Рішення № 88669238, 08.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/246/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області/, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: старший державний виконавець Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шишко Лариса Іванівна про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-7332-51/3928У від 20 травня 2019 року та зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в картці єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї інформації про наявність у ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 21030,89 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу та пені.

Позов обгрунтований тим, що у 2007 році позивач за його заявою взятий на податковий облік як фізична особа-підприємець (за видом діяльності згідно КВЕД: 69.10 «Діяльність у сфері права»), проте після отримання позивачем свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 611 від 25 липня 2008 року відповідач самостійно встановив позивачу ознаку незалежної професійної діяльності та визначив до сплати як самозайнятій особі єдиний внесок на суму 21030,89 грн згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 20 травня 2019 року №Ф-7332-51/3928У. Позивач вважає, що сама по собі наявність у нього свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про те, що він є платником єдиного внеску як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, та окрім цього, з 2011 року він перебуває у трудових відносинах з Дочірнім підприємством «Фірма «Укртатнафтасервіс» (ТОВ «Укртатнафтасервіс») та є застрахованою особою у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску сплачує за нього його роботодавець.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Шишко Лариси Іванівни відмовлено.

10 березня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 106-108/, в якому відповідач зазначив, що позивач взятий на облік як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, 17 червня 2013 року та позивач є платником єдиного внеску в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У відповіді на відзив позивач, серед іншого, вказав, що сума єдиного внеску (21030,89 грн), яка визначена до сплати оскаржуваною вимогою, включає також суму єдиного внеску (15000,47 грн), яка була визначена позивачу іншою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 27 листопада 2018 року № Ф-7332-51/2763, що визнана протиправною та скасована постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 440/1077/19.

Правом на подання заперечень відповідач не скористався.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 06 березня 2007 року до 15 березня 2019 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та за його заявою перебував на обліку як платник податків в Кременчуцькій ОДПІ з 06 березня 2007 року, що підтверджується відповідними записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 29-30/ та довідкою про взяття на облік платника податків від 06 березня 2007 року № 449-07 /а.с. 196/.

З 01 липня 2017 року ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності як платник єдиного податку 3 групи та, здійснюючи підприємницьку діяльність за таким зареєстрованим видом діяльності як: 69.10 "Діяльність у сфері права" /а.с. 60/, подавав до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за відповідний період 2017, 2018 та 2019 років /а.с. 61-67/, а також звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017, 2018, 2019 роки /а.с. 176-186/.

Відповідно до банківських квитанцій /а.с. 34-57/ ОСОБА_1 сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за періоди лютий 2017 року- грудень 2018 року.

Також ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 611 від 25 липня 2008 року /а.с. 16/.

17 червня 2013 року ОСОБА_1 взято на облік платника податків з ознакою фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків * (для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність) та відповідними даними з інформаційної бази ДПС /а.с. 28, 59/.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період з 2017 по 2019 роки (включно) /а.с. 202/ вбачається, що доходів від провадження незалежної професійної діяльності (адвокатської) ОСОБА_1 не отримано.

Відповідно до записів №№ 13-15 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 /а.с. 17-20/ та наказів (розпоряджень) № 53 від 28 липня 2011 року, № 723-П від 13 грудня 2018 року та № 397-П від 13 грудня 2018 року /а.с. 21-23/ ОСОБА_1 з 29 липня 2011 року по 14 грудня 2018 року працював на Фірмі «Укртатнафтасервіс», а з 17 грудня 2018 року по теперешній час - в ТОВ «Укртатнафтасервіс».

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період з 2017 по 2019 роки (включно) /а.с. 202/ ОСОБА_1 впродовж 2017-2019 років нараховувалася заробітна плата та утримувався податок.

Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 /а.с. 26/ та довідок Фірми «Укртатнафтасервіс» № 01 від 09 січня 2020 року /а.с. 24/ та ТОВ «Укртатнафтасервіс» № 02 від 09 січня 2020 року /а.с. 25/ з заробітної плати ОСОБА_1 за період січень 2017 року - березень 2019 року утримувувся єдиний внесок.

20 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформована вимога про сплату (боргу) недоїмки №Ф-7332-51/3928У за платежем з єдиного внеску на суму 21030,89 грн /а.с. 188/.

Вказана вимога направлена ГУ ДФС у Полтавській області Литвину В.А. 18 червня 2019 року та повернута до органу ДФС з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" 20 липня 2019 року /а.с. 187/.

Єдиний внесок визначено ОСОБА_1 до сплати за період з січня 2017 року по березень 2019 року у розмірі мінімального страхового внеску, а саме: за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн (704,00 грн х12 міс.), за 2018 рік на загальну суму 9828,72 грн (819,06 грн х 12 міс.), за січень-березень 2019 року на загальну суму 2754,18 грн (918,06 - 3 міс.)

Як зазначає у заяві /а.с. 68-69/ позивач, про існування цієї вимоги він дізнався під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 60801628 -10 січня 2020 року та на підтвердження цьому надав копію заяви на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з відповідною відміткою щодо дати органу ДВС /а.с. 71/.

З вимогою про сплату (боргу) недоїмки №Ф-7332-51/3928У від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 не погодився та звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування. При цьому у відповідній заяві просив суд поновити строк звернення до суду з позовом. Також ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в картці єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї інформації про наявність у цього (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 21030,89 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу та пені.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України /далі - ПК України/ та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI /далі - Закон № 2464-VI (у відповідних редакціях закону)/.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI /далі - Закон № 5076-VI/ адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платників єдиного внеску визначено статтею 4 Закону № 2464-VI.

Так, згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Особливості нарахування ЄСВ в залежності від категорії його платників закріплено у статті 7 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від такої діяльності. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного внеску. Проте, з метою забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, законодавцем встановлено, що за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, зобов`язана самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Отже, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Таким чином, задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законом встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та наявності у неї права на провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464-VI не врегульовано.

З огляду на це, вирішуючи спір у правовідносинах, в яких особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, проте фактично її не здійснює індивідуально та дохід від такої діяльності не отримує, перебуває у трудових відносинах з роботодавцем і саме він сплачує за неї єдиний внесок, суд в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України вважає за необхідне керуватися правовими висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19 та від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які мають право провадити незалежну професійну діяльність, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

За встановленими судом обставинами ОСОБА_1 у 2017, 2018 роках та І кварталі 2019 року була найманим працівником та у цей період його роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, факт чого не заперечується з боку ГУ ДПС у Полтавській області та підтверджується відомостями органу пенсійного фонду.

Доказів на спростування податкової інформації щодо неодержання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально відповідачем не надано, а судом не встановлено. При цьому варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби як самозайнятої особи, оскільки взяття на облік самозайнятих осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

З огляду на те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок зі сплати у цей період єдиного внеску позивачем ще й як особою, яка має право провадити незалежну професійну діяльність та є платником єдиного внеску безвідносно до отримання доходів.

За викладених обставин суд визнає висновок відповідача з приводу наявності підстав для донарахування позивачу ЄСВ неправомірним, а відтак вимога ГУ ДФС у Полтавській області №Ф-7332-51/3928У від 20 травня 2019 року підлягає скасуванню як протиправна.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422, зареєстрованим в Міністерстві юситції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

В інтегрованій картці податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування обліковується недоїмка з єдиного внеску в сумі 21030,89 грн /а.с. 193 зворот/.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, інтегрована картка фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування містить помилкову інформацію та облікові показники про недоїмку з єдиного внеску в сумі 21030,89 грн, обов`язку щодо сплати якої позивач не має.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вилучити з інтегрованої картки податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування недоїмку з єдиного внеску в сумі 21030,89 грн (двадцять одна тисяча тридцять гривень вісімдесят дев`ять копійок), яка обліковується в інтегрованій картці станом на 2019 рік.

Позовна вимога в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення з неї інформації про нарахування на суму боргу в 21030,89 грн штрафних санкцій та пені задоволенню не підлягає, оскільки в інтегрованій картці фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючим органом не обліковуються такі штрафні санкції та пеня.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

А відтак, суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Беручи до уваги ту обставину, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7332-51/3928У від 20 травня 2019 року у десятиденний строк з дня ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 60801628, суд доходить висновку, що пропущений позивачем строк звернення до суду з позовом підлягає поновленню, а позов, з урахуванням вищевикладених висновків суду, - частковому задоволенню.

Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 5530-10-017/0 /а.с. 4/, та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 630,60 грн, що підтверджується квитанцією № 5530-10-018/0 /а.с. 111/.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 735,70 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання внести зміни до інтегрованої картки задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-7332-51/3928У від 20 травня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) вилучити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування недоїмку з єдиного внеску в сумі 21030,89 грн (двадцять одна тисяча тридцять гривень вісімдесят дев`ять копійок), яка обліковується станом на 2019 рік.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати у загальній сумі 735,70 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк