Ухвала суду № 88660275, 07.04.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/6704/20

Провадження № 1-кс/947/3668/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі Цвігун А.В., за участю слідчого Бзенко А.О., представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвоката Канікаєва Ю.О., розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Бзенко А.О., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Томашевським С.О. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000149 від 06.03.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 343 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого клопотання, до СУ ГУНП в Одеській області надійшла заява працівника правоохоронного органу - слідчого слідчого відділення Шевченківського ВП Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 про те, що невстановлені особи в зв`язку з її службовою діяльністю здійснюють неправомірний вплив, з метою змушування її до прийняття незаконних рішень.

Під час розслідування з Одеського управління ДВБ НПУ надійшов рапорт про те, що до вказаного кримінального правопорушення у якості безпосереднього виконавця може бути причетний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який можливо є власником сторінки на Ютуб каналі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Крім того, проведеними слідчими діями встановлені публікації та відео, викладені в соціальній мережі Інтернет, зокрема на Ютуб каналі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» в яких міститься інформація образливого нецензурного характеру стосовно слідчого ОСОБА_2

Проведеними слідчими діями та оперативними заходами встановлено, що відео за участю слідчого ОСОБА_2, номери її мобільного телефону та конференційну інформацію стосовно неї та її родини, компрометуючі матеріали та інформацію яка не відповідає дійсності в соціальну мережу викладає та коментує безпосередньо ОСОБА_1

В подальшому, керуючись ст. 236 КПК України щодо виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи31.03.2020 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.03.2020, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

З метою недопущення пошкодження, знищення, псування, перетворення, відчуження вищевказаного вилученого майна, яке є об`єктом кримінального правопорушення, та яке визнано в порядку діючого кримінально - процесуального законодавства речовими доказами, задля виконання завдання кримінального провадження, дотримання загальних засад кримінального провадження, виявлення та фіксації слідів вчинення кримінального правопорушення за допомогою проведення відповідних судових експертиз, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані для встановлення об`єктивної істини у вказаному кримінальному провадження, а також те, що є достатні підстави вважати що вище зазначені вилучені речі та документи набуті кримінально протиправним шляхом, в результаті чого зберігають на собі сліди кримінального правопорушення, тому мають суттєве значення для подальшого розслідування вказаного кримінального провадження, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з даним клопотанням про арешт майна.

Слідчий в судовому засіданні наполягала на накладенні арешту лише на чек поповнення мобільного телефону № НОМЕР_1 від 26.03.2020, пошкоджений другий аркуш протоколу обшуку від 31.02.2020 та пошкоджену перчатку чорного кольору, пояснивши, що вказані речі були пошкоджені під час проведення обшуку, в зв`язку з чим було внесено відповідні відомості за фактом кримінально-протиправних дій до ЄРДР. Щодо чеку поповнення, зазначила, що такий чек може містити відомості на підтвердження обставин вчинення кримінального правопорушення, за обставинами даного кримінального провадження.

Представник в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання про накладення арешту на чек поповнення мобільного телефону № НОМЕР_1 від 26.03.2020, між тим в частині накладення арешту на решту майна заперечував. Так, пояснив, що відносно пошкодження зазначених слідчим речей під час проведення обшуку йому нічого не відомо, як і не відомо про внесення до ЄРДР відповідних відомостей за таким фактом. В цілому, подане стороною обвинувачення клопотання є необґрунтованим, оскільки вилучене майно не має будь-якого відношення до кримінального провадження. З огляду на викладене, щодо накладення арешту на вказане у клопотанні майно, за винятком означеного чеку, заперечував.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі « Броньовський ( Broniowski ) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, в рамках даного кримінального провадження 26.03.2020 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується долученою до клопотання відповідною ухвалою.

Згідно змісту вказаної ухвали слідчого судді від 26.03.2020 року вбачається, що слідчим суддею було надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою, з метою відшукання комп`ютерної техніки, системних блоків, роутерів, відеокамер, електронних носіїв інформації, флеш-накопичувачів, карт-пам`яті, сім-карток, мобільних телефонів, які будуть містити відомості щодо обставин даного кримінального провадження.

31.03.2020 року на підставі означеної ухвали слідчого судді було проведено обшук за вказаною адресою, за результатами проведення якого було вилучено відповідне майно, в зв`язку з чим 01.04.2020 року до суду було подано відповідне клопотання про накладення арешту на таке майно.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.04.2020 року, клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно, яке було вилучено 31.03.2020 року за означеною адресою було повернуто прокурору, з встановлення строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків в сімдесят дві години.

Так, в означеній ухвалі слідчим суддею було зазначено, що звертаючись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, стороною обвинувачення не було конкретизовано, на підставі яких даних (відомостей), було зроблено висновок про відповідність всього вилученого майна категорії речових доказів, в зв`язку з чим, слідчим суддею було наголошено про неналежне дотримання стороною обвинувачення вимог ст. 171 КПК України.

