Ухвала суду № 88678894, 08.04.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/2276/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року колегія суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.,

суддів Мицака М.С., Кононенко Т.О.,

секретаря Шемет Ю.І.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, -

за участю:

прокурора Мінарського Є.І.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника адвоката Бєлякова А.Ф.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И Л А :

Обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії запобіжного заходу до 10.04.2020 року. Обвинувачений утримується під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4».

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк дії його завершується 10.04.2020 року, до зазначеної дати немає можливості розглянути провадження по суті. Підстав для звільнення обвинуваченого з під варти немає. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що були враховані при обрані обвинуваченому запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, не відпали: останньому пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, під загрозою можливого покарання обвинувачений може переховуватись від суду, знаходячись на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, які проживають за однією адресою з обвинуваченим, з метою схилення їх до зміни показів на свою користь, є ризик вчинення обвинуваченим нового злочину. Інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Інші учасники кримінального провадження не заперечували проти продовження запобіжного заходу обвинуваченому.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується 10.04.2020 року, однак, завершити кримінальне провадження до вказаної дати неможливо, оскільки є необхідність оголошення перерви з незалежних від суду причин на більш тривалий період.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такий як тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини обвинуваченого, передбачено у вигляді позбавлення волі до 15 років. Під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитись від суду. Це є одним підтвердженням наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, для вирішення питання про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням розпочато, допитані один зі свідків обвинувачення, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинуваченого на потерпілого та свідків, які є родиною обвинуваченого, та ще судом не були допитані. Тобто на даній стадії розгляду вказаного кримінального провадження існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою, на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність, а особа обвинуваченого перестала бути суспільно небезпечним.

Тому, на думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Оголосити перерву за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115КК України, до 18 травня 2020 року о 13:00 год.

Клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» - продовжити терміном на 60 діб, тобто до 6 червня 2020 року.

Строк дії ухвали – до 06.06.2020 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому, начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду

Головуючий суддя Ю.А. Мельник

Судді М.С.Мицак

Т.О. Кононенко