Ухвала суду № 88657914, 08.04.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1101/20

2-з/0203/42/2020

УХВАЛА

08 квітня 2020 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року вказаний позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та останню призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Разом з позовною заявою, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 31.03.2020 року була повернута на підставі ч.10 ст.153 ЦПК України.

07.04.2020 року позивачем повторно було подану заяву про забезпечення позову, в якій останній просив заборонити відповідачу та будь-яким особам здійснювати будь-які дії стосовно нерухомого майна – нежитлових приміщень АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 , що є предметом іпотеки, а саме: розпоряджатись та користуватись ними у будь-якій спосіб, зокрема, але не виключно, звертати стягнення, продавати, дарувати, обмінювати чи будь-яким іншим чином відчужувати, обтяжувати, укладати договори щодо вказаного нерухомого майна, передавати на зберігання третій особі, передавати в найм (оренду), лізинг, здійснювати перепланування та/або будь-які будівельні роботи, знищувати і псувати. Також просив заборонити державним та приватним виконавцям вчиняти дії щодо підготовки до проведення електронних торгів, а Державному підприємству «СЕТАМ» проводити реалізацію (аукціон) зазначеного нерухомого майна, а також вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, перехід права власності на останнє. Крім того, просив заборонити державним та приватним виконавцям, Державним реєстраторам прав на нерухоме майно видавати свідоцтва, посвідчувати, реєструвати цивільно-правові угоди, вчиняти будь-які ніші нотаріальні дії, реєструвати право власності, перехід права власності, речові права, обтяження, звернення стягнення, заставу, іпотеку щодо стосовно нерухомого майна; вносити відповідні зміни (записи) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також здійснювати будь-які дії, спрямовані на оформлення результатів електронних торгів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.ч.1,6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі, в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз`яснено в п.п.4,7,10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України.

Так, згідно з п.п.1-10 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів.

Згідно п.2 Розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5, підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Виходячи з аналізу зазначених норм права та викладених роз`яснень, одним із спеціальних заходів забезпечення позову є зупинення реалізації арештованого майна або ж зупинення передачі такого майна на реалізацію.

Крім того, наведені положення п.п.5,6 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачають можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; а також шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Також суд враховує, що забезпечення позову запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення цього позову.

Поряд з цим, предметом заявлених позивачем позовних вимог є визнання недійсним договору іпотеки. В зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, їх невжиття не призведе до ускладнення або неможливості виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог.

Крім того, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову в даному випадку не узгоджуються з підстави для їх застосування, визначеними п.п.5,6 ч.1 ст.150 ЦПК України, п.2 Розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5, абз.2 ч.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».

Також суд враховує, що позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору іпотеки з підстав невідповідності його умов вимогам законодавства, що діяло на момент укладення. При цьому, договір іпотеки було укладено 05.02.2008 року, а позовна заява про визнання його недійсним подана позивачем в березні 2020 року, тобто більше ніж через 12 років після укладання договору.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача в повному обсязі в зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-152,258-260 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити в повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя С.Ю.Казак