03.04.2020 року стороною обвинувачення після доопрацювання було повторно подано клопотання про арешт майна, вилученого 31.03.2020 року, між тим, обґрунтування такого клопотання є ідентичним тому, яке містилося у першому клопотанні про арешт майна, яке до суду було подано 01.04.2020 року.

Викладене саме по собі свідчить про необґрунтованість такого клопотання та не доведеність перед слідчим суддею наявності підстав для віднесення вилученого майна до категорії речових доказів, за винятком вилученого чеку поповнення мобільного телефону № НОМЕР_1 від 26.03.2020, відносно якого слідчий повідомила, що такий чек може містити відомості на підтвердження обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 343 КК України, при цьому представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт в частині накладення арешту на такий чек не заперечував.

Щодо доводів слідчого в судовому засіданні в частині пошкодження під час проведення обшуку другого аркушу протоколу обшуку від 31.02.2020 та перчатки чорного кольору, в зв`язку з чим до ЄРДР були внесені відповідні відомості, слідчий суддя зазначає, що не може на підставі лише вказаних доводів слідчого накласти арешт на таке майно, оскільки будь-які відомості, якими б підтверджувався факт внесення відповідних відомостей до ЄРДР за зазначеним слідчим фактом слідчому судді надано не було.

Крім того, слідчий суддя наголошує, що з моменту вилучення зазначеного у клопотанні майна (з 31.03.2020 року) й по день розгляду такого клопотання (07.04.2020 року), сторона обвинувачення мала вдосталь часу для проведення необхідних процесуальних дій (досліджень) з вилученим майном, які б дали стороні обвинувачення правові підстави для віднесення такого майна до категорії речових доказів, що в свою чергу, давало б слідчому судді правові підстави для накладення арешту на таке майно.

Однак, знову ж таки, під запис в ході розгляду такого клопотання слідчим не було повідомлено будь-яких відомостей, які б підтверджувалися відповідними доказами та свідчили про наявність на вилученому майні будь-якої важливої для розслідування даного кримінального провадження інформації, яка б містила відомості за фактом (на підтвердження) можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 343 КК України.

Слідчий суддя наголошує, що повторне повернення клопотання про арешт майна прокурору в рамках даного кримінального провадження з одного боку, не відповідатиме загальним засадам кримінального провадження (недоторканості права власності), так як через колізії в законодавстві, таке повернення клопотання надасть змогу стороні обвинувачення продовжувати утримувати вилучене майно, що позбавить можливості власників (користувачів) такого майна ним користуватися, а з іншого, таке повернення клопотання про арешт майна свідчитиме про намагання слідчого судді надати стороні обвинувачення додатковий час для усунення відповідних недоліків, в той час як слідчий суддя зобов`язаний зберігати об`єктивність та неупередженість при розгляді клопотань.

В цілому, слідчий суддя знову ж таки акцентує увагу, що згідно ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку від 26.03.2020 року, слідчим суддею надавався дозвіл на вилучення виключно конкретного майна, яке містило б відомості щодо обставин кримінального провадження № 12020160000000149 від 06.03.2020, а не на вилучення будь-якого майна.

Викладені обставини в цілому свідчать про необґрунтованість поданого клопотання, не доведеність стороною обвинувачення необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а також наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (за винятком чеку поповнення мобільного телефону № НОМЕР_1 від 26.03.2020), в зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення такого клопотання, а саме виключно в частині накладення арешту на вказаний чек.

Таким чином, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Бзенко А.О., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Томашевським С.О. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000149 від 06.03.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 343 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 31.03.2020 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1.чек поповнення мобільного телефону № НОМЕР_1 від 26.03.2020;

Решту тимчасово вилученого майна, а саме:

1.гарантійний талон від 14.03.2019 на мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 7 IMEI: НОМЕР_2 ;

2.товарний чек № WM000001173 від14.03.2019 на мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 7 IMEI: НОМЕР_2 ;

3.карта пам`яті Micro SD Transcend Adapter;

4.тримачі без сім-карт lifecell номери не вказано в кількості 2 штуки;

5.тримач без сім-карти Vodafone № НОМЕР_3 ;

6.три тримачі від мікро сім-карт life з № НОМЕР_4 , life без номера та Київстар без номера;

7.посвідчення №28 на ім`я ОСОБА_1 газета «Дорожній контроль Одеса»;

8.шість фрагментів аркушів паперу з рукописними записами;

9.заява-приєднання №000059675 на 1-му аркуші;

10.пошкоджений другий аркуш протоколу обшуку від 31.02.2020;

11.фрагменти склеєних рукописних записів;

12.пошкоджена перчатка чорного кольору - повернути особі, у якої воно було вилучено.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Бзенко А.О.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.