Рішення № 88616213, 27.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2020 року Справа № 280/6184/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненка Олександра Олександровича в особі Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненка Олександра Олександровича в особі Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненка О. О. від 21 листопада 2019 року № ЗП2297/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на фізична особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) штрафу в розмірі 250 380,00 грн., як незаконну.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 23 грудня 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою судді від 26 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 20 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 20 січня 2020 року провадження у справі зупинено 24 лютого 2020 року.

24 лютого 2020 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено ухвалу.

Так, 24 лютого 2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних документів, які містяться в матеріалах справи.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питання оформлення трудових відносин, встановлено що протягом 2018 року та січня - серпня 2019 року дві особи було допущено до роботи без укладення трудового договору, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що порушує вимоги частини 1, 3 статті 24 КЗпП України. Позивач зазначає, що з вищевказаними особами укладено цивільно-трудові договори, а предметом таких договорів, які були укладені між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у 2018 році та по серпень 2019 року, є надання послуг: прибирання приміщень кухні площею 16,5 кв. м та прилеглої території площею 30 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . На момент проведення перевірки, правовідносини за укладеними договорами припинені у зв`язку із досягненням мети, з якою їх було укладено, актами прийому наданих послуг зафіксовано, що послуги за договорами надано, здійснена їх оплата, вказані особи не перебували за місцем здійснення мною господарської діяльності, будь-які роботи не проводили, відтак потреби у зазначених роботах відпали. Крім того, договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Головне управління Держпраці у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечило з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№3941 від 27 січня 2020 року), відповідно до якого зазначено, що на підставі інформації, отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 30 серпня 2019 року за №12508-08, керівництвом Головного управління прийнято рішення про необхідність проведення інспекційного відвідування позивача та видано наказ від 10 вересня 2019 року №1590 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 . На підставі наказу оформлено направлення від 10 вересня 2019 року №925 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. Під час заходу державного нагляду перевірялося наступне: порядок оформлення трудових відносин. Вказує, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, встановлено, що протягом 2018 року та січня - серпня 2019 року позивачем здійснювався допуск працівників до роботи без належного оформлення з ними трудових відносин, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначає, що під час перевірки та аналізу змісту наданих позивачем договорів було встановлено, що усі договори ідентичні за своїм наповненням. Звертає увагу на те, що виконувані роботи носять систематичний характер, з огляду на той факт, що, відповідно до пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3, «систематично» означає не менше трьох разів протягом календарного року. Обов`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договорами про надання послуг збігаються з колом обов`язків за посадою «прибиральник кафе та прибиральник територій», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327 (зі змінами): - код професій за КП - 9132 та 9162. При цьому, класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС судове рішення, постановлене у письмовому проваджені, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

За правилами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АВ №933411 ОСОБА_1 зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 , як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі інформації, отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 30 серпня 2019 року № 12508-08, про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області видано наказ №1590 від 10 вересня 2019 року про забезпечення організації та проведення заходу державного нагляду (контролю) (інспекційне відвідування) ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю у термін по 23 вересня 2019 року.

10 вересня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області видано направлення №925 на проведення заходу державного нагляду (контролю), відповідно до якого Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області відповідно до наказу від 10 вересня 2019 року №1590 направляється для здійснення заходу державного нагляду (контролю) з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

За результатами інспекційного відвідування складено акт № ЗП2297/573/АВ від 23 вересня 2019 року.

В акті інспекційного відвідування контролюючим органом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушено вимоги частин 1,3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

21 листопада 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу №ЗП2297/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на фізична особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) накладено штраф у сумі 250 380,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд зазначає про таке.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Позивача притягнуто до відповідальності з накладенням штрафу за те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допущені до роботи без укладання трудового договору в порушення вимог статті 24 КЗпП України.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності ознак трудових правовідносин позивача з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Однак за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) з однієї сторони та ОСОБА_3 украдено договори про надання послуг: №1 від 31 грудня 2017 року; №2 від 31 січня 2018 року; №3 від 28 лютого 2018 року; №4 від 31 березня 2018 року; №5 від 30 квітня 2018 року; №6 від 31 травня 2018 року; №7 від 30 червня 2018 року; №8 від 31 липня 2018 року; №9 від 31 серпня 2018 року; №10 від 30 вересня 2018 року; №11 від 31 жовтня 2018 року; №12 від 30 листопада 2018 року; № 1 від 31 грудня 2018 року; №2 про надання послуг від 31 січня 2019 року; №3 від 28 лютого 2019 року; №4 від 31 березня 2019 року; №5 від 30 квітня 2019 року; №6 від 31 травня 2019 року; №7 від 30 червня 2019 року; №8 від 31 липня 2019 року.

Разом з тим, судом досліджені: акт приймання наданих послуг від 01 лютого 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 березня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 квітня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 травня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 червня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 липня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 серпня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 вересня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 жовтня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 листопада 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 грудня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 січня 2019 року; акт приймання наданих послуг від 01 лютого 2019 року; акт приймання наданих послуг від 01 березня 2019 року; акт приймання наданих послуг від 01 квітня 2019 року; акт приймання наданих послуг від 01 травня 2019 року; акт приймання наданих послуг від 01 червня 2019 року; акт приймання наданих послуг від 01 липня 2019 року; акт приймання наданих послуг від 01 серпня 2019 року; акт приймання наданих послуг від 01 вересня 2019.

Також з матеріалів справи вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) з однієї сторони та ОСОБА_2 украдено договори про надання послуг: №1 від 31 грудня 2017 року; №2 від 31 січня 2018 року; №3 від 28 лютого 2018 року; №4 від 31 березня 2018 року; №5 від 30 квітня 2018 року; №6 від 31 травня 2018 року; №7 від 30 червня 2018 року; №8 від 31 липня 2018 року; №9 від 31 серпня 2018 року; №10 від 30 вересня 2018 року; №11 від 31 жовтня 2018 року; №12 від 30 листопада 2018 року; № 1 від 31 грудня 2018 року; №2 про надання послуг від 31 січня 2019 року; №3 від 28 лютого 2019 року; №4 від 31 березня 2019 року; №5 від 30 квітня 2019 року; №6 від 31 травня 2019 року; №7 від 30 червня 2019 року; №8 від 31 липня 2019 року.

На виконання умов договорів надано, а судом досліджено: акт приймання наданих послуг від 01 лютого 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 березня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 квітня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 березня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 червня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 липня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 серпня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 вересня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 жовтня 2018 року; акт приймання наданих послуг від 01 листопада 2018 року;

Відповідно до пункту 1 предметами договорів - «замовник» доручає, а «виконавець» бере на себе зобов`язання з надання послуг: прибирання приміщення кухні за адресою АДРЕСА_2 , та прилеглої території. «Виконавець», не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку дня, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити надані за цим Договором послуги згідно акту приймання виконаних робіт, що є підставою для оплати, забезпечити «виконавця» всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, а також «замовник» забезпечує можливість доступу виконавця на територію замовника з 12.00 до 21.00 год. (пункт 3 договорів про надання послуг).

З актів виконаних робіт, долученого до матеріалів справи, вбачається, що робота, обумовлена угодами, виконувалася виконавцями.

Доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мали визначене робоче місце чи підпорядковувалася внутрішньому трудовому розпорядку, мали конкретний графік чи розпорядок трудового дня, за яким працювали, матеріали справи не містять.

Судом досліджено постанову Веселівського районного суду від 12 грудня 2019 року по справі №313/1294/19, відповідно до якої зазначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, допитано свідка ОСОБА_2 , «…В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що дійсно протягом 2018 року по серпень 2019 року надавала послуги з прибирання приміщення кухні площею 16,5 кв.м та прилеглої території площею 30 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за цивільно-правовими договорами, укладеними з ним. Виконувала обумовлену сторонами роботу в зручний для неї час, не кожен день, один-два рази на неділю, зі своїми інструментами, та отримувала плату за надані послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цими цивільно-правовими договорами. Не вважає, що укладенням цих цивільно-правових договорів про надання послуг порушені її права…».

Суд досліджуючи матеріали справи приходить до висновку про те, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження доводів про фактичні трудові відносини позивача з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Суду не надано роздруківки посадових обов`язків прибиральниці закладу щоб мати можливість співставити роботи, про виконання яких вказала ОСОБА_2 у своїх поясненнях, а також виконувала ОСОБА_3 , з відповідними обов`язками такої штатної одиниці.

Тобто з пояснень свідка по справі №313/1294/19 встановленого, що вона не регулярно виконувала доручення визначені в угоді. Суд зауважує, що відповідачем не доведена того факту що роботу яку виконували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 безпосередньо пов`язані з виробничим процесом позивача.

Таким чином, на думку суду, позивачем спростовано висновки відповідача про допущені ним порушення вимог трудового законодавства, а саме частин 1,3 статті 24 КЗпПУ, а отже штраф нараховано позивачу безпідставно.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненка Олександра Олександровича в особі Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне Шоссе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненка О.О. від 21 листопада 2019 року № ЗП2297/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на фізична особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) штрафу в розмірі 250 380,00 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне Шоссе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2503,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 березня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов