Ухвала суду № 88643810, 08.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 квітня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/571/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження клопотання представника позивача в адміністративній справі

за позовомДержавного реєстратора Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Шилової Наталії Юріївни (вул. Соборна, 24, с. Каніж, Новомиргородський район, Кіровоградська область, 26035, код ЄДРПОУ - 04366809) до третя особаМіністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 0001622) Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (вул. Бульварно - Кудрявська, 4, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 39787008)провизнання неправомірними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

Державний реєстратор Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Шилова Наталія Юріївна звернулась до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень просить визнати неправомірними та скасувати накази Міністерства юстиції України №3416/5 від 06.11.2019 року, №3415/5 від 06.11.2019 року та №589/5 від 18.02.2020 року.

Ухвалою від 27.02.2020 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.04.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строків для подачі відзиву на позовну заяву.

Вивчивши доводи поданого клопотання суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року відповідача було зобов`язано подати до суду всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті оскаржуваних наказів, письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства щодо обставин викладених у позовній заяві, належні докази розміщення наказу про проведення камеральної перевірки на офіційному веб-сайті та надіслання його позивачу, належні докази обізнаності позивача про розгляд скарги за результатами якої винесено наказ №589/5 від 18.02.2020 року, належним чином завірені копії оскаржуваних наказів, а також, запропоновано подати до Кіровоградського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

Суд зазначає, що подання до суду відзиву на позовну заяву є правом відповідача а не обов`язком.

Необхідно зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини третьої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 8-10 ст. 79 КАС України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 3, 7-9 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З аналізу викладених процесуальних норм вбачається, що законодавець передбачив механізм доказування сторонами своїх вимог або заперечень за допомогою певних процесуальних дій сторони встановлених Законом. Суд витребовує докази в порядку та строки визначені Кодексом адміністративного судочинства у вигляді судового рішення.

Відповідач не позбавлений права викладати свої аргументи, пояснення, міркування у відзиві на позовну заяву, запереченнях, додаткових поясненнях та подавати докази.

Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В свою чергу, відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Вимоги ухвали суду від 27.02.2020 року щодо подання відповідачем до суду всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті оскаржуваних наказів, письмових пояснень з посиланням на норми чинного законодавства щодо обставин викладених у позовній заяві, належних доказів розміщення наказу про проведення камеральної перевірки на офіційному веб-сайті та надіслання його позивачу, належних доказів обізнаності позивача про розгляд скарги за результатами якої винесено наказ №589/5 від 18.02.2020 року та належним чином завірених копій оскаржуваних наказів станом на 08.04.2020 року суду не подано, що унеможливлює з`ясування всіх обставин справи.

Суд зауважує, що представником відповідача у поданому клопотанні не обґрунтовано та не надано доказів наявності поважних причин неможливості подання доказів, витребуваних судом.

Відповідно до ч.3 ст.242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, враховуючи завдання та основні засади адміністративного судочинства, з метою всебічного та повного з`ясування обставин справи і перевірки дотримання відповідачем вимог Законів України, суд вважає за необхідне повторно витребувати у відповідача докази, що витребовувались ухвалю від 27.02.2020 року.

Крім того, щодо посилань про запровадження карантиних заходів з метою протидії поширенню коронавірусу, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Разом з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеn v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання, а також спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду.

Отже, з урахуванням пункту 20 частини 1 статті 4, пункту 10 частини 6 статті 12, частин 1, 2 статті 257, статті 258, частини 5, 7 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України та постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року з метою забезпечення всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення справи протягом розумного строку, Кіровоградський окружний адміністративний суд розглядає зазначений спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та в строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 64 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених самою Конституцією.

У свою чергу Кіровоградський окружний адміністративний суд зазначає, що вживає заходів для мінімізації усного розгляду справ, водночас розгляд справ у порядку письмового провадження та прийом документів відбуватимуться у штатному режимі з дотриманням процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень;

4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків;

2) неодноразового зловживання процесуальними правами;

3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

Керуючись ст.ст.3-4, 12, 77, 79-80, 149, 242, 257, 258, 260, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про продовження строків для подачі відзиву на позовну заяву залишити без задоволення.

Витребувати у Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 0001622) всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті оскаржуваних наказів, письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства щодо обставин викладених у позовній заяві, належні докази розміщення наказу про проведення камеральної перевірки на офіційному веб-сайті та надіслання його позивачу, належні докази обізнаності позивача про розгляд скарги за результатами якої винесено наказ №589/5 від 18.02.2020 року та належним чином завірені копії оскаржуваних наказів.

Зобов`язати Міністерство юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 0001622) направити витребувані докази на адресу суду протягом 3-х днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Персональну відповідальність за виконання вимог резолютивної частини ухвали покласти на Міністра юстиції України Малюська Дениса Леонтійовича.

Роз`яснити відповідачу, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Попередити Міністра юстиції України Малюська Дениса Леонтійовича, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; або зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству суд, відповідно до ст. 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу шляхом постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу.

Повідомити сторін, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет http://adm.ki.court.gov.ua/..../.

Звернути увагу Міністра юстиції України Малюська Дениса Леонтійовича, що застосування заходів процесуального примусу не звільняє від виконання обов`язків, встановлених КАС України.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук