Ухвала суду № 88614582, 06.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 квітня 2020 року Справа 160/543/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини А 1126 до ОСОБА_1 про стягнення 4436,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь військової частини А 1126, код ЄДРПОУ 22994874, кошти в сумі 4436,78 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Разом із позовом, позивач звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку на подання до суду цього позову, посилаючись на поважність причин його пропуску.

В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що позовну заяву позивач спочатку подав до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у порядку ЦПК України. Однак ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2019 року № 202/7242/19 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом позивача до відповідача. Копія ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2019 року № 202/7242/19 отримана позивачем лише 19.12.2020 року. Після цього позивач звернувся з клопотанням до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про повернення сплаченої суми судового збору.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явився, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Положенням ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений строк. встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно положень абз. 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що рішенням Великої палати Верховного суду від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16 вирішено відійти від попередньої практики, оскільки спори дані категорії спорів (про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі) пов`язані із реалізацією правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби , від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державною службою.

За вказаних обставин дана категорія справ з 12.12.2018 року знов підсудна адміністративним судам.

Судом встановлено, що позивач спачатку подав до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у порядку ