Рішення № 88616064, 30.03.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2020 року м. Ужгород№ 260/1390/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-47658-54 від 15.08.2019 р., яка винесена Тячівським управлінням Головного управлінням ДФС у Закарпатській області.

Заявлені позовні вимоги обґрунтувані тим, що оскаржена податкова вимога винесена з порушенням законодавчих вимоги, оскільки в такій відсутні відомості про підстави виникнення заборгованості з єдиного соціального внеску, періоду, за який вона нарахована, надіслана з порушенням строків. Зазначає, що єдиний соціальний внесок за себе, як фізичну особу-підприємця, так і за найманих працівників сплачувався у встановлених законодавством розмірі та строки, що підтверджується банківськими виписками, а тому підстав для винесення податкової вимоги від 15.08.2019 р. у відповідача не було.

27 березня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача про проведення розгляду справи без його участі.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивач про причини неявки суд не повідомив.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

28 жовтня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов б/н від 23.10.2019 р., відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема, зазначив, що спірна податкова вимоги була винесена на підставі даних особової картки платника податку, в якій 31 травня 2019 року поновлено суму заборгованості по вимозі №0019051702 від 12.11.2014 р. у розмірі 76811,91 грн., оскарженій ФОП ОСОБА_1 у судовому порядку. Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 р. №857/3018/18 залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. у справі №807/3604/14, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019051702 від 12.11.2014 року щодо нарахування недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 76811,91 грн. Окрім того, зазначає, що починаючи з 15.05.2019 р. у зв`язку з неправильним зазначенням реквізитів для сплати єдиного соціального внеску, всі сплачені ФОП ОСОБА_1 кошти надійшли на рахунок, призначений для сплати єдиного соціального внеску за найманих працівників, що призвело до виникнення боргу по сплаті такого за фізичну особу-підприємця.

07 листопада 2019 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив б/н від 01.11.2019 р., в якій вважає безпідставними доводи відповідача, наведені у відзиві. Так, зазначає, що після 19.02.2019 року набула законної сили саме вимога про сплату боргу №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р., яка була сформована на підставі акта перевірки №1593/17-02/ НОМЕР_1 від 21.10.2014 р., а тому контролюючий орган був зобов`язаний надіслати саме цю вимогу, а не формувати нову. Окрім того, заборгованість поновлена в обліковій картці тільки 31.05.2019 р., а вимогу сформовано 15.08.2019 р., що суперечить законодавчим нормам. Стосовно посилань відповідача на неправильне перерахування коштів зазначає, що на виконання норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ним було подано заяву про повернення помилково сплачених коштів.

18 листопада 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від Головного управління ДФС у Закарпатській області надішли заперечення б/н від 12.11.2019 р., в яких вказує на правомірність нарахування позивачу заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи. Стосовно направлення вимоги про сплату боргу №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р. на суму 76811,91 грн., повідомив, що у зв`язку з направленням ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2016 р. №К/800/12195/16 справи на новий розгляд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» контролюючим органом відкликано виконавчий документ – вимогу №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р., про що Тячівським районним відділом ДВС ГТУЮ у Закарпатській області винесено постанову від 28.04.2017 р. ВП №52055159. На рахунок поданої позивачем заяви про повернення помилково сплачених коштів пояснив, що така на підставі п. 7 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, залишена без розгляду.

26 листопада 2019 року позивач подав до суду пояснення на заперечення, відповідно до змісту яких вважає безпідставними посилання відповідача на відкликання вимоги про сплату боргу №0019051702 від 12.11.2014 р., оскільки дана обставина не позбавляє права стягувача на повторне її пред`явлення. Така вимога не є скасованою, а отже у контролюючого органу не було підстав формувати нову вимогу. Стосовно заборгованості у сумі 2754,18 грн. зазначає, що така на даний момент є повністю погашеною.

09 грудня 2019 року та 17 лютого 2020 року представник відповідача подав до Закарпатського окружного адміністративного суду пояснення, в яких зазначає, що перерахування позивачем сум єдиного соціального внеску як за платника – фізичну особу-підприємця, так і за найманих працівників на рахунок, передбачений для сплати такого за найманих працівників, не спростовує наявність боргу. Вважає, що нормами чинного законодавства встановлено алгоритм дій контролюючого органу у разі виявлення своєчасно не сплачених сум єдиного соціального внеску. Зокрема, такий передбачає винесення вимоги про сплату боргу із зазначенням обчисленої суми єдиного соціального внеску, та надіслання такої платнику. При цьому вимога про сплату боргу формується на підставі даних інформаційної системи на суму боргу, що перевищує 10 гривень, на всю суму заборгованості. Тому у зв`язку з несплатою позивачем суми єдиного соціального внеску у встановлені строки, вважає дії контролюючого органу щодо формування вимоги про сплату недоїмки №Ф-47658-54 від 15.08.2019 р. правомірними. Окрім того, звертає увагу суду на те, що лист ФОП ОСОБА_1 про повернення надміру сплачених коштів надійшов до контролюючого органу тільки 04 листопада 2019 року, у той час як вимогу сформовано 15 серпня 2019 року. Також зазначає, що законодавством передбачено пред`явлення вимоги про сплату боргу до органу державної виконавчої служби тільки на суму зростання боргу, тобто в даному випадку, на суму квартального нарахування у розмірі 2754,18 грн., а отже право позивача жодним чином не порушено.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 листопада 2014 року на підставі акту перевірки від 21.10.2014 р. №1593/17-02/ НОМЕР_1 ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019051702, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) зі сплати єдиного внеску склала 76811,91 грн. (арк. спр. 33).

Не погоджуючись з винесеною контролюючим органом податковою вимогою ОСОБА_1 оскаржив таку до суду.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.05.2015 р. у справі №807/3604/14 у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2014 року № 0019071702, №0019091702 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0019051702 від 12.11.2014 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 р., постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.05.2015 р. у справі № 807/3604/14 в частині оскарження податкової вимоги №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р. залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2016 р. скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.05.2015 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. у справі №807/3604/14, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 р. №857/3018/18 у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в частині оскарження податкової вимоги №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р. відмовлено.

У зв`язку з набранням 19 лютого 2019 року законної сили рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р., яким відмовлено ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0019051702 від 12.11.2014 р., 31 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області (далі – ГУ ДФС у Закарпатській області) внесено відомості до облікових даних ФОП ОСОБА_1 в інформаційній системі органу доходів і зборів щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на підставі вимоги про сплату боргу №0019051702 та рішення суду №857/3018/18 від 19.02.2019 р. у розмірі 76811,91 грн., та скориговано таку на суму переплати у розмірі 230,27 грн. (арк. спр. 38).

В подальшому 19 липня 2019 року, відповідно до відомостей облікової картки платника податку ФОП ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), ГУ ДФС у Закарпатській області збільшено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 2754,18 грн. (арк. спр. 38).

У зв`язку з наявною в інформаційній системі органу доходів і зборів інформацією щодо заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску начальником Тячівського управління ГУ ДФС у Закарпатській області винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-47658-54 від 15.08.2019 р. (арк. спр. 16).

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу про нарахування боргу зі сплати єдиного внеску, вважаючи його протиправним, ФОП ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключний перелік платників єдиного внеску встановлений нормами ст. 4 Закону, до яких належать:

1) роботодавці;

2) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

3) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

4) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах (з урахуванням змін, внесених Законом України від 03.10.2017 р. №2148-VIII);

5) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач не заперечує ту обставину, що він являється платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець, такі і як роботодавець. Спірним в даній адміністративній справі є підстава та порядок винесення оскарженої вимоги про сплату недоїмки.

Судом встановлено, що вимога про сплату недоїмки №Ф-47658-54 від 15.08.2019 р. винесена контролюючим органом у зв`язку з наявними в інформаційній системі органів доходів і зборів відомостями про заборгованість зі сплати єдиного внеску. Так, як вбачається з облікової картки платника податку ФОП ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), сума недоїмки станом на 31 липня 2019 року становить 79335,82 грн., що включає в себе заборгованість за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №0019051702 від 12.11.2014 р. на суму 76811,91 грн., узгодженою за результати процедури судового оскарження (у зв`язку з відмовою у задоволенні позову в частині скасування такої), та несплатою у встановлені строки суми єдиного внеску у розмірі 2754,18 грн. за ІІ квартал 2019 року.

Так, недоїмкою в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону є - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Ст. 9 зазначеного законодавчого акту регламентовано порядок обчислення і сплати єдиного внеску. Так, зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

П. 1 ч. 10 ст. 9 Закону визначено, що днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Порядок дій контролюючого органу у разі виявлення своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску регламентується нормами ст. 25 Закону та розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі – Інструкція №449) (чинній станом на день винесення вимоги про сплату недоїмки №Ф-47658-54 від 15.08.2019 р.).

Так, зокрема, п. 2 розділу VI Інструкції №449 визначено, що у разі виявлення своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Вказане кореспондується також з положеннями ч. 4 ст. 25 Закону, відповідно до яких орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 3 Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п. 3 розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), в тому числі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

В такому випадку вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам – фізичним особам-підприємцям, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Згідно п. 4 Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

Абз. 3 п. 4 Інструкції №449 встановлено, що при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

При цьому зазначеною нормою передбачено також, що в третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

- платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

- вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу (п. 4 Інструкції №449).

Вказані законодавчі норми кореспондуються також з положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013 р. (далі – Інструкція №455), що була чинною під час винесення вимоги про сплату боргу №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р.

Отже, законодавчими нормами, що регламентують порядок винесення вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску чітко встановлено, що така формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу, при цьому такий проставляється із зазначенням відомостей про її узгодження, що встановлюється контролюючим органом за результатами процедури оскарження.

Так, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що контролюючим органом стосовно ФОП ОСОБА_1 було винесено дві вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме, №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р. та №Ф-47658-54 від 15.08.2019 р., при цьому остання включає в себе заборгованість за першою вимогою (узгодженою за результатами судового оскарження).

Позивач вважає такі дії ГУ ДФС в Закарпатській області протиправними, оскільки, на його думку, після винесення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 р., якою відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 в частині оскарження вимоги №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р., така вважалася узгодженою та повинна була бути надіслана платнику.

Суд погоджується з такою позицією позивача та зазначає наступне.

Законодавчими нормами, що регулюють порядок сплати єдиного внеску, передбачено право платника у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки на її узгодження з органом доходів і зборів шляхом оскарження в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 скористався правом на застосування процедури судового оскарження вимоги про сплату боргу №Ф-0019051702 від 12.14.2014 р. Однак рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. у справі №807/3604/14, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 р. №857/3018/18 у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в частині оскарження податкової вимоги №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р. відмовлено.

Нормами ч. 1 ст. 325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Таким чином, починаючи з 19 лютого 2019 року, сума недоїмки у розмірі 76811,91 грн. за вимогою про сплату боргу №Ф-0019051702 від 12.14.2014 р. вважається узгодженою.

Суд враховує, що як норми Інструкції №449, так і норми Інструкція №455 (що були чинні на момент винесення вимоги Ф-0019051702 від 12.11.2014 р.) передбачають необхідність формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Разом з тим, у спірних правовідносинах дана обставина контролюючим органом врахована не була. Зокрема, уповноваженим органом доходів і зборів було сформовано дві вимоги за різними номерами, які включають в себе одну й ту саму заборгованість, що одночасно являються виконавчим документом та можуть бути пред`явлені до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

В обґрунтування правомірності винесення оскарженої вимоги представник відповідача полається на встановлений Інструкцією №449 обов`язок органу доходів і зборів сформувати та надіслати платнику вимоги за наявності в облікових даних інформації про недоїмку зі сплати єдиного внеску.

З цього приводу суд зазначає, що такі відомості беззаперечно є підставою для надіслання вимоги платнику єдиного внеску, однак не для формування нової з іншим порядковим номером.

Суд також вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що вимога про сплату недоїмки №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р. не перебуває на примусовому виконанні, оскільки повернута стягувачеві згідно з постановою старшого державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 28.04.2017 р. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до зазначеної постанови державного виконавця такий виконавчий документ повернуто стягувачеві з підстав відсутності у боржника – ОСОБА_1 майна, на яке може бути звернуто стягнення. Окрім того, вказана обставина не позбавляє контролюючий орган права повторно звернутися до уповноважених органів із заявою про примусове виконання такої вимоги.

Відповідно до положень п. 6.7 Інструкції №455, вимога вважається відкликаною, якщо:

- сума боргу самостійно погашається платником;

- орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження;

- вимога органу доходів і зборів про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом);

- борг списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону;

- є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі.

При цьому, у випадку, зазначеному в абзаці третьому цього пункту, вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу.

Даний перелік є вичерпним. За відсутності обставин, зазначених в п. 6.7 Інструкції №455, вимога про сплату недоїмки відкликаною не вважається, тобто є чинною.

При цьому, якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу. Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України, то орган доходів і зборів подає до відповідного підрозділу повідомлення про сплату боргу за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (п. 6.9 Інструкції №455).

Вказані норми кореспондуються також з положеннями Інструкції №449.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не було надано суду доказів прийняття рішення про скасування або зміну зазначеної у вимозі №Ф-0019051702 від 12.11.2014 р. суми заборгованості. Наявність інших обставин, передбачених п. 6.7 Інструкції №455, встановлено також не було.

З огляду на зазначене суд вважає, що вимога про сплату недоїмки вважається чинною, а тому оскаржена в даній адміністративній справі вимога №Ф-47658-54 від 15.08.2019 р. винесена з порушенням законодавчих норм та підлягає скасуванню.

Суд також відхиляє посилання представника відповідача на норми, згідно з якими у разі збільшення суми боргу до органів державної виконавчої служби буде подана тільки позитивна різниця зростання такого, оскільки вказана обставина не спростовує порушення контролюючим органом порядку винесення вимоги. Більше того, суд зазначає, що норми п. 6.9 Інструкції №455 та п. 7 Інструкції №449 навпаки вказують на обов`язок органу доходів і зборів подати до органу державної виконавчої служби не нову вимогу з іншим порядковим номером, а раніше винесену вимогу тільки на суму зростання боргу.

З приводу наявної в ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску за платника – фізичну особу-підприємця за ІІ кварталі 2019 року, яка помилково перераховувалася ним на рахунок № НОМЕР_2 , передбачений для зарахування коштів в якості сплати єдиного внеску за платників – найманих працівників (арк. спр. 21 – 22), та погашена тільки 05 листопада 2019 року (арк. спр. 94), а тому також включено до оскарженої вимоги, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з твердженням контролюючого органу стосовно того, що помилкове перерахування платником коштів в якості сплати єдиного внеску на інші, не передбачені для цього рахунки, не звільняє такого від обов`язку сплачувати такий у встановлені строки та від відповідальності у разі їх порушення. Разом з тим, при винесенні вимоги та включенні суми недоїмки до такої контролюючий орган повинен враховувати положення чинного законодавства та наявність узгодженої невідкликаної вимоги стосовного такого платника. Тому суд вважає, що борг зі сплати єдиного внеску повинен включатися наростаючим підсумком до вже існуючої вимоги за єдиним номером. Незважаючи на зазначене, при винесенні вимоги №Ф-47658-54 від 15.08.2019 р. контролюючим органом дана обставина врахована не була.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ДФС у Закарпатській області не було доведено правомірності винесення вимоги про сплату недоїмки №Ф-47658-54 від 15.08.2019 р., а тому така підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 39393632) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-47658-54 від 15.08.2019 р., яка винесена Тячівським управлінням Головного управлінням ДФС у Закарпатській області.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 39393632) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 793,37 грн. (Сімсот дев`яносто три грн. 37 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарг всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2020 року.

СуддяР.О. Ващилін