Провадження № 2/242/661/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 квітня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Піденнодонбаське № 1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 19.02.2020 року звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, в якому зазначив, що він з 03.01.2011 року по 06.06.2018 року перебував у трудових відносинах та був задіяний повний робочий день під землею на Державного підприємства «Шахтоуправління «Піденнодонбаське № 1». Внаслідок роботи на підприємствах вугільної промисловості зі шкідливими та небезпечними умовами праці він отримав професійне захворювання, а саме: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1ліворуч, у стадії тривалого загострення зі значно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і стійким больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. За результатами розслідування виникнення хронічного захворювання від 19.07.2019 року підприємством було складено акт за формою П-4. Внаслідок професійних захворювань він був змушений тривалий час проходити курс лікування, після якого йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності за вищевказаними захворюванням, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА № 086339 від 12.09.2019 року. У зв`язку з хронічними професійними захворюваннями було порушено його нормальні життєві зв`язки, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Перебуваючи на лікуванні він не міг вести повноцінний образ життя, відчував фізичні страждання, фізичну біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху. Все це заподіює йому моральну шкоду яку він з урахуванням уточнених вимог оцінює в 150 000 грн. 00 коп.. Просить суд, стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійних захворювань 150 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 21.02.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав суду відзив на позовну заяву в якому просить суд при винесенні судового рішення врахувати постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та узагальнення аналізу судової практики Вищого спеціалізованого суду України у справах про відшкодування моральної шкоди. Просить суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 з 03.01.2011 року по 06.06.2018 року перебував у трудових відносинах та був задіяний повний робочий день під землею на Державного підприємства «Шахтоуправління «Піденнодонбаське № 1».

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.07.2019 року, складеного на Державному підприємстві «Шахтоуправління «Піденнодонбаське № 1», захворювання у ОСОБА_1 у вигляді хронічної попереково-крижової радикулопатії L5, S1ліворуч, у стадії тривалого загострення зі значно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і стійким больовим синдромами, рецидивуючий перебіг виникли внаслідок тривалої роботи в умовах важкої фізичної праці, запиленості повітря робочої зони, виробничого шуму, вібрації яка перевищувала санітарно-гігієнічні нормативи.

Згідно довідки МСЕК серія 12 ААА № 086339 від 12.09.2019 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, при первинному огляді ОСОБА_1 встановлено 50 % втрати професійної працездатності за вищевказаними професійним захворюванням.

Відповідно до довідки акту огляду МСЕК серія 12 ААБВ № 062974 від 12.09.2019 року, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності за професійними захворюванням безстроково.

Приписами статті 153 Кодексу законів про працю України та статті 13 Закону України від «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень статей 153, 171 Кодексу законів про працю України та статті 22 Закону України «Про охорону праці» забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.

Роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 визнано, що зазначеними законодавчими змінами право цієї категорії громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач у позові, що в результаті отримання ним професійного захворювання у зв`язку з погіршенням стану здоров`я він частково (50 %) втратив професійну працездатність. За станом здоров`я він обмежений у побуті, у зв`язку з отриманим професійних захворювань він знаходиться під наглядом лікарів, проходить систематичні курси стаціонарного і амбулаторного лікування у медичних закладах. Унаслідок цього порушені його звичайні соціальні зв`язки, по теперішній час його здоров`я не покращується, він продовжує хворіти і вимушений для підтримання свого здоров`я знову звертатися до лікувальних закладів. Стан здоров`я постійно погіршується, порушився життєвий ритм, він і його рідні відчувають душевні страждання. Втрата ним працездатності призвела до порушення життєвих зв`язків і потребують для цього додаткових зусиль для організації свого життя. Отриманих виплат у зв`язку з втратою професійної працездатності повною мірою не можуть відшкодувати ті витрати, які понесені ним по теперішній час направлені на поновлення і нормалізацію стану здоров`я. Компенсація моральної шкоди оцінюється позивачем у розмірі 150 000 грн. 00 коп.

Крім того, у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_1 професійних захворювань на виробництві, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 50 %, необхідність постійного лікування, суд визнає, що професійне захворювання зумовило порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, негативно відбилося на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, і таким чином, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.

Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги конкретні обставини професійних захворювань, ступінь їх тяжкості, характер та глибину пов`язаних з ними моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок професійних захворювань у розмірі 50 000 грн.

Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлене рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, виходячи з суми судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановленого для фізичних осіб, яка складає 840 грн. 80 коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1168 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Піденнодонбаське № 1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Піденнодонбаське № 1» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодуванняморальної шкоди заподіяної професійним заорюванням 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Піденнодонбаське № 1» судовий збір в дохід держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Шахтоуправління «Піденнодонбаське № 1», юридична адреса 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, буд № 4, код ЄДРПОУ 34032208.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, юридична адреса 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд № 5, код ЄДРПОУ 41325231.

Суддя Н.О. Хацько