Рішення № 88695922, 09.04.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/549/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 09.10.2019 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою від 05.03.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 06.04.2020 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 . 03.09.1997 позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України. 09.10.2019 представник позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності особисто звернувся до відповідача із нотаріально посвідченою та апостильованою особистою заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії. Вказана заява прийнята відповідачем з усіма необхідними оригіналами документів та засвідченими копіями, які надані для огляду, що підтверджується розпискою УПФУ від 09.10.2019 на супровідному листі. 10.10.2019 представник позивача на адресу відповідача направив додаткові документи для призначення пенсії. 12.02.2020 позивач отримав лист з рішенням від 24.12.2019 № 212850003551, яким відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача зареєстрованого місця проживання на території України за місцезнаходженням відповідача, а також з причини невідповідності документу, що посвідчує особу ОСОБА_1 вимогам Порядку № 22-1. Позивач вважає такі дії та рішення відповідача неправомірними, дискримінаційними та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв`язку з чим просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Частинами 5, 6 ст. 162 КАС України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалу від 05.03.2020 про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надання п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач отримав 12.03.2020, тобто був належним чином повідомленим про надане йому право подати відзив на позовну заяву. Однак не скористався наданим правом, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із ч. 2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про встановлення йому строку для подання відзиву по справі, відтак здійснює розгляд справи в письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту виїзду на постійне місце проживання за кордон, проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

03.09.1997 позивач виїхала з України на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де прийнята на консульський облік в консульському відділенні посольства України в Державі Ізраїль.

09.10.2019 ОСОБА_1 через свого представника Жартовську А.Ю. звернулася до Генічеського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ Херсонської області з заявою № 5683 про призначення пенсії за віком.

Відповідно до розписки-повідомлення від 09.10.2019, заява про призначення пенсії прийнята 09.10.2020 та зареєстрована за № 2626 разом з такими доданими документами:

- апостильована заява про призначення пенсії від 24.06.2019;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру від 03.12.1996;

- посвідка на ім`я ОСОБА_1 , виданої МВС в м. Рішон-ле- Ціон від Держави ОСОБА_2 від 06.01.2003;

- копія трудової книжки від 19.11.1965;

- диплом про навчання від 06.07.1965 НОМЕР_1 ;

- свідоцтво про народження від 24.12.1977 НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про шлюб від 05.02.1972;

- інший документ: Додаток 1, копія пам`ятки, відомості з реєстру страхувальників, довіреність від 24.06.2019, звернення про призначення пенсії від 09.10.2019 № 5683, ОК – 5.

Водночас, пенсійним органом визначений перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії та які мають бути надані у строк до 08.01.2020: заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), довідка про місце реєстрації, оригінал паспорту, свідоцтво про народження дитини.

10.10.2019 заявою № 5718 представник позивач додатково надіслав до пенсійного органу довідки з Державної бюджетної установи охорони здоров`я республіки Крим "Сімферопольська міська клінічна лікарня" про заробітну плату ОСОБА_1 від 05.07.2019 № 76, № 77, № 78, № 79, № 80.

24.12.2019 відповідач прийняв рішення № 212850003551 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю оригіналу паспорту громадянина України та документу про реєстрацію на території України (в АР Крим).

04.02.2020 рішення про відмову направлене позивачу супровідним листом № 2100-0204-8/1894 на запит представника позивача від 29.01.2020 № 540.

Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку законності відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі- Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 4 ст. 8 Закону № 1058-ІV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Заява про призначення пенсії громадянам України, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника, або надсилається поштою до органів, що призначають пенсію, визначених постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 "Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581 (далі - Постанова) (п. 1.3 Порядку № 22-1).

Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (абз. 7 п. 2.9 Порядку № 22-1).

Згідно із п. 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку № 22-1).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

На підставі викладеного, суд зазначає, що при зверненні до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії, заявник подає відповідну заяву разом із переліком документів, який передбачений Порядком № 22-1. Особа, яка звертається за пенсією, повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Варто відмітити, що за результатами розгляду по суті заяви позивача від 09.10.2019, пенсійний орган 24.12.2019 року прийняв рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви. Дане рішення містить перелік документів, з якими позивач звернулася до пенсійного органу, а саме:

- заява про призначення пенсії за віком від 24.06.2019, в якій зазначено місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 ;

- декларація про відсутність іноземного громадянства від 24.06.2019;

- посвідчення особи з перекладом на ім`я ОСОБА_1 , видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль;

- картка платника податків;

- трудова книжка від 19.11.1965;

- диплом про навчання в Сімферопольському медичному училищі за період з 01.09.1961 по 06.07.1965;

- довідка про реєстрацію шлюбу від 11.06.1997 № 3.10/606, видану відділом реєстрації актів про одруження АРК Сімферопольської міської ради;

- свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- копія довіреності.

Також суд відмічає, що Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено назви та види документів, які зокрема, посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI визначено, що документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

На підставі викладеного, суд вважає, що звертаючись до органу Пенсійного фонду за поновленням або перерахунком пенсії, особа повинна пред`явити, зокрема, паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу. При цьому, таким документом може бути, у тому числі, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Із матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до пенсійного органу представник позивача надав у якості документу, що посвідчував особу ОСОБА_1 не копію паспорта для виїзду за кордон, а посвідчення особи, видане МВС Держави Ізраїль від 06.01.2003.

Натомість, до позовної заяви позивачем долучена копія паспорту СРСР для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 .

Суд дослідив копію паспорту ОСОБА_1 для виїзду за кордон 40 № 8570713 та встановив, що цей документ виданий 17.06.1993 та був дійсний до 17.06.1998, надалі його дію не продовжено, про що свідчить відсутність будь-яких відповідних відміток.

Відповідно до ч. 1 розділу V Перехідні положення Закону № 5492-VI документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов`язковій заміні.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , виданий 17.06.1993 у вигляді зразка СРСР, тобто до набрання чинності Законом № 5492-VI, та наразі є нечинним, у зв`язку із закінченням строку його дії 17.06.1998 та не заміною на паспорт громадянина України для виїзду нового зразка.

Таким чином, на дату звернення представника позивача до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії від 24.06.2019, поданою 09.10.2019, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у якості документу, що посвідчував особу ОСОБА_1 , був недійсним. Натомість, надання позивачем до пенсійного органу разом з заявою про поновлення виплати пенсії копії посвідчення особи, виданого МВС Держави Ізраїль, не є наданням належного документу, що посвідчує особу у розумінні законодавства України.

З огляду на таке, суд вважає, що представником позивача не надано всіх документів, необхідних для поновлення пенсії, передбачених Порядком № 22-1.

Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правомірних підстав для відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком з 09.10.2019.

Водночас суд наголошує, що закінчення строку дії паспорту особи для виїзду за кордон не припиняє громадянства, однак у зв`язку із закінченням строку дії паспорту, такий документ не може посвідчувати особу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.09.2018 у справі № 805/465/18-а та постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі № 540/1989/179.

Відтак, суд не погоджується із позицією позивача про те, що посвідчення особи, яке видане Державою Ізраїль, та копія якого надана відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, є таким, що подане у відповідності до п. 2.9 Порядку № 22-1, оскільки такий документ посвідчує особу на території Держави Ізраїль та не є посвідченням особи у розумінні наведеної п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Разом з тим, суд відмічає, що у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Аналогічна правова позиція викладена Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, та є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправною вимогу пенсійного органу про необхідність надання позивачем документу, що підтверджує реєстрацію на території України (в АР Крим).

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність свого рішення про відмову у призначені пенсії позивачу, у зв`язку з ненаданням документу, що посвідчує особу громадянина України у розумінні Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

За таких обставин, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За правилами статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, відшкодуванню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 42-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 112010200