Рішення № 88621610, 24.02.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13077/17

Провадження № 2/369/1434/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заяво. Свої вимоги мотивував тим, що 03 липня 2014 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття поточного рахунку, видачі платіжної картки та кредиту в межах кредитного ліміту № 0104598-CCG_04226. За даним договором відповідачу було встановлено ліміт кредитування в сумі 25 000, 00 грн. Кредитні кошти були надані в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача. Відповідно до п. 2 Договору, за користування кредитом відповідач сплачує відсотки в розмірі 34,00 % річних. Повернення суми кредиту відбувається шляхом перерахування та/або внесення готівкою коштів на картковий рахунок. За несвоєчасне повернення коштів передбачено відшкодування збитків, пені та процентів. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, що призвело до порушення прав кредитора. 12.09.2017 року між ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» та ПАТ «Піреус Банк МКБ» укладено Договір факторингу №2, шляхом купівлі права грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 0104598-CCG_04226 від 03.07.2014 року. На адресу відповідача було направлено повідомлення-вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, яка відповідачем була проігнорована. Станом на 23.10.2017 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 142 493, 65 грн., яка не погашена.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 142 493, 65 грн. та стягнути судовий збір у розмірі 2 137, 41 грн.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2018 року позов задоволено.

За заявою відповідача, ухвалою Києво-Святошниського районного суду Київської області від 08 жовтня 2019 року заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

05 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 вказала, що позивачем наданий суду розрахунок заборгованості, який не містить жодних даних про видачу коштів, часткове погашення заборгованості, дат прострочення платежів та сум прострочення, строк прострочення за кожним платежем, сума основного боргу, процентів, штрафів, пені, комісій, тощо, з яких складається нарахована заборгованість. Встановлення даних складових є важливим, оскільки за умовами договору не вбачається за можливе встановити які саме проценти були погоджені, строк нарахування штрафів, пені, її розмір для вирішення питання про зменшення неустойки та заявлення клопотання про застосування строків позовної давності. Не можливо встановити як з суми кредиту в 25 000 грн. утворилась заборгованість в розмірі 142 493,65 грн. Просив відмовити в задоволенні позову в тому числі з-підстав пропуску строку позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що 03 липня 2014 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття поточного рахунку, видачі платіжної картки та кредиту в межах кредитного ліміту № 0104598-CCG_04226, згідно з яким відповідачу було встановлено ліміт кредитування в сумі 25 000, 00 грн. Кредитні кошти були надані в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача.

Як вказав позивач, банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, тоді як позичальник свої зобов`язання порушив, кредитні кошти відповідачем не повернуто.

12 вересня 2017 року між ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» та ПАТ «Піреус Банк МКБ» укладено Договір факторингу № 2 шляхом купівлі права грошової вимоги до ОСОБА_1 , згідно кредитного договору № 0104598-CCG4-04226 від 03.07.2014 року.

12 жовтня 2017 року ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором № 0104598-CCG4-04226 від 03.07.2014 року.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач просить суд стягнути з відповідача борг, який станом на 23 жовтня 2017 року становить - 142 493, 65 грн.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

На підтвердження заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості по кредиту, згідної якої ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 142 493,65 грн. (а.с.31), а також виписка по кредитній картці за період з 03 липня 2014 року по 12 вересня 2017 року, за якою стан заборгованості - 143 820,74 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень на підставі чого проводилось нарахування заборгованості, в тому числі відсотки, за якими ставками, штрафи, комісії. З виписки по рахунку також не можливо встановити дані обставини. У судовому засіданні представник позивача не конкретизував за які дії були нараховані відсотки, який розмір основної заборгованості, не надав пояснення по виписці по рахунку. Зокрема, у виписці вказується, що нараховані, але не списані комісії - 747 грн., нарахований, але не списаний штраф - 810 грн., заборгованості за кредитом становить 142 236,74 грн., в тому числі сума несанкціонованого овердрафту - 117 263,74 грн., сума простроченого кредитного ліміту - 25 000 грн. При цьому у подальшому у самій виписці відсутні вказані нарахування (відображено внутрішні операції - 17734 грн., операції по картці - 6434,37 грн., нараховані відсотки - 118 095,37 грн.) Інших доказів на підтвердження заявленого розміру заборгованості суду не подано, хоча відповідач у поданому відзиві вказував на відсутність доказів обґрунтованості нарахованої заборгованості.

Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а зазначення суми боргу є недостатнім, подані докази суперечливі між собою, тому в задоволенні позову суд відмовляє.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 04 березня 2020 року.

Суддя