Рішення № 88645015, 08.04.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року справа № 580/3388/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі – позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області (18000, м.Черкаси, бульв. Шевченка, 185, далі – третя особа), в якому з урахуванням заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2019 по 02.03.2020 у сумі 421619 грн. 75 коп. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі №823/3125/14 визнано протиправним та скасовано наказ Міністра юстиції України від 23.09.2014 №2097/к “Про припинення державної служби ОСОБА_1 ” та поновлено позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з 23.09.2014. Однак, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі №823/3125/14 в частині поновлення позивача на посаді у період з 29.03.2019 по 02.03.2020 не виконана, тому на підставі ст. 236 Кодексу законів про працю України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що позивач не звертався до відповідача щодо виконання судового рішення про поновлення його на роботі. Стверджує, що позивач обрав невірний спосіб захисту прав, оскільки у разі невиконання судового рішення позивач мав би звернутись до суду із заявою про визнання протиправними таких дій, що передбачено ст.383 КАС України. Також стверджує, що умови і порядок виконання судового рішення визначені Законом України “Про виконавче провадження”. Стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати, відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №817/1169/16, зазначив, що застосування такого коригування можливо лише у разі, якщо не відбулось зміни структури заробітної плати. Оскільки Законом України від 10.12.2015 №889-VII “Про державну службу” для державних службовців передбачена нова система оплати праці, відсутні підстави для коригування середнього заробітку позивача, визначеного постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015. Крім того, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути заявлена в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а не шляхом звернення до суду з новим позовом.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області пояснення на позов не надано.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з 26.03.2013 ОСОБА_1 працював на посаді начальника Головного управління юстиції у Черкаській області.

Наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2014 №2097/к позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення Присяги державного службовця).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі №823/3125/14, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 та Вищого адміністративного суду від 22.03.2017, визнано протиправним та скасовано наказ Міністра юстиції України від 23.09.2014 №2097/к “Про припинення державної служби ОСОБА_1 ” та поновлено позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з 23.09.2014.

Наказом Міністерства юстиції України від 19.02.2020 №732/к поновлено ОСОБА_1 з 23 вересня 2014 року на посаді начальника Головного управління юстиції у Черкаській області.

Вирішуючи спір по суті з оглядну на аргументацію сторін, суд зазначає, що відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Ця норма передбачає обов`язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносин - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.

Зазначена норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Згідно ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Разом з тим, Міністерством юстиції України постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі №823/3125/14 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді негайно не виконано.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 2 ст. 65 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження»).

З огляду на те, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі №823/3125/14 в частині поновлення позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з 23.09.2014 не була виконана у період з 29.03.2019 по 19.02.2020, суд вважає, що згідно ст. 236 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за вказаний час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі – Порядок №100).

За змістом пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 Порядку №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 19.02.2020 №732/к поновлено ОСОБА_1 з 23 вересня 2014 року на посаді начальника Головного управління юстиції у Черкаській області, тому період, за який позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді, становить з 29.03.2019 по 18.02.2020 та складає 222 робочих дні.

Згідно довідки Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 23.11.2018 №11967/10.12-37/6061 оклад позивача становив 2506 грн. 10 коп., а середньоденна заробітна плата – 460 грн. 83 коп. Вказана довідка містить відомості про те, що середньоденна заробітна плата підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення посадового окладу: з 01.12.2015 до рівня 3297 грн.; з 01.05.2016 до рівня 6892 грн.; з 01.01.2017 до рівня 7100 грн.; з 22.12.2017 до рівня 8000 грн.; з 01.01.2018 до рівня 10400 грн. (4,15 коеф.).

Однак, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 р. у справі № 823/3125/14 встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 437 грн. 91 коп., тому саме вказана сума середньоденна заробітна плата позивача підлягає до застосування у спірних правовідносинах.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді, з урахуванням коефіцієнтів підвищення заробітна плати позивача за період з 29.03.2019 по 18.02.2020 становить - 403446 грн. 48 коп. (222 робочих дні вимушеного прогулу х (437,91 грн. х 4,15 коеф.).

Згідно з правовою позицією ВС у постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14 суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Тому стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших платежів.

Посилання позивача на те, що наказом Міністерства юстиції України від 02.03.2020 №908/к його звільнено із займаної посади на підставі частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу», тому періодом його вимушеного прогулу є з 29.03.2019 по 02.03.2020 не приймається судом до уваги, оскільки із матеріалів справи судом встановлено, що наказом відповідача від 19.02.2020 №732/к поновлено позивача з 23 вересня 2014 року на посаді, тому позов цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Помилковим є твердження Міністерства юстиції України про те, що вимога про стягнення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути заявлена в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а не шляхом звернення до суду з новим позовом.

За змістом частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, питання стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиконання судового рішення виходить за межі вимог, що можуть бути заявлені у порядку статті 383 КАС України.

Посилання відповідача на те, що на спірні правовідносини не застосовується коефіцієнт підвищення заробітної плати, пославшись на постанову Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №817/1169/16 є необґрунтованим, оскільки обставини справи №817/1169/16 та цієї справи №580/3388/19 є різними за змістом та суттю, крім того, на усі складові заробітної плати, зазначені у довідці Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 23.11.2018 №11967/10.12-37/6061, ОСОБА_1 має право, оскільки фактично їх отримував би у разі виконання відповідачем судового рішення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі №580/1115/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, тому понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2019 року по 18 лютого 2020 у сумі 403446 (чотириста три тисячі чотириста сорок шість) грн. 48 коп. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 4034 (чотири тисячі тридцять чотири) грн. 46 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш