Рішення № 88627649, 01.02.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7271/17

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

01 лютого 2019 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі за текстом - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 23.06.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит від позивача у розмірі 13 100 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач свої зобов`язання виконав, проте відповідач, всупереч умовам договору, свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 16.05.2017 р. має заборгованість у розмірі 30 434,37 гривень. Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.02.2018 року відкрито провадження по справі, призначено судове засідання, встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подала відзив, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки, на її думку, розмір заборгованості розраховано неправильно; одночасне нарахування неустойки у вигляді штрафу і пені суперечить закону; позовна заява не містить належних та допустимих доказів щодо отримання нею кредитних коштів; позивач необгрунтовано змінив процентну ставку за кредитом і кредитний ліміт. Крім того, відповідач заявила про застосування строку позовної давності, оскільки, на її думку, кредитна заборгованість виникла у 2011 році, а позивач звернувся з позовом до суду лише у травні 2017 року, відтак, минув трирічний строк позовної давності.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що розмір заборгованості розраховано відповідно до умов кредитного договору та наданої виписки по рахунку, на підставі обробки фактичного операційного руху грошових коштів та нарахувань у визначені періоди часу. Із виписки вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість, і знову користувалася кредитними коштами в межах кредитного ліміту.

У відзиві представник позивача також зазначила, що одночасне нарахування пені та штрафу не суперечить чинному законодавству, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. І у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій відповідно до принципу свободи договору.

Щодо необгрунтованої зміни процентної ставки і кредитного ліміту представник позивача зазначила, що кредитний ліміт та умови надання кредиту, у тому числі процентна ставка, визначаються Умовами та правилами надання банківських послуг позивачем, на які погодилася відповідач, підписавши відповідну заяву. Підпис позичальника свідчить про те, що йому були добре відомі і цілком зрозумілі умови цього договору.

Стосовно застосування строків позовної давності представник позивача зазначила, що оскільки заборгованість за договором виникла на підставі встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, то кінцевий строк повного погашення кредиту, і відповідно початок перебігу строку позовної давності, пов`язується із строком дії кредитної картки, який спливає у грудні 2019 року, відтак, строк позовної давності позивачем не пропущено.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, подала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з мотивів, вказаних нею у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.06.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н, відповідно до якого, відповідач отримав кредит від позивача у розмірі 13 100 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, тарифами банку складає між сторонами договір, що підтверджується підписом у заяві. Підписання договору є прямою та безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого позивачем.

При укладенні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також, оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно з п. 1.1.2.1.9 умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто, загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання батьківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, проте, відповідач, всупереч умов договору та ст. 526 ЦК України, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 16.05.2017 р. має заборгованість у розмірі 30 434,37 гривень, у тому числі 13 044,52 грн за тілом кредиту, 7 180,49 грн за нарахованими відсотками, 8 283,91 за пенею, 500 грн штраф (фіксована частина), 1 425,45 грн штраф (процентна складова).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (611 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з п. 2.1.1.3.3 Договору відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів плату же, а при виникненні боргових зобов`язань згідно з п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

На підставі п. 2.1.1.12.2 Договору, сплату процентів за користування Кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). В разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 1.1.7.11 умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна сторона не проінформує іншу про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Статтею 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів отримання нею кредитних коштів та неправильного обрахунку заборгованості. Оскільки наданою позивачем випискою з карткового рахунку відповідача підтверджується факт користування кредитними коштами протягом 2009 - 2017 років, розмір заборгованості підтверджується розрахунком за договором від 23.06.2009 року, і обставини, які підтверджуються вказаними доказами, відповідачем не спростовані.

Щодо одночасного стягнення пені і штрафу як двох видів неустойки суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників цивільно-правових відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника цивільно-правових відносин, який порушив грошове зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічний правовий висновок був сформульований Верховним Судом України у справі № 911/2813/17 (Постанова від 09.02.2018 року).

Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем щодо погашення заборгованості у розмірі 30 434,37 гривень, яка виникла відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Стосовно застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

В обгрунтування застосування строків позовної давності відповідач зазначила, що перебіг строку позовної давності розпочався у 2011 році, коли позивач розпочав нарахування штрафних санкцій. Ураховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 31.05.2017 року, то строк позовної давності ним пропущено.

Суд не може погодитися з доводами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

За правилам, встановленим ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що незважаючи на застосування штрафних санкцій та пені відповідач продовжувала користуватися кредитним лімітом і гасити заборгованість, що підтверджується випискою з карткового рахунку, наданою позивачем. При цьому перебіг позовної давності неодноразово переривався. Останній платіж, після якого відповідач остаточно припинила обслуговувати заборгованість, надійшов від неї 22.03.2017 року у розмірі 2 000 гривень. Відтак, саме після цієї дати почав перебіг строк позовної давності.

Оскільки позивачем подано позов 31.05.2017 суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

А відтак, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів на спростування обставин виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі, передбаченому договором, під час розгляду справи суду не надано.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки судом достовірно встановлено, що відповідач порушив умови договору, що призвело до виникнення заборгованості.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 600 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280, 284, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити;

Стягнути зіОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в розмірі 30 434 (тридцять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 37 копійок;

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень;

Повне найменування сторін:

позивач - акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д);

відповідач -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.В. Гребенюк