Рішення № 88696128, 09.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2020 року м. Київ № 826/12609/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до про Головного управління Національної поліції у м. Києві визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати дії (бездіяльність, або - рішення) відповідача щодо ненадання йому саме обґрунтованої відповіді на його звернення від 17.05.2016 таким, що суперечить статті 40 Конституції України, а тому - протиправним;

- зобов`язати відповідача надати позивачу обґрунтовану відповідь на його звернення від 17.05.2016.

В обґрунтування позову Позивач послався на те, що ним 17.05.2016. на адресу Головного управління Національної поліції у м. Києві направлено звернення (донос), в якому останній зазначив про порушення посадовими особами Шевченківського районного управління поліції у м. Києві вимог суду, викладених в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2016 у справі №826/4081/16 щодо ненадання письмових заперечень у встановлений судом строк та неявки представника відповідача у судове засідання. Обґрунтованої відповіді на своє звернення Позивач не отримав та вважаючи, що викладені ним факти не перевірені і залишилися без реагування, звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 10.10.2017 №5497 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 визначено суддю Катющенка В.П. для розгляду справи № 826/12609/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 адміністративну справу № 826/12609/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено до судового розгляду у судове засідання на 23.01.2018.

18.01.2018 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив розглядати справу у письмовому провадженні.

Судове засідання, призначене на 23.01.2018, відкладено на 13.03.2018 за клопотанням представника відповідача.

У призначене на 13.03.2018 судове засідання сторони не прибули, у зв`язку з чим та на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.05.2016 позивач звернувся з письмовим зверненням (донос) до Головного управління Національної поліції у м. Києві, у якому зазначив про правопорушення, вчинене працівниками Шевченківського районного управління в м.Києві.

Так у зверненні зазначено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2016 у справі № 826/4081/16 було зобов`язано Шевченківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (відповідача) з`явитись у суд 17.05.2016 на 08:30 год.; відповідачу до дати судового засідання подати суду письмові заперечення щодо позову та всі докази на їх підтвердження. Проте, представники відповідача до суду не прибули, жодних матеріалів до суду не подано.

З огляду на наведене, позивач просив з`ясувати винних у зазначеному правопорушенні та притягнути їх до відповідальності.

Вказане звернення направлено засобами поштового зв`язку на адресу Головного управління Національної поліції у м. Києві, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення від 18.05.2016.

Листом від 14.06.2016 № П-3061/125/56-2016 ОСОБА_1 надано відповідь Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та повідомлено про те, що його скарга від 17.05.2016 щодо неявки відповідача у Окружний адміністративний суд міста Києва, розглянута. за вказаною скаргою проведено перевірку, в ході якої установлено, що у зв`язку з тим, що у Шевченківському управлінні поліції відсутній працівник юридичного забезпечення, 11.04.2016 вказані матеріали були передані до відділу правового забезпечення ГУНП у м. Києві. До вказаної відповіді долучено висновок б/д, затверджений начальником Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві, за матеріалами перевірки по скарзі ОСОБА_1 , який за змістом відтворює відповідь від 14.06.2016 та яким не встановлено в діях працівників Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві порушень чинного законодавства.

Позивач зазначив, що до Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві він не звертався та відповіді від ГУНП у м. Києві на своє звернення не отримав, питання, порушені у зверненні, не перевірені та не розглянуті, що і зумовило звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96).

Відповідно до частини першої статті 1 наведеного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно статті 3 зазначеного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Частиною першою статті 7 Закону № 393/96 визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 7 зазначеного Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Частиною четвертою статті 7 Закону № 393/96 встановлено, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Статтею 19 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Частиною першою статті 20 Закону № 393/96 передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 17.05.2016 звернувся саме до Головного управління Національної поліції у м. Києві, яке отримало вказане звернення 18.05.2016.

При цьому, жодного доказу розгляду вказаного звернення саме Головним управлінням Національної поліції у м. Києві, матеріали справи не містять.

Крім того, з огляду на встановлену частиною четвертою статті 7 Закону № 393/96 заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, не може вважатись, на думку суду, і розгляд такого звернення Шевченківським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та надання відповіді на нього від 14.06.2016 № П-3061/125/56-2016, оскільки у своєму зверненні від 17.05.2016 ОСОБА_1 і зазначав про порушення, допущені саме з боку працівників Шевченківського районного управління поліції.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Керуючись статтями 9, 72 - 77, 90, 139, 205, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий) від 17.05.2016.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий) від 17.05.2016 та надати обґрунтовану відповідь.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко