Вирок № 88683577, 09.04.2020, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 455/264/20

Провадження № 1-кп/452/182/2020

ВИРОК

Іменем України

09 квітня 2020 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Карнасевич Г.І.

з участю секретаря Страхоцької Т.А.,

прокурора Дицького М.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

перекладача Акбарова Хагані.,

захисника - адвоката Мукана І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Самборі Львівської області матеріали кримінального провадження № 12020140320000012 від 09 січня

2020 року, про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина Республіки Туреччина, жителя АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого у АДРЕСА_2 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,-

в с т а н о в и в :

Громадянин Республіки Туреччина ОСОБА_1 , 03.01.2020 року зустрівся у

м. Львові із 5-ма громадянами Республіки Туреччини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5 , і, будучи обізнаним про їх намір потрапити на територію Європейського Союзу - до Республіки Польща та знаючи про відсутність у них законних підстав для перетину державного кордону України з Республікою Польщею, організував їх незаконне переправлення через державний кордон з України в Республіку Польща поза пунктами пропуску шляхом надання порад та вказівок щодо подолання інженерно-технічних та контролюючих споруд ДПС України.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 у м. Львові винайняв для вказаних осіб квартиру в центральній частині м. Львова, де проживав разом з останніми та вирішував їх соціально - побутові проблеми, постійно розповідав їм, як саме вони мають перетинати державний кордон України, показував на карті маршрут подолання кордону. ОСОБА_1 , готуючи п`ятьох громадян Республіки Тереччини, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 визначив час, місце та спосіб доїзду до державного кордону України та для забезпечення безпосереднього переправлення їх через лінію кордону поза офіційними пунктами пропуску в напрямку Республіки Польща.

04.01.2020 року він привіз вищевказаних громадян у м. Самбір Львівської області, де поселив їх у винайнятому будинку по АДРЕСА_3 , тоді ж вирішив, що здійснюватиме особисто доставку останніх до с.м.т. Нижанковичі Старосамбірського району львівської області на автомобілі марки «NISSAN PRIMA STAR», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_14 .

З цією метою, маючи умисел на їх незаконне переправлення, 07.01.2020 року, близько 21 години 00 хвилин, на автомобілі марки «NISSAN PRIMA STAR», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_14 , приїхав в м. Самбір, неподалік нічного клубу «Єйва», що знаходиться на вул. Купилевій, №1, та, посадивши вказаних громадян в салон автомобіля, вирушив в напрямку с.м.т. Нижанковичі Старосамбірського району, і, не доїжджаючи до пункту пропуску, на околиці смт. Нижанковичі, на напрямку 470 прикордонного знаку, який знаходиться на відстані 800 м до державного кордону України, зупинився для вирішення подальших дій, а саме: забезпечення безпосереднього переправлення осіб через державний кордон України, поза пунктами пропуску, шляхом надання порад та вказівок з метою подолання інженерно-технічних та контролюючих споруд ДПС України (відділу прикордонної служби типу «С»), де о 22.00 годині 07.01.2020 року, під час організації незаконного переправлення осіб через державний кордон їх було виявлено працівниками прикордонного наряду відділення інспекторів прикордонної служби Мостиського прикордонного загону.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 332 КК України - незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприянню їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб.

09.04.2020 року між прокурором Самбірської місцевої прокуратури Львівської області старшим радником юстиції Дицьким М.І., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_1, з другого боку, з участю захисника Мукана І.В. укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з умовами угоди обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 332 КК України, і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі підозри у судовому провадженні. Також, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного, який позитивно характеризується за місцем тримання (ДУ «Львівська установа виконання покарань №19»), вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, які обтяжують покарання, сторони узгодили про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Окрім цього, сторонами узгоджено звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив, що розуміє зміст наданих йому законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості. Не заперечує на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Мукан І.В. наполягав на затвердженні вищевказаної угоди.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

В силу абзацу 2 частини 4 статті 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Свою винуватість у вчиненні даного злочину обвинувачений визнав беззастережно.

У даному кримінальному провадженні потерпілий участі не бере.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.

Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України, в тому числі, щодо змісту та порядку її укладення, та КК України, а також щодо узгодженої міри призначення покарання, підстав для відмови в її затвердженні не встановлено.

З огляду на вищенаведене, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості, укладену 09.04.2020 року між прокурором Самбірської місцевої прокуратури Львівської області старшим радником юстиції Дицьким М.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 , слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання, яка визначена із врахуванням загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, а саме покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Щодо питання встановлення іспитового строку та покладення обов`язків із числа регламентованих ст.76 КК України, то суд враховує, що статтею 75 того ж Кодексу передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

З огляду на наведене, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік, із покладенням на нього обов`язків, регламентованих п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, котре передбачено санкцією ч. 2 ст. 332 КК України, то суд приходить до висновку, що таке не слід застосовувати до ОСОБА_1 , оскільки угодою сторони домовились не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. Окрім цього, на момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_1 не обіймав певні посади, пов`язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, у зв`язку з чим він не є посадовою особою, згідно з ст. 55 КК України, підстави призначення додаткового покарання у виді позбавлення права складають такі чинники: під час вчинення злочину особа повинна була обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, право на зайняття яких (якими) вона отримала в установленому законом порядку.

Відповідно до положень ч.1 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі звільнення від відбування покарання, дотримуючись вимог зазначеної статті, а тому суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

З речовими доказами по справі слід поступити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373-376, 377, 474, 475 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні

№ 12020140320000012 від 09 січня 2020 року, укладену 09 квітня 2020 року між прокурором Самбірської місцевої прокуратури Львівської області старшим радником юстиції Дицьким Михайлом Івановичем та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання - 5 (п`ять) років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Іспитовий строк ОСОБА_1, рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили скасувати, звільнивши останнього з-під варти в залі суду, відповідно до ст. 377 КПК України.

Речовий доказ, який у відповідності до постанови начальника СВ Старосамбірського відділення поліції Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області від 16.01.2020 року визнаний речовим доказом, а саме: мобільний телефон марки «HUAWEI» IMEI:1 НОМЕР_2 , IMEI:2 НОМЕР_3 , зданий на зберігання в камеру схову речових доказів Старосамбірського ВП ГУ НП у Львівській області, - повернути ОСОБА_1 .

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою, статті 474 КПК України, в тому числі, нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; а також прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена, - протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом (Кримінальним процесуальним кодексом України), набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя