Рішення № 88633296, 12.02.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1370/19

Провадження № 2-а/202/9/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.,

за участю секретаря - Кишковар Н.А.

представника позивача - Ткаченка С.М.

позивача - Овчаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Сікіріної Ірини Валеріївни (про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Вказаний позов був обґрунтований тим, що працівниками ГУ ДФС у Дніпропетровській області при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 13.02.2019 не було розкрито суть адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 165-1 КУпАП, за якими позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності. Також, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, які б підтверджували вину позивача та часу вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, позивач не викликався відповідачем для розгляду справи.

Заперечуючи проти задоволення позову, зі сторони відповідача було надано відзив за змістом якого відповідач зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення від 06.02.2019 № 70/13-06 був складений працівником ГУ ДФС у Дніпропетровській області за результатами документальної планової перевірки, за формою згідно діючої інструкції та відповідно вимогам викладеним у ст. 256 КУпАП, а постанова про накладення адміністративного стягнення від 13.02.2019 № 10-13/06 винесена у відповідний строк встановлений законодавством.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2019 дану адміністративну справу було передано за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

17.05.2019 адміністративний позов було прийнято до провадження суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Кухтіним Г.О. про що постановлено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні позивач та його представник позовну заяву підтримали просили задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

13.02.2019 заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Сікіріною Іриною Валеріївною було прийнято постанову № 10-13/06 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , яка є головним бухгалтером ДП «Підприємство ДКВС України (№ 89)». Даною постановою було встановлено порушення в частині не нарахування та не сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати засуджених осіб на загальну суму 1216773,07 грн.

Відповідно до вказаної постанови позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1360,00 грн. за порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - згідно акту перевірки № 74820/04-36-13-06/08679764 від 26.12.2018 та ч. ч. 1, 4 ст. 165-1 КУпАП.

Вказана постанова була прийнята на підставі протоколу від 06.02.2019 № 70/13-06 та доданих до нього матеріалів – витягу з акту перевірки. Місце для підпису особи, яку притягнуто до відповідальності, про отримання копії постанови, вільне.

Таким чином, судом було встановлено, що оскаржувана постанова була прийнята на підставі протоколу від 06.02.2019 № 70/13-06, складеного працівником ГУ ДФС у Дніпропетровській області та витягу з акту перевірки.

Так, суд зауважує, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

КУпАП становить сукупність як матеріальних норм права за якими встановлено зміст адміністративних правопорушень та відповідальність за їх вчинення, так і процесуальних норм права які передбачають порядок розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності.

При розв`язанні спору у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд, зокрема, перевіряє чи прийняті такі рішення із дотриманням порядку розгляду справи, передбаченого процесуальними нормами КУпАП.

Отже, частина 1 статті 254 КУпАП визначає, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

В той же час, змістом статті 255 КУпАП визначений точний перелік осіб, що уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також посадові особі, що мають відповідні повноваження.

Так, згідно п. 1 ч. 1 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) (частина перша статті 44, статті 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, 88-1, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта і сьома статті 121, частина четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124,частина третя статті 126, частина четверта статті 127, статті 127-1, 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, 154, 155, 155-2 - 156-2, 159, 160, 162, 162-3, частина перша статті 163-17, статті 164 - 164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 172-4 - 172-9,172-9-2, 173 - 173-2, 173-4, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 182 - 183-1, частини перша - третя, сьома статті 184, статті 184-1 - 185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20).

Крім цього, в зазначеній вище статті вказано, що «уповноважені посадові особи органів державної податкової служби мають право складати виключно протоколи про адміністративне правопорушення за статтями 51-2, 155-1, 162-1, 163-1 -163-4, 163-12, частинами другою і третьою статті 163-17, статті 164, 164-5, 164-16, 166-16, 166-17, 177-2, 204-3».

Таким чином, жоден із працівників ГУ ДФС у Дніпропетровській області не мав повноважень складати протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, як головного бухгалтера ДП «Підприємство ДКВС України (№ 89)», згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 165-1 КУпАП, так як не відноситься до уповноваженої на те посадової особи відповідно до вимог Кодексу.

Крім того, згідно з положеннями статті 268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У силу приписів ч. 1 ст. 277-2 КУпАП України повістка про розгляд справи вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Положеннями ст. 283 КУпАП України передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, та містить застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Недотримання посадовою особою, в процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.03.2018 № 690/233/17 та від 31.01.2019 № 760/10803/15-а.

Аналіз змісту наявної у матеріалах справи копії оскаржуваної постанови свідчить, що її було складено без участі особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тобто позивача. Докази, що свідчили б про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи суду надано не було.

Викладене свідчить про недотримання відповідачем вимог щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Таким чином, відповідачем не було забезпечено своєчасного та належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері податкового законодавства, що, на переконання суду, є порушенням правил рівності всіх її учасників та позбавленням позивача права на подання додаткових документів, пояснень тощо. З урахуванням наведеного, суд вважає, що постанова прийнята суб`єктом владних з порушенням встановленої законодавством процедури.

Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, Європейський суд у справі «Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG» (1975, AC 591 at 638) вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі «Yvone van Duyn v. Home Office», принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (п. 128), та «Беєлер проти Італії» (п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (п. 74 рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії»).

За правилами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Системний аналіз наданих сторонами та досліджених судом доказів, дає підстави суду зробити висновок про те, що оскаржувана позивачем постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню.

За приписом ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням(проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи норми чинного законодавства вказані вище, а також те, що зі сторони відповідача законність та обґрунтованість правомірності прийняття оскаржуваного рішення доказами не підтверджено, з огляду на те, що протокол, на підставі якого було прийнято оскаржувану постанову, складено особою, яка не мала повноважень на його складання, недотримання відповідачем вимог щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, відсутність (ненадання) будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності та законності прийнятої постанови, суд вважає за необхідне скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, провадження у справі закрити.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 10, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Сікіріної Ірини Валеріївни (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову заступника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Сікіріної Ірини Валеріївни про накладення адміністративного стягнення № 10-13/06 від 13.02.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 1 360,00 гривень, а справу – закрити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г.О. Кухтін