Ухвала суду № 88677369, 02.04.2020, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/691/20

Номер провадження 2/237/670/20

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

02.04.2020 року м. Курахове

Суддя Мар`їнського районного суду Донецької області Кучко Я.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, –

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, судом зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є відповідачами у справі.

Після надання вказаної інформації (відомості про зареєстроване місце проживання останнього з відповідачів надійшли до суду 01 квітня 2020 року) суд вирішує питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, або відкриває провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суддя вбачає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України.

Згідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру – про визнання права власності

Згідно підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З позовної заяви вбачається, що позивач у позовній заяві просить звільнити його від сплати судового збору як УБД.

Вирішуючи подане до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору суд зазначає, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов`язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.

Як убачається зі змісту статей 5 та 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на учасників бойових дій поширюються положення цього Закону.

Зокрема, статтею 22 цього Закону визначено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

При цьому перелік встановлених законодавством пільг учасникам бойових дій визначений статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12 лютого 2020 року по справі 545/1149/175-ц дійшла правового висновку, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом спору є земельна ділянка на якою позивач хоче визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті свого батька, однак не може зробити вказані дії у позасудовому порядку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

Таким чином, вищенаведений предмет та підстави позову свідчать про те, що позов не пов`язаний з порушенням прав позивача, як учасника бойових дій, а тому він не звільнений від оплати судового збору.

Суд наголошує на тому, що Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру – визнання права власності на земельну ділянку.

Згідно підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи предмет спірних правовідносин позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позовної заяви: за одну вимогу майнового характеру – у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Реквізити рахунку для сплати судового збору: отримувач Мар`їнське УК/Мар`їнський район 22030101, код отримувача (ЄДРПОУ): 38028736, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA958999980313181206000005293 , код класифікації доходів бюджету 22030101, судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Згідно ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (з урахуванням змін, внесених Постановою ВССУ №10 від 25.09.2015р.), розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок покладається на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, так як подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування – залишити без руху.

Надати позивачу строк для виправлення вказаних в ухвалі недоліків – десять днів з дня отримання копії ухвали.

Попередити позивача, що у випадку не виправлення недоліків позовна заява буде вважатись не поданою і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Ю. Кучко