Рішення № 88639168, 03.04.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4949/19

провадження №2/619/379/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2020 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Остропілець Є.Р.

при секретарі Суржкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, Приватний виконавець Виконавчого округу м.Київ Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова А.А., Приватний виконавець Виконавчого округу м.Київ Вольф Т.Л. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 14.02.2013 вона звернулася із заявою №002-20139-140213 до ПАТ «Дельта Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 193/К від 09.02.2018 є TOB «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія», правонаступником якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги №09/02/2018 від 09.02.2018 є TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», щодо відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки, оформлення платіжної картки платіжної системи, встановлення ліміту кредитної лінії, прийняття в заставу майнових прав на заробітну плату останнього та інші види його доходів. Відповідно до зазначеної заяви валютою рахунку номер № НОМЕР_1 є гривня, строк дії ліміту - 364 календарні дні, картка - Visa International та/або MasterCard Worlde та/або ВОПС Дельта. Після чого, позивач добросовісно здійснював погашення платежів за зазначеною вище заявою.

Позивачу від приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Вольф T.Л, надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2019, згідно якої відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №3167 від 03.09.2019, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою A.A. про звернення стягнення з позивача на користь відповідача заборгованість за період з 09.02.2018 по 14.08.2019.

Сума заборгованості складає 31 449,19 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 14 931,90 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом становить 16 517,29 грн. Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого няпису - 500,00 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис №3167 від 03.09.2019, вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача заборгованості на користь відповідача.

Відповідно до п.п. 1.1-1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій) та ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадитесь у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до Глави 16, зазначеного вище порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем нотаріусу подається відповідна заява. Як вбачається із виконавчого напису не встановлені конкретні дати щодо кожної заборгованості, а саме нотаріусом не зазначено дату, починаючи з якої виникла заборгованість за сумою кредиту; не зазначено дату, починаючи з якої виникла заборгованість за відсотками. Заява з якою звернувся Позивач до банку є лише наміром отримати кредит. Відповідачем не надано кредитний договір, на який посилається останній. Звідси випливає, що виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам зазначеної вище Глави 15 та Закону України «Про нотаріат».

Крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримувала від позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати щодо розміру заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми відсотків зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, відсотками не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу по кредиту, відсотками у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 р. № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» п. 13 роз`яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальними нормативними актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Враховуючи все вищевикладене, позивач вважає, що є достатні правові підстави вважати виконавчий напис №3167, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовой А.А. від 03.09.2019 щодо стягнення грошових коштів у сумі 31 449,19 грн, які є боргом за кредитним договором, укладеним між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», вчиненим з порушенням вимог законодавства та таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання представник позивача Головко В.В. не з`явилася, в поданій до суду заяві позов підтримала повністю, просила позов задовольнити. Розгляд справи проводити без фіксації технічними засобами та в її відсутність, що суд вважає за можливе.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, при цьому не надав відзив на позов, тому справа розглядається в заочному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Третя особа приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова А.А. не з`явилася, надала суду пояснення в яких зазначила, що виконавчий напис було вчинено нею у відповідності до вимог глави 14 ЗУ «Про нотаріат» та п.2 Глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій, що підтверджується наданою копією виконавчого напису, просить розглядати справу у її відсутність.

Третя особа приватний виконавець Виконавчого округу м.Київ Вольф Т.Л. не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, F 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), F 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), F 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст.ст. 12, 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними, які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» F14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено, що 14.02.2013 ОСОБА_1 звернулася із заявою №002-20139-140213 до ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», щодо відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки, оформлення платіжної картки платіжної системи, встановлення ліміту кредитної лінії, прийняття в заставу майнових прав на заробітну плату останнього та інші види його доходів. Відповідно до зазначеної заяви валютою рахунку номер № НОМЕР_1 є гривня, строк дії ліміту - 364 календарні дні.

Після чого, позивач добросовісно здійснював погашення платежів за зазначеною вище заявою.

Позивачу від приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Вольф T.Л, надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2019, згідно якої відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №3167 від 03.09.2019, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою A.A. про звернення стягнення з позивача на користь відповідача заборгованість за період з 09.02.2018 по 14.08.2019, суму заборгованості у розмірі 31 449,19 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис №3167 від 03.09.2019, вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача заборгованості на користь відповідача.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України «Про нотаріат» та Цивільним кодексом України.

Відповідно до норм ст. ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, права та інтереси якої стосуються такі дії чи акти.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Згідно з п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. F296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за F 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року F 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 F 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Нотаріус при вчиненні виконавчого напису від 03.09.2018 року, керувався тільки розрахунком заборгованості, підготовленим працівниками банку, що не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Також, як вбачається із виконавчого напису не встановлені конкретні дати щодо кожної заборгованості, а саме нотаріусом не зазначено дату, починаючи з якої виникла заборгованість за сумою кредиту, не зазначено дату, починаючи з якої виникла заборгованість за відсотками, тобто виконавчий напис не відповідає вимогам ЗУ «Про нотаріат».

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 від 29.06.1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем зазначений у написі є безспірним.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис від 03 вересня 2018 року, вчинений приватним нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова А.А. та зареєстрований в реєстрі за №3167, таким, що не підлягає виконанню.

На підставі ст.ст.11, 16, 525, 629 ЦК України, Закон України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 4,12, 13, 78, 81, 247, 263 -265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3167, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою A.A. від 03.09.2019 щодо стягнення грошових коштів у сумі 31 449,19 грн, які є боргом за кредитним договором №002-20139-140213 від 14.02.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк».

Заочне рішення може бути скасоване Дергачівським районним судом Харківської області шляхом подачі відповідачем письмової заяви про його перегляд в 30-денний термін з дня отримання копії рішення, а позивачем в загальному порядку шляхом подачі в 30-денний термін до Харківського апеляційного суду апеляції з моменту оголошення рішення, а в разі відсутності особи, яка бере участь у справі при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець