Рішення № 88643917, 08.04.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/467/20

08 квітня 2020 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Львівський державний університет внутрішніх справ (далі, також, позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 33169,48 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем відраховано позивача з числа курсантів за власним бажанням згідно з пп. 1 п. 2.1 Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів МВС, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2009 №381, та звільнено зі служби в поліції відповідно до п.7 статті 77 Закону України "Про національну поліцію". У зв`язку із відрахуванням та звільненням у ОСОБА_1 виник обов`язок відшкодування витрат на його утримання у Львівському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 33169,48 грн. Відповідачем у добровільному порядку вказані витрати відшкодовано не було, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 26.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання.

В судове засідання в даній справі призначене на 18 березня 2020 року о 10:00 год. сторони не з`явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи буди повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 18.03.2020 розгляд справи було відкладено на 07.04.2020.

Представник позивача 07.04.2020 в судове засідання не прибув, подав на адресу суду 27.03.2020 клопотання про проведення судового засідання за його відсутності (аркуш справи 30).

Відповідач в судове засідання 07.04.2020 повторно не прибув, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (аркуш справи 23, 29). Жодних заяв будь-яким доступним сервісом зв`язку (пошта, електронна адреса, телефон, факс, тощо) на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною першою статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Таким чином, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 09.08.2018 між ОСОБА_1 та Львівським державним університетом внутрішніх справ укладено контракт про здобуття освіти у закладах освіти, які здійснюють підготовку поліцейських (аркуші справи 4-5).

Відповідно до умов даного контракту відповідач зобов`язався у разі дострокового розірвання контракту (відрахування із закладу освіти), а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України (в особі закладу освіти) витрати, пов`язані з утриманням у закладі освіти, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" (абзац 5 пункту 3 контракту).

Наказом №975о/с від 07.09.2019 рядового поліції ОСОБА_1 з 09.09.2019 відраховано з числа курсантів за власним бажанням згідно з пп. 1 п. 2.1 Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів МВС, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2009 №381, на підставі його рапорту від 22.08.2019 (аркуш справи 6).

Також, відповідно до пункту 2 цього ж наказу відповідача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.7 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" з 09.09.2019.

Згідно з довідкою-розрахунком №163 від 10.10.2019 до витрат, пов`язаних з навчанням ОСОБА_1 в Львівському державному університеті внутрішніх справ належать: грошове забезпечення в сумі 3280,50 грн; медичне забезпечення - 210,00 грн; продовольче забезпечення - 20624,61 грн; речове забезпечення - 3856,36 грн; оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 5198,01 грн. До утримання підлягають витрати в загальній сумі 33169,48 грн (аркуш справи 7).

24 жовтня 2019 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням №12/2836 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у Львівському державному університеті внутрішніх справ в сумі 33169,48 грн (аркуш справи 8). Проте, зазначене повідомлення залишено відповідачем без відповіді, кошти не сплачені.

Оскільки відповідачем не відшкодовані витрати на утримання особи у закладі вищої освіти у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону №580-VIII підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Згідно з частиною 4 статті 74 Закону №580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 статті 74 Закону №580-VIII визначено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі МВС України особи, яка достроково за власним бажанням розірвала контракт про здобуття освіти.

20 квітня 2017 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських" (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Відповідно до п. 4 Порядку витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Претензійно-позовну діяльність згідно з абзацом 2 пункту 8 Порядку проводить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат за утриманням у вищому навчальному закладі також міститься в абзаці 5 пункту 3 контракту від 09.08.2018.

Отже, після дострокового розірвання контракту з ініціативи відповідача, у нього виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання а у позивача - право звернення до суду для захисту майнових інтересів у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача направлено повідомлення від 24.10.2019 № 12/2836 із вимогою відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням за період навчання в розмірі 33169,48 грн, проте, на підтвердження отримання відповідачем зазначеного повідомлення доказів до суду не надано.

Разом з тим, не отримання відповідачем повідомлення не звільняє його від обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням за період навчання.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі. Також не подав відзиву на позов у встановлений судом строк.

Враховуючи наведені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що розірвання контракту з відповідачем та відрахування останнього з числа курсантів здійснено позивачем в порядку, в межах та у спосіб встановлений чинним законодавством.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідач, через небажання якого продовжувати навчання було достроково розірвано контракт, добровільно не відшкодував документально підтверджені витрати, пов`язані з його утриманням в навчальному закладі у сумі 33169,48 грн. Крім цього, будь яких зауважень щодо суми витрат які підлягають відшкодуванню відповідач не висловлював. Відзиву на позов суду не подав.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позов належить задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь Львівського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 33169,48грн.

Згідно із частиною другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З урахуванням цих положень витрати позивача - суб`єкта владних повноважень зі сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом із відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у закладі вищої освіти - Львівського державного університету внутрішніх справ у розмірі 33169,48 грн (тридцять три тисячі сто шістдесят дев`ять гривень сорок вісім копійок).

Реквізити сторін:

Позивач: Львівський державний університет внутрішніх справ; 79007, місто Львів, вулиця Городоцька, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 08571995;

Відповідач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб`юк П.М.