Ухвала суду № 88685234, 09.04.2020, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/866/20

Провадження № 2/626/333/2020

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

09.04.2020 року м. Красноград

Суддя Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г. перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування матеріального збитку заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пені за просрочення та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі ТДВ СК "Альфа-Гарант" про стягнення 17348,68 гривень.

Відповідно до вимог ст.187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє, чи відповідає вона вимогам, викладеним у ст.ст.175, 177 ЦПК України, чи немає підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження і за відсутності таких підстав - відкриває провадження у справі.

Як передбачено ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст.185 ЦПК України).

Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.2ст.95 ЦПК України).

Згідно з ч.4 ст.95 ЦПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч.5ст.95 ЦПК України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Натомість, позивачем до позовної заяви долучено не засвідчені копії додатків.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Згідно пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

На підставі пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України "Про захист прав споживача", порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Пунктом 2 вищевказаної Постанови передбачено, що до відносин, які ним регулюються Законом України "Про захист прав споживача", належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.

З урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011р. у справі № 1-26/2011р. Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом "Про захист прав споживачів" в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.

Крім того, під час розгляду цивільної справи № 212/1101/18 (постанова від 17.04.2019р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України "Про страхування" та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України "Про захист прав споживачів" загальними.

Як вбачається зі змісту позову, підставою звернення позивача з вищевказаним позову не є порушення відповідачем Закону України "Про захист прав споживача" (позов не містить жодного посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом), а є стягнення суми страхового відшкодування внаслідок страхового випадку (ДТП), який не визнає відповідач, тобто саме виконання зобов`язань за договором страхування.

Виходячи з мотивів позову, позивач стверджує про незаконність дій відповідача, який всупереч вимогам закону та умовам договору добровільного страхування наземного транспорту не виплатив страхового відшкодування в повному розмірі. Тобто, законність дій відповідача підлягає перевірці саме на відповідність цих дій вимогам Закону України "Про страхування" та положенням глави 67 ЦК України, а предметом судового захисту є права позивача як страхувальника, а не як споживача і тому, спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини є Закон України "Про страхування" та положення глави 67 ЦК України, внаслідок чого вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", який є загальним, на дані правовідносини не поширюються, в зв`язку з чим вищевказаний позов підлягає оплаті судовим збором.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Суд враховує, що ст.27 ЦПК України визначає загальні правила підсудності, а ст.28 ЦПК України, яка надає позивачу право вибору підсудності, є спеціальною нормою і підлягає застосуванню при визначенні підсудності за вказаними у ній видами позовів, яким у даному випадку не є позов ОСОБА_1 .

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків, а саме: сплата судового збору у встановленому порядку і розмірі, надання квитанції про сплату судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та надання належної якості завірених копій документів, які додано до позову.

На підставі ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 175, 185, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування матеріального збитку заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пені за просрочення та моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом семи днів з моменту отримання копії ухвали та виправити допущені недоліки.

Роз`яснити, що у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Рибальченко І.Г.