Ухвала суду № 88700987, 09.04.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №220/1674/18

Провадження №1-кп/265/116/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Вайновського А.М., за участю секретаря судового засідання Злидіної Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017050620000835 від 06.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 257, ч.3 ст. 28, п.п. 1,4,6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Корольова А.А. представника потерпілих Сагірова Ф.О., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Довженко В.І,,обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Константинова Д.І., обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката Черкас В.Н., -

ВСТАНОВИВ

В провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя перебуває вказане кримінальне провадження №12017050620000835 від 06.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.3 ст. 28, п.п. 1,4,6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України.

Під час досудового розслідування щодо обвинувачених раніш було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався ухвалами суду, так на підставі останньої ухвали суду строк тримання обвинувачених під вартою спливає 11 квітня 2020 року.

До вказаної дати судовий розгляд не може бути завершений, так як у справі не допитані обвинувачені, потерпілі, свідки, письмові докази у справі не досліджені у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.3 ст.383 КПК України усі питання, пов`язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого ч.3 ст.331 КПК України, судді і присяжні вирішують спільно.

Таким чином, під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , так як ризики, встановлені під час обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати на теперішній час, а саме на думку прокурора існує імовірність настання ризиків передбачених п.1 та п.3 ч.1 ст.177 КПК України. Також на думку прокурора інші — більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених у вчиненні злочинів підозра в причетність до яких цілком є обґрунтованою.

Представник потерпілих Сагіров Ф.О. підтримав клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим та просив його задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та захисники обвинувачених адвокати: Довженко В.І., Черкас В.М., Константинов Д.І. проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, вважають, що прокурором не доведено обґрунтованість підозри, існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, а перелічені прокурором ризики на теперішній час втратили свою актуальність, крім того прокурором не обґрунтовано відсутність підстав застосувати інший — більш м`який запобіжний захід, а тому враховуючи практику Європейського суду просили змінити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід на інший — не пов`язаний з триманням під вартою, який з урахуванням наявності у обвинувачених постійних місць проживання може бути домашній арешт. Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатом Довженко В.І. заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистої поруки, при цьому суду надано заяви відповідних осіб — поручителів, які у відповідності до положень ст.180 КПК України надали письмове зобов`язання за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України або на цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши учасників судового засідання, суд прийшов до наступного.

При вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Прокурором з достатньою на даній стадії кримінального провадження повнотою підтверджено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжких кримінальних злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, у тому числі довічне.

При цьому суд не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання вказаних осіб винними чи невинними у вчиненні злочину. Суд виключно на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначив лише вірогідною причетність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вчинення злочинів та такою, що є достатньою для застосування щодо них обмежувальних заходів.

Не вирішуючи питання про доведеність вини обвинувачених виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах клопотання, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо їх причетності до вчинення кримінальних злочинів за викладених прокурором обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, у тому числі розбійний напад, позбавлення життя людини тощо.

Загальні положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішеннях у справі “Харченко проти України”, “Лабіта проти Італії”, згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості,превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі “Марченко проти України”, при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Неодноразово продовжуючи строки тримання під вартою обвинуваченим у тому числі в останнє до 11 квітня 2020 року суд вже враховував, що свідки обвинувачення та потерпілі по справі не допитані, інші докази лише залучені але повністю не досліджувались безпосередньо судом, що на думку суду не виключає можливості впливу на свідків та потерпілих з боку обвинувачених. Крім того, покарання передбачене за злочини за якими обвинувачується ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є надто суворими, що цілком об`єктивно може викликати у обвинувачених бажання переховуватися від суду.

Разом з тим, суд вважає, що найбільша реальність настання ризику переховування від суду та ризик імовірного впливу на свідків протягом певного часу може мати місце лише на початкових стадіях судового розгляду та в подальшому, повинно обов`язково підтверджуватися реальними фактами. При цьому сама по собі тяжкість пред`явленого обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів утримання особи під вартою.

Така сама правова позиція міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Москаленко проти України”, де зокрема зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи вчинення іншого злочину. Однак сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Доказів того, що станом на 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 може переховуватися від суду, суду не надано.

Також суд враховує, що станом на 09 квітня 2020 року обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тримається під вартою вже понад два роки, а судовий розгляд з об`єктивних причин не закінчено та навіть фактично не розпочато.

В той же час, поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою, а тримання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою протягом розгляд кримінального провадження в суді, не повинно свідчити про фактичне відбуття можливого покарання призначеного у майбутньому.

Суд також враховує положення ч.2 ст.318 КПК України, згідно яких судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає, що для розгляду справи існує переконлива необхідність в застосуванні до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу, який би був достатнім для забезпечення їх прибуття за викликом до суду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

При цьому суд враховую, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами, які раніш до кримінальної відповідальності не притягувались, мають задовільні характеристики, як за місцем проживання так і за місцем несення військової служби, є учасниками бойових дії, мають стійкі соціальні та побутові зв`язки, на утриманні обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають на утриманні неповнолітніх дітей, усі мають постійне місце проживання та реєстрації на території України.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ч.5 ст.194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.331, ч.1 ст.383 КПК України, головуючий суддя –

УХВАЛИВ

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 257, ч.3 ст. 28, п.п. 1,4,6,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України — відмовити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Довженко В.І. щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистої поруки — відмовити.

Змінити раніш обраний запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 цілодобово залишати своє житло ( АДРЕСА_1 ).

Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 цілодобово залишати своє житло ( АДРЕСА_2 ).

Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 цілодобово залишати своє житло ( АДРЕСА_3 .

Зобов`язати обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися з місця свого проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця мешкання.

Вказані обов`язки покласти на обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строком на два місяці, яким роз`яснити, що в разі невиконання покладених на них обов`язків, до них може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала діє з 09 квітня 2020 року по 09 червня 2020 року включно.

Контроль за виконанням цієї ухвали в частині зміни запобіжного заходу покласти на відділення національної поліції за місцем проживання обвинувачених.

Копію цієї ухвали для відома направити до Маріупольського слідчого ізолятору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають звільненню з під варти в залі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.М. Вайновський

Ухвала мені оголошена та вручена її копія “____” ____2020 року

______П.А.

ОСОБА_4 мені оголошена та вручена її копія “____” ____2020 року

______С.С. Ластівка

Ухвала мені оголошена та вручена її копія “____” ____2020 року

_____К.Г. Скирда