Ухвала суду № 88619784, 06.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

06 квітня 2020 р. Справа № 520/1190/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін, 4 прикордонний загін) про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін), код ЄДРПОУ 14321742, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 26 травня 1995 року по 29 червня 2004 року;

- визнати протиправними дії військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін), код ЄДРПОУ 14321742, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2019 року;

- зобов`язати військову частину 9951 (Харківський прикордонний загін), код ЄДРОПОУ 14321742, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 26 травня 1995 року по 01 серпня 2019 року, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування поданого до суду клопотання вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Так, представником відповідача вказано, що предметом позову у даному випадку є питання пов`язані з проходженням та звільненням з військової служби, оскільки військова служба в розумінні п.17 ст. 4 КАС України є публічною службою, а відтак для звернення до суду з даним позовом встановлено місячний строк. При цьому, представником відповідача вказано, що 26.11.2019 року позивачем на адресу Харківського прикордонного загону було направлено запит на отримання інформації з приводу здійснення відповідних розрахунків, що оскаржуються ним в рамках даної справи та 29.11.2019 року ОСОБА_1 було надано відповідь, в якій наведено суму, що була нарахована йому за неотримане речове майно та вказано яка сума позивачу нараховувалась відповідно до розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2017, 2018 та 2019 роки відповідно, з зазначенням дат затвердження, номерів та назв відповідних розпоряджень. До вказаної відповіді було додано витяг з наказу начальника Харківського прикордонного загону №444-ос, відповідно до якого здійснювалась виплата ОСОБА_1 та довідку-розрахунок №137 від 01 серпня 2019 року, в якій зазначені всі найменування речового майна із зазначенням суми компенсації за кожне найменування окремо. Зміст позовної заяви свідчить, що ОСОБА_1 зазначену відповідь отримав, оскільки в подальшому останнім повторно було направлено запит на інформацію від 18.12.2019 року, в якому ОСОБА_1 сам зазначив, що направлений йому лист-відповідь Харківського прикордонного загону ним отриманий та вивчений. Відповідачем на запит ОСОБА_1 було надано лист-відповідь від 23.12.2019 року, в якій повторно роз`яснено порядок розрахунку відповідних виплат, а також надано довідку з розподілом цін по роках по кожному найменуванню речового забезпечення. Також представником відповідача вказано, що позивач до звільнення з військової служби тривалий час проходив службу на посаді старшого юрисконсульта сектору правового забезпечення Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, відповідно до функціональних обов`язків якого, серед іншого, зобов`язання забезпечувати дотримання вимог законодавства під час підготовки нормативно-правових актів, здійснювати методичне керівництво правовою роботою, а також у своїй роботі старший юрисконсульт зобов`язаний керуватись, серед іншого, розпорядженнями Адміністрації Державної прикордонної служби України (в тому числі і розпорядженнями відповідно до яких здійснюється розрахунок компенсації за не отримане речове майно військовослужбовцями). Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про обізнаність позивача про обставини того, що про порядок розрахунку та виплати компенсації за неотримане речове, в тому числі і те, що відповідний розрахунок проводиться за цінами що на момент виникнення права на отримання відповідного речового майна, а не на день звільнення. Всупереч вказаним обставинам позивач до суду з даним позовом звернувся тільки 30.01.2020 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню представника відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з положеннями ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховним Судом зазначено, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом даного адміністративного спору є правомірність дій військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін), які полягають у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 26 травня 1995 року 29 червня 2004 року, що не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із приписами ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до роз`яснено Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Водночас, як встановлено судом позивач проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України, а отже спірні правовідносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.

Відтак, відповідно до приписів ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із положеннями ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що законодавством визначена необхідність не тільки безпосередньої обізнаності особи про обставини порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як встановлено судом, позивач шляхом звернення до суду з даним позовом просить суд надати оцінку правомірності бездіяльності військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 26 травня 1995 року 29 червня 2004 року та дій суб`єкта владних повноважень, які полягають у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2019 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до довідки-розрахунку №137 на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби підполковником юстиції ОСОБА_1 визначена сума 34818,69 грн.

В подальшому, наказом начальника Харківського прикордонного загону від 27 вересня 2019 року №444-ос було наказано виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію.

Як вказано учасниками справи, на виконання зазначеного наказу відповідачем було здійснено нарахування та виплата позивачу зазначеної суми.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у зв`язку з неотриманням позивачем під час звільнення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, на підставі якої повинна нараховуватись та виплачуватись компенсація за неотримане речове майно, останній з метою з`ясування обставин того за якими цінами було здійснено нарахування та виплата грошової компенсації, зокрема, чи застосовувались при нарахуванні компенсації закупівельна вартість речового майна станом на 01.01.2019, звернувся 26.11.2019 року із запитом до Харківського прикордонного загону.

Відповідачем листом від 29.11.2019 за №705/14628/М-18 було надано відповідь із долученням до неї довідки-розрахунку №137 на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна.

Як вказано позивачем у позовній заяві, у зв`язку з не наданням відповідачем запитуваної інформації стосовно цін, які застосовувалися при розрахунку та виплаті йому компенсації, останнім 18.12.2019 року повторно було направлено запит до Харківського прикордонного загону для отримання інформації про те, ціни яких років застосовувались при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно, яке зазначено у пунктах 1 - 73 довідки №137 від 01.08.2019 року.

Зі змісту наданих відповідачем на запити позивача відповідей від 23.12.2019 №705/М-27/15601, від 29.11.2019 за №705/14628/М-18 та доданих до них документів, як вказано позивачем, йому стало відомо, що при здійсненні нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідачем було порушено приписи чинного законодавства, а саме здійснено нарахування та виплату компенсації вартості неотриманого речового майна за цінами минулих років, протягом яких позивач проходив військову службу на офіцерських посадах та починаючи лише з 2004 року, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби за цінами минулих років, що свідчить про допущення останнім протиправної бездіяльності стосовно нарахування та виплати компенсації, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2019 року, а також за період проходження військової служби за контрактом не на офіцерських посадах: з 26 травня 1995 року (початок військової служби за контрактом) по 29 червня 2004 року (присвоєння первинного офіцерського звання - лейтенант).

Отже, слід дійти висновку, що саме з дати отримання відповіді від 23.12.2019 року, яку було отримано 30.12.2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивачу стало відомо про порушення його прав.

Матеріали справи свідчать, що із даним позовом до суду позивач звернувся 30.01.2020 року, тобто в межах визначеного положеннями ч.5 ст.122 КАС України місячного строку для звернення до суду.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що позивач під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді старшого юрисконсульта сектору правового забезпечення Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, мав бути обізнаний про порядок нарахування та виплати компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає, що останні не можуть бути враховані судом як належні, оскільки не свідчать про достеменну обізнаність особи про порушення її прав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність доводів представника відповідача стосовно пропущення позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 240, 241, 243, 256, 262, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін, 4 прикордонний загін) про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Мельников Р.В.