Рішення № 88668758, 07.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 року м. Київ № 810/4103/18

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області №1014-ХХVII-VII від 27.06.2018 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,20 га, по АДРЕСА_1 ; зобов`язання Пухівської сільської ради Броварського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,20 га у АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано безпідставністю відмови відповідача в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства з мотивів невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генерального плану села, іншої містобудівної документації та відсутності у законодавстві такої підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 в адміністративній справі №810/4103/18, яке залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 16.05.2019 в адміністративній справі №810/4103/18 касаційну скаргу Пухівської сільської ради Броварського району Київської області задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі №810/4103/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що під час нового розгляду суду слід з`ясувати на підставі належних та допустимих доказів, чи дійсно чинною на час винесенням відповідачем оскаржуваного рішення містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом села Пухівка, передбачено, що бажана позивачем для відведення земельна ділянка, віднесена до земель, які використовуються для забезпечення органів місцевого самоврядування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 адміністративну справу №810/4103/18 прийнято до провадження, призначено до розгляду у підготовчому провадженні, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що на час винесення оскаржуваного рішення Генеральним планом села Пухівка бажану позивачем земельну ділянку віднесено до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться між запроектованими будівлею стадіону та школою в селі Пухівка і зарезервована Генеральним планом для потреб всього населення села Пухівка.

На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 про прийняття адміністративної справи до провадження позивачем подано пояснення, згідно яких відсутні будь-які докази належності бажаної позивачем земельної ділянки до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, земель загального користування та для будівництва й обслуговування інших будівель громадської забудови. Як зазначено в поясненнях, вказана земельна ділянка не може одночасно відноситись до земель загального користування та для будівництва й обслуговування інших будівель громадської забудови та для громадського центру, оскільки одна й та ж земельна ділянка не може мати декілька цільових призначень. Крім того відсутні докази на підтвердження знаходження вказаної позивачем на картографічному матеріалі земельної ділянки в межах сформованої відповідно до статті 791 Земельного кодексу України земельної ділянки загального користування.

Також позивачем подано відповідь на відзив із наголошенням на відсутності у відзиві та у спірному рішенні будь-яких доказів наявності підстав, визначених законом, для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів.

Сторони участі повноважних представників у підготовчому судовому засіданні не забезпечили, про час, дату та місце його проведення повідомлялись належним чином. Від представників сторін до суду надійшли письмові клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Зважаючи на відсутність перешкод у розгляді справи за неявки у судове засідання представників сторін, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою суду від 09.10.2019 закрито підготовче провадження та вирішено здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , звернувся до Пухівської сільської ради з клопотанням від 04.06.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,20 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , до якої додано графічний матеріал з бажаним місцем розташування земельної ділянки.

Рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 27.06.2018 №1014-ХХVII-VII ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована по АДРЕСА_1 в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генерального плану села та іншої містобудівної документації, оскільки вказана на картографічному матеріалі земельна ділянка згідно Генерального плану села відноситься до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та земель загального користування, які не можуть передаватися у приватну власність громадян та в зв`язку з відсутністю розробленого плану зонування та детального плану території.

Вважаючи протиправною відмову відповідача в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі поданого клопотання, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі по тексту - Земельний кодекс).

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 78 Земельного кодексу визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга).

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частина третя).

Згідно пункту «б» частини першої статті 81 Земельного кодексу, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (частина перша).

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (частина друга).

За приписами пунктів «а» та «д» частини четвертої статті 83 Земельного кодексу, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Статтею 118 Земельного кодексу встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої).

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз наведених вище положень Земельного кодексу дає підстави для висновку, що орган, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, може відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виключно з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому приписами вказаних норм визначено, що землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) та земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, є землями комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Як встановлено судом, підставою для відмови Пухівської сільської ради Броварського району Київської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , слугувала та обставина, що вказана на картографічному матеріалі земельна ділянка згідно генерального плану села відноситься до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та земель загального користування, які не можуть передаватися у приватну власність громадян та в зв`язку з відсутністю розробленого плану зонування та детального плану території.

Згідно приписів статті 118 Земельного кодексу, однією з підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі по тексту - Закон №3038-VI), генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до статті 17 Закону №3038-VI, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану (частина перша).

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (абзац перший частини другої).

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради (частина п`ята).

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада (частина шоста).

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується (частина восьма).

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №3038-VI встановлено, що генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10.08.2004 №221-ХІІІ-ХХІV вирішено, зокрема, виготовити новий генеральний план села Пухівка з урахуванням перспективи його розвитку та замовити розробку генплану в інституті УкрНДІПроцивільбуд.

Рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 25.06.2010 №1265-ХХХІV-V затверджено генеральний план с. Пухівка, розроблений Державним підприємством «Український державний науково-дослідний і проектний інститут цивільного сільського будівництва».

В силу вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону №3038-VI, генеральний план с. Пухівка є безстроковим, відповідно, є чинним з моменту затвердження.

Генеральний план села Пухівка розміщено у вільному доступі на офіційному сайті Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (http://www.pukhivka-rada.gov.ua).

Пунктом 2.2.1 зазначеного генерального плану передбачено, зокрема, формування громадського центру в розвиток існуючого громадського центру по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, до складу якого включено центр дозвілля, торгівельно-розважальний комплекс, офіси, школу, відкриті площинні спортивні споруди, установи громадського харчування, ринковий комплекс, музей під відкритим небом, співоче поле, а також парк. В північній частині села між існуючою та перспективними житловими територіями розміститься новий громадський центр, до складу якого включено: школу на 864 учнів, дитячий садок на 140 місць, будинок культури, торгівельний комплекс, пождепо, спортивну зону та зону відпочинку.

Згідно викопіювання з генерального плану села Пухівка, громадський центр, який окреслено межами АДРЕСА_1, має складатись, зокрема, з секційних багатоповерхових будинків, спорткомплексу, стадіону, школи, готелю, адміністративного центру, бібліотеки, дитячого садочку, співочого поля, бару, музею народної архітектури, клубу.

При цьому як убачається з доданих позивачем до клопотання від 04.06.2018 графічних матеріалів з бажаним місцем розташування земельної ділянки, зазначена земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки, на якій генеральним планом села Пухівка передбачено розміщення громадського центру з об`єктами соціальної інфраструктури та адміністративними будівлями.

Відтак, за висновком суду, бажане позивачем місце розташування земельної ділянки не відповідає генеральному плану села Пухівка, оскільки таке місце розташування знаходиться на земельній ділянці, яку генеральним планом населеного пункту визначено для розміщення об`єктів соціальної інфраструктури та адміністративних будівель, тобто для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та розміщення місць загального користування.

За висновком суду, саме затверджений генеральний план, в даному випадку, є належним та достатнім доказом на підтвердження віднесення земельної ділянки, на якій заплановано будівництво громадського центру, до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та земель загального користування, оскільки саме генеральний план визначає питання розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту в майбутньому.

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність доказів на підтвердження знаходження вказаної позивачем на картографічному матеріалі земельної ділянки в межах сформованої відповідно до статті 791 Земельного кодексу земельної ділянки загального користування, оскільки згідно приписів статті 83 Земельного кодексу, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, перебувають у комунальній власності незалежно від завершення формування земельної ділянки відповідно до вимог статті 791 Земельного кодексу, відповідно, відсутність сформованої земельної ділянки не перешкоджає плануванню органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування забудови території населеного пункту шляхом затвердження генерального плану населеного пункту з перспективою забудови відповідних території в межах населеного пункту.

Отже, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована по АДРЕСА_1 в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генерального плану села та іншої містобудівної документації, Пухівська сільська рада Броварського району Київської області діяла правомірно та відповідно до вимог Земельного кодексу. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Пухівська сільська рада Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 04363946, місцезнаходження: 07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Центральна, 118-А).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Колеснікова І. С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 07 квітня 2020 року.