Рішення № 88685216, 09.04.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/467/2020 Справа № 641/9064/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Сідорова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/9064/19

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал»

відповідач: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Вердикт капітал» звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 11328606000 від 04.04.2008 року у розмірі 300 242, 53 грн. та судовий збір в сумі 4 503, 64 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.04.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1132860600, за умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 31290,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,50% річних. Позичальник ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит в повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 03.04.2015 року. Однак свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого склалась заборгованість. 20.04.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 05/12, за умовами якого останньому передано право вимоги за кредитами, в тому числі і за кредитним договором № 11328606000 від 04.04.2008 року. Станом на 09.10.2019 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 1636439,14грн., з яких: 677183,37грн. заборгованість за тілом кредиту, 266122,04грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 693133,73грн. заборгованість за відсотками з моменту відступлення права вимоги.

В зв`язку з наявністю заборгованості позивач має право на стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як передбачено договором, та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 09.10.2019 року пеня складає 239240,53грн., річні 61002грн., які і пред`явлені позивачем до стягнення в межах цього позову.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем надано заперечення проти позову, в яких він просить в задоволенні позову відмовити. Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що позивачем не доведено отримання права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11328606000 від 04.04.2008 року; позивач своїм розрахунком не довів наявність заборгованості в заявленій ним сумі; позивач вже звертався до суду з позовом до відповідача (справа №467/64/17), і позовні вимоги ТОВ "Вердикт Капітал" залишені без задоволення. Крім того, просить застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності.

Позивачем 27.01.2020 року надано відповідь на відзив, в якому додатково зазначено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору; право подати позов про стягнення 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, водночас при нарахуванні річних товариством враховано період у 1096днів, а пеня нарахована за один рік, тому відповідач необґрунтовано зазначає про пропуск строку звернення до суду з цим позовом.

28.01.2020 року відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій він зазначає, що початок перебігу строку позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Таке право виникло у ПАТ "УкрСиббанк" ще у 2010 році, оскільки останній платіж було здійснено 06.08.2010 року.

10.03.2020 року відповідачем подано письмові пояснення по справі та доповнення до заяви про застосування строків позовної давності. У письмових поясненням відповідач зазначає, що строк кредитування закінчився 03.04.2015 року, відповідно до висновків, що містяться у постанові ВП ВС від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц право кредитодавця нараховувати передбачену договором неустойку припинилось після закінчення строку кредитування. Оскільки сплив строку позовної давності до основної вимоги має наслідком також сплив позовної давності до додаткових вимог, то позивач не має правових підстав на стягнення 3% річних.

ТОВ "Вердикт Капітал"надано додаткові пояснення по справі, в яких позивач зазначає, що пеня нарахована на підставі абз. 2 п. 4.1кредитного договору. Вихідні дані для розрахунку пені - це заборгованість по тілу кредиту станом на дату купівлі права вимоги (27408,54 дол. США), що в розрахунку на гривні станом на 09.10.2019 року становить 677183,37грн. Розрахунок здійснено по періодах, що враховують зміну облікової ставки НБУ.

У судове засідання 09.04.2020 року представник позивача не з`явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності в зв`язку в зв`язку з запровадженням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Відповідач у судове засідання 09.04.2020 року також не з`явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності в зв`язку з запровадженим карантином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1132860600, за умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 31290,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом, інших передбачених платежів в сумі, строки та на умовах, передбачених договором. Позичальник ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит в повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 03.04.2015 року.

Між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» 20.04.2012 року укладено договір факторингу № 05/12, за умовами якого останньому передано право вимоги за кредитами, в тому числі і за кредитним договором № 11328606000 від 04.04.2008 року.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Кредекс Фінанс» № 01/08-2018 від 01.08.2018року ТОВ «Кредекс Фінанс» перейменовано на ТОВ «Вердикт Капітал» та змінено юридичну адресу товариства.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором своєчасно не виконав, станом на 09.10.2019 року розмір заборгованості за кредитним договором згідно наданого позивачем розрахунку становить 1636439,14 грн., з яких 677183,37 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 266122,04грн. - заборгованість за відсотками (на дату відступлення права вимоги), 693133,73 грн. - заборгованість за відсотками (на дату подачі позову).

В зв`язку з наявністю непогашеної заборгованості позивачем в межах цього позову станом на 09.10.2019 року пред`явлено до стягнення пеню за період з 08.10.2018 року по 09.10.2019 року у розмірі 239240,53грн., 3% річних за період з 08.10.2016 року по 09.10.2019 року у розмірі 61002грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.11.2018 року по справі №467/64/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет застави залишено без задоволення в зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо виконання зобов`язань за кредитним договором та відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1062 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 25.03.2018 року по справі №444/9519/12 дійшла висновку про те, що сплив строку кредитування на момент звернення до суду не дає підстав для обчислення спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки за 12 останніх місяців перед зверненням позивача до суду. Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Як вбачається з матеріалів справи, строк кредитування визначено сторонами у договорі до 03.04.2015 року. В межах цього позову позивачем предявлено до стягнення пеню за період з 08.10.2018 року по 09.10.2019 року, позивач звернувся до суду 30.10.2019 року, відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Оскільки позовна вимога про стягнення неустойки є додатковою до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, що, серед іншого, також встановлено рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.11.2018 року по справі №467/64/17, то позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення пені за період з 08.10.2018 року по 09.10.2019 року у розмірі 239240,53грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: (1) натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; (2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; (3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.03.2019 року по справі №757/44680/15-ц дійшов висновку про те, що натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Оскільки рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.11.2018 року по справі №467/64/17 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» про звернення стягнення на предмет застави у зв`язку з пропуском позовної давності, то 3 % річних нараховані позивачем до вимоги, яка існує в натуральному зобов`язанні.

Таким чином, в задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за період з 08.10.2016 року по 09.10.2019 року у розмірі 61002грн., належить відмовити за безпідставністю.

При цьому доводи відповідача про сплив позовної давності щодо пред`явлених до стягнення 3% річних, які мають додатковий до основного зобов`язання характер, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки річні не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 274 - 279, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України строк на подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (адреса місцезнаходження: вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 36799749).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено 09.04.2020 року.

Суддя С. О. Ященко