Ухвала суду № 88643127, 16.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 березня 2020 року м. Київ Справа № 320/6730/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши

позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до про1) Фастівської державної податкової інспекції Васильківського управління Головного управління ДФС у Київській області, 2) Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області скасування вимоги та постанов, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фастівської державної податкової інспекції Васильківського управління Головного управління ДФС у Київській області (далі – відповідач-1), Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – відповідач-2) про скасування:

- вимоги відповідача-1 від 07.08.2018 № Ф-427672-54;

- постанов відповідача-2 від 12.03.2019 ВП № 58579854 про відкриття виконавчого провадження, 19.04.2019 ВП № 58579854 про арешт коштів боржника та 21.10.2019 ВП № 58579854 про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Крім того, позивач просить суд:

- зобов`язати відповідача-2 зняти арешт з рахунків позивача в банківських установах;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 46,00 грн та моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн;

- стягнути з відповідача-2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 6115,46 грн та моральну шкоду у розмірі 10069,46 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: оригіналу платіжного документу, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 2305,20 грн; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав; письмових пояснень із зазначенням дати отримання оскаржуваних рішень (а у разі пропуску строку звернення до суду - заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку); вимоги 07.08.2018 № Ф-427672-54 та її належним чином засвідчених копій (для направлення відповідачам), а у разі її відсутності – клопотання про її витребування; позовної заяви, яка оформлена у відповідності до вимог частини другої та пункту 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства з урахуванням наведених в цій ухвалі висновків суду; копій позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для їх направлення іншим учасникам справи.

11.03.2020 на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 від позивача надійшла уточнююча позовна заява, в якій позовні вимоги викладені у наступній редакції:

- скасувати вимогу відповідача-1 від 07.08.2018 № Ф-427672-54;

- скасувати постанови відповідача-2 від 12.03.2019 ВП № 58579854 про відкриття виконавчого провадження та 21.10.2019 ВП № 58579854 про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 46,00 грн та моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн;

- стягнути з відповідача-2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 9271,55 грн та моральну шкоду у розмірі 10069,46 грн.

До вказаної заяви позивачем також приєднано: клопотання про витребування доказів; квитанцію про сплату судового збору на суму 1536,80 грн; позовну заяву та її копії у новій редакції (у двох екземплярах); заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом; власне письмове підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Вирішуючи питання щодо приведення позивачем позовної заяви у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд в ухвалі від 23.12.2019 вказав, що позов подано позивачем після закінчення строків, встановлених законом.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом даного адміністративного позову є, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесені відповідачем-2, відповідно, 12.03.2019 та 21.10.2019.

Водночас з даною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 29.11.2019 (дата супровідного бланку), тобто з порушенням передбаченого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень державного виконавця.

При цьому внаслідок порушення позивачем вимог частини сьомої статті 161 цього Кодексу, що виявилось у неприєднанні до позовної заяви копії вимоги від 07.08.2018 № Ф-427672-54, суд був позбавлений можливості перевірити додержання позивачем строку звернення до суду в цій частині.

За наведених обставин суд наголосив на тому, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду письмових пояснень із зазначенням дати отримання оскаржуваних рішень (а у разі пропуску строку звернення до суду - заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку).

У поданій заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач стверджує, що постанови відповідача-2 від 12.03.2019 ВП № 58579854 про відкриття виконавчого провадження та 21.10.2019 ВП № 58579854 про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника отримані ним, відповідно, 07.08.2019 та 31.10.2019.

Крім того, в цій же заяві позивач зазначає, що до правовідносин в частині оскарження вимоги від 07.08.2018 № Ф-427672-54 підлягають застосуванню приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, а відтак позивач має право на звернення до суду з даним позовом упродовж 1095 днів з моменту отримання ним оскаржуваного рішення.

Позивач також наголошує, що він був обмежений в праві на звернення до суду з даним позовом у строки, визначені чинним законодавством, оскільки впродовж тривалого часу не міг отримати від відповідача-1 копії оскаржуваної вимоги та намагався вирішити спір в позасудовому порядку шляхом направлення відповідачу-2 відповідних заяв та скарг.

При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Як вже зазначалось судом вище, позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку, в якій він посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин в частині оскарження вимоги відповідача-1 від 07.08.2018 № Ф-427672-54 положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до яких платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 цього Кодексу, а саме: 1095 днів.

Разом з тим вказані вище доводи не приймаються судом до уваги, оскільки спеціальним законом у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, яким передбачено десятиденний строк звернення до суду щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки).

При цьому письмових пояснень із зазначенням дати, коли позивач дізнався про існування оскаржуваної вимоги, позивачем не подано.

Водночас як вбачається, зі змісту направленої позивачем на адресу відповідача-1 заяви від 19.09.2019, з вересня 2019 року позивачу було достеменно відомо про прийняту контролюючим органом вимогу від 07.08.2018 № Ф-427672-54, у зв`язку з чим посилання позивача на те, що він був обмежений на звернення до суду з даним позовом в межах строку, встановленого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, з огляду на неможливість своєчасного отримання її копії суд вважає штучними обставинами, які позивач використовує виключно з метою поновлення судом пропущеного строку звернення до суду.

Будь-яких належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу разом з клопотанням про його витребування у період з 19.09.2019 (день направлення контролюючому органу заяви про видачу копії оскаржуваної вимоги) по 28.11.2019 (попередній день перед днем звернення до суду з даною позовною заявою) позивачем суду не надано.

Крім того, посилання позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10.02.2015 в адміністративній справі № 826/10800/14 не приймаються судом до уваги, оскільки вказане судове рішення прийнято за інших обставин справи.

Суд також звертає увагу позивача на те, що його заяви від 20.05.2019 та 19.09.2019, вимоги від 02.07.2019 та 24.07.2019 до Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не можуть розглядатися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині оскарження рішень державного виконавця, оскільки є суб`єктивними діями самого позивача.

Жодних інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не надано.

Суд наголошує, що інститут строків в адміністративному процесі покликаний дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин та сприяти досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулювати учасників адміністративного процесу добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов`язки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.03.2018 в адміністративній справі № 809/1087/17, 22.11.2018 в адміністративній справі № 815/91/18 та 13.03.2019 в адміністративній справі № 820/3170/16.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фастівської державної податкової інспекції Васильківського управління Головного управління ДФС у Київській області, Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування вимоги та постанов, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу (його представнику).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Харченко С.В.