Рішення № 88637740, 07.04.2020, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 07.04.2020

ЄУ № 942/1565/19

Провадження №2/942/74/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 53311,62 грн. за кредитним договором № б/н від 10.11.2010, а також суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 10.11.2010 відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає Договір між відповідачем та позивачем.

Внаслідок порушення договірних зобов`язань відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 10.11.2010 у розмірі 53311,62 грн., з яких: 1202,41 грн. – заборгованість за кредитом, 47494,37 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1600,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 2514,84 грн – штраф (процентна складова).

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 10.10.2019 провадження у справі було відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надала.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного судового провадження за наявними у справі матеріалами.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справ, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10.11.2010 відповідач ОСОБА_1 отримала у ПАТ КБ «Приватбанк», що є правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ КБ «Приватбанк», кредит в розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» (без дати) відповідач ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 10.11.2010 отримала кредитні картки: 11.11.2010 - № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня серпня 2014 року; № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня травня 2016 року.

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» (без дати) за виданими відповідачу кредитними картками 11.11.2010 було встановлено кредитний ліміт у сумі 500,00 грн. з подальшим його збільшенням: 22.01.2011 – 600,00 грн., 23.02.2011 – 700,00 грн, 19.03.2011 – 800,00 грн., 21.04.2011 – 900,00 грн., 24.05.2011 – 1000,00 грн., 11.07.2011 – 1200,00 грн., 20.08.2011 – 1400,00 грн. В подальшому 06.10.2014 кредитний ліміт був знижений до 1210,00 грн., 22.01.2010 – 0,00 грн.

На підтвердження позовних вимог банком було надано довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка універсальна 30 днів пільгового періоду» від 11.11.2010, яка містить особистий підпис відповідача.

Вказаною довідкою, з умовами якої погодилася відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році) – 3,0%. Розмір щомісячних платежів (включаючи плату за користування кредитними коштами в звітному періоді) складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, строк внесення платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним.

З довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка універсальна 30 днів пільгового періоду» також вбачається, що за несвоєчасне погашення заборгованості передбачена пеня, яка нараховується 1 раз на місяць у разі прострочки по кредиту чи відсоткам 5 чи більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. і більше.

Крім того, при порушенні строків платежів по будь-якому грошовому зобов`язанню, передбаченому договором, більш ніж на 30 днів, передбачено стягнення штрафу у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами у справі 10.11.2010 було укладено кредитний договір в належній формі шляхом підписання відповідачем ОСОБА_1 анкети-заяви та довідки про умови кредитування, у яких сторонами було погоджено, зокрема, розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами 3,0% на місяць (або 36% на рік), умови застосування неустойки (пеня, штрафи) за порушення грошового зобов`язання та їх розміри, тобто сторони обумовили в письмовому вигляді умови користування кредитними коштами.

Банк свої зобов`язання виконав, надавши кредитні кошти шляхом відкриття карткового рахунку, що підтверджується інформацією щодо видачі та строку дії кредитних карток за вказаним договором.

На підтвердження користування відповідачем кредитними коштами АТ КБ «Приватбанк» надав виписку по картковому рахунку, відкритому на ім`я відповідача у зв`язку з отриманням кредитного ліміту на платіжну картку, з якого вбачається, що відповідач користувалася наданими грошовими коштами.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 30.04.2019 утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 53311,62 грн., з яких: 1202,41 грн. – заборгованість за кредитом, 47494,37 грн – заборгованість за процентами по кредиту, 1600,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 2514,84 грн. – штраф (відсоткова складова).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За таких обставин, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 1202,41 грн.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 11.11.2010 по 30.04.2019 у сумі 47494,37 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» за договором, в якій містяться тарифи банку, та яка підписана 11.11.2010 відповідачем, базова відсоткова ставка в місяць складає 3,0%.

Отже, виходячи із тарифів банку, відсоткова ставка на рік за укладеним сторонами договором складає 36,00% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Враховуючи те, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, виходячи із зазначених банком вихідних даних, погоджується з нарахованою банком сумою процентів за користування кредитом на заборгованість станом на 31.12.2012 в загальному розмірі 41,20 грн. (згідно розрахунку).

Разом з тим, із матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості, вбачається, що позивачем нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами здійснюється, виходячи із ставки 30,00% річних, починаючи з 01 січня 2013 року, 34,8% річних, починаючи з 01 вересня 2014 року, та 43,2% річних, починаючи з 01 квітня 2015 року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (рішення банку про підвищення процентної ставки за договором), на підставі яких саме з 01 січня 2013 року, 01 вересня 2014 року та 01 квітня 2015 року позивачем змінена відсоткова ставка за договором, укладеним з відповідачем з 36,0% річних на 30 % річних та в подальшому на 34,8% річних та 43,2% річних, не зазначені обставини, на підставі яких банк здійснив підвищення відсоткової ставки.

Для застосування підвищеної процентної стави банк повинен письмово повідомити боржника та отримати його згоду на такі умови договору.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Встановлено, що Умови та правила надання банківських послуг відповідач не підписувала, а отже не давала згоди на підвищення процентної ставки. Крім того, позивач не надав належних, достатніх та достовірних доказів того, що про підвищення процентної ставки боржник був повідомлений, що між сторонами було досягнуто узгодження щодо підвищення процентних ставок.

Отже, банк неправомірно змінив відсоткову ставку за спірним кредитним договором в односторонньому порядку.

При цьому, наведені висновки суду ґрунтуються на позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 275/610/16-ц, провадження №61-18822 св 18. Відповідна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17.

Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Відповідно до наданої банком довідки відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором було видано дві банківський картки: 11.11.2010 - № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня серпня 2014 року; № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня травня 2016 року.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги визначені банком періоди та суми поточної і простроченої заборгованості, розмір відсоткової ставки 36,00%, строк дії кредитного договору та надану формулу розрахунку, розмір процентів за користування кредитом за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2016 року (закінчення строку дії договору) розраховується наступним чином: 1202,41 грн. (заборгованість за кредитом (поточна та прострочена)) х 36,00% / 360 днів х 1246 днів = 1498,20 грн.

При цьому, проценти за користування кредитом за період з 01 червня 2016 року до 30 квітня 2019 року (дата, по яку банк просить стягнути відсотки), не підлягають нарахуванню та відповідно стягненню.

Всього сума відсотків за користування кредитом за весь період, що підлягає стягненню з 11.11.2010 по 31.05.2016 складає 1539,40 грн. (41,20 грн. - заборгованість, яка виникла станом на 31.12.2012, згідно наданого позивачем розрахунку + 1498,20 грн. - заборгованість за період з 01.01.2013 по 31.05.2016).

За таких обставин, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за процентами за період з 11.11.2010 по 31.05.2016 в сумі 1539,40 грн.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафів, суд виходить з наступного.

Згідно ст.546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати сум кредиту.

В той же час, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з позовної заяви відповідач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 2 грудня 2015 р. № 1275-р с. Донцівка Новопсковського району Луганської області віднесене до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

На підставі викладеного судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є суб`єктом Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відносно якого відповідно до ст. 2 зазначеного Закону, встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов`язань.

Крім того, суд звертає увагу на те, що комерційним банкам Національним Банком України надані роз`яснення у листі № 18-112/62138 від 27.10.2014, відповідно до яких банки зобов`язані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО.

Згідно наведеного у позові розрахунку штрафні санкції позивачем нараховані станом на 30.04.2019, фактично після 14.04.2014 – дати, коли згідно з Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» банківським установам заборонено нарахування таких санкцій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по сплаті пені та комісії – 1600,00 грн. та штрафів за неналежне виконання зобов`язань в розмірі 500 грн. і 2514,84 грн.

Таким чином, надавши оцінку кожному аргументу, наведеному в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про існування правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.11.2010 у сумі 2741,81 грн., яка складається із 1202,41 грн. – заборгованість за кредитом, 1539,40 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 11.11.2010 по 31.05.2016.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 98,74 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, заборгованість за кредитним договором б/н від 10.11.2010 у розмірі 2741,81 грн. (дві тисячі сімсот сорок одна грн. 81 коп.), яка складається із 1202,41 грн. – заборгованість за кредитом, 1539,40 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 11.11.2010 по 31.05.2016.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 98,74 грн. (дев`яносто вісім грн. 74 коп.) в рахунок понесених судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України зазначені строки продовжуються на строк дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями).

Суддя: В.В. Пронька