Рішення № 88614878, 06.04.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 р. Справа№200/1029/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Відповідача протиправною та зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернутися із поданням до Управління державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції куплі - продажу нерухомого майна у сумі 2698 грн. 75 коп. (дві тисячі шістсот дев`яносто вісім гривень сімдесят п`ять копійок), сплаченого згідно з квитанцією № 44919930 від 04.10.2019 року,

- стягнути з Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.10.2019 року вона набула право власності на нерухоме майно, а саме придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Мар`їнського нотаріального округу Гвоздь М.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1384 від 07.10.2019 року. Зазначене житло придбавалось нею вперше. Позивач зазначає, що нею помилково було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості об`єкта купівлі-продажу, що склало 2698 грн. 75 коп., підтвердженням чого є квитанція № 44919930 від 04.10.2019 року. Позивач неодноразово зверталась до відповідача щодо повернення помилково сплаченого збору, проте відповідачем повідомлялось щодо відсутності підстав повернення сплачених коштів на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції куплі-продажу нерухомого майна.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим, змушена була звернутися до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21 лютого 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником третьої особи надані пояснення, в яких останній зазначив про те, що згідно з пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, повернення помилково або надміру зарахованих коштів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

05 березня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує на відсутність правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомого майна особою вперше.

13 березня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, позивачем надано відповідь на відзив, в якому остання не погоджується з запереченнями відповідача, викладеними у відзиві. Вважає, що позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його органів встановлювати факт придбання житла конкретною особою вперше не може ставитись їй в провину, оскільки невизначення точного порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

7 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Великоновосілківським РВ ГУМВС України в Донецькій області 23 жовтня 2010 року , РНОКПП НОМЕР_2 ) як «Покупцем» та ОСОБА_2 , як «Продавцем», укладено договір купівлі-продажу квартири (зареєстровано в реєстрі №1384), відповідно до якого позивачем придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно квитанції №44919930 від 04 жовтня 2019 року на суму 2 698,75 грн., позивачем сплачений збір з операцій на придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 7 жовтня 2019 року зареєстровано право власності (номер запису про право власності: 33556566) на вказану квартиру.

25 жовтня 2019 року позивач звернулась до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2 698,75 грн.

Листом від 30 жовтня 2019 року №507/С-19-01-15, Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про необхідність надання доказів помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Листом від 15 листопада 2019 року №519/507/С-19-01-15, Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про те, що надані нею документи не підтверджують факт придбання житла в минулому чи придбання житла вперше.

Листом від 05 грудня 2019 року №519 (507)/С-19-01-15, Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про те, що згідно наданої відповіді нотаріусом Гвоздь І.М. на запит управління, відповідно приписів чинного законодавства не передбачено обов`язок нотаріуса встановлювати факт придбання житла особою вперше, тому цей факт повинен довести сам покупець. Також, у листі зазначено, що згідно інформації, наявній в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, останньою не придбавалось житло до 2019 року. Водночас, інформацію до вказаного реєстру почали вносити з 2003 року. Нотаріус зазначає, що не було доведено факт відсутності житла, право власності яке було набуте до 2003 року.

У своєму зверненні до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13 грудня 2019 року, позивач зазначила, що до 2003 року вона була у віці повних 13 років та ще раніше, у зв`язку з чим не могла здійснити операцію з купівлі-продажу нерухомого майна.

Листом від 27 грудня 2019 року №565 (507)/С-19-01-15, Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про відсутність у управління повноважень щодо прийняття рішення про те, що вона належить до категорії осіб, які придбали житло вперше.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на переконання позивача, вона не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР, оскільки придбала житло вперше, а тому збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачений нею при укладанні договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначені Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1996 року № 400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункті 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Одночасно питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17).

Згідно тверджень позивача, наведених у позовній заяві, нею придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири від 7 жовтня 2019 року інша нерухомість нею не придбавалася.

Відповідачем вказані відомості в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростовані та судом зворотнього не встановлено.

Станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну придбавають житло вперше, що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17 та від 14 травня 2019 року у справі № 813/1514/17.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за № 291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як зазначено вище, квитанцією №44919930 від 04 жовтня 2019 року на суму 2 698,75 грн., позивачем сплачений збір з операцій на придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна.

Також, позивачем до матеріалів справи додано копії договору купівлі-продажу квартири від 7 жовтня 2019 року, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Суд звертає увагу, що відомостей щодо реєстрації за ОСОБА_1 іншого житла, Інформація не містить.

Даючи оцінку зазначеним доказам, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено придбання житла - квартири за адресою: АДРЕСА_2 - вперше.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджують реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчать про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбав житло вперше, а тому помилково сплачений нею збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується та встановлено судом, що відповідач саме вчинив протиправні дії, якими порушив права позивача, зокрема, відмовив у сформуванні та подання до органу казначейства відповідного подання про повернення позивачу помилково сплачених коштів, а тому позовні вимоги в частині визнання саме бездіяльності відповідача протиправною є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, з урахуванням встановлених обставин, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою найбільш ефективного захисту прав позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо не сформування та не направлення до Управління Державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості, а саме у розмірі 2 698,75 грн. та зобов`язати вчинити такі дії.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не сформування та не направлення до Управління Державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості, а саме у розмірі 2 698,75 грн.

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171290, юридична адреса: 85500, смт.Велика Новосілка, вул.Центральна, 103) звернутися із поданням до Управління державної казначейської служби України у Мар`їнському районі Донецької області про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі- продажу нерухомого майна у сумі 2698 грн. 75 коп. (дві тисячі шістсот дев`яносто вісім гривень сімдесят п`ять копійок), сплаченого згідно з квитанцією № 44919930 від 04.10.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171290, юридична адреса: 85500, смт.Велика Новосілка, вул.Центральна, 103).

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 06 квітня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова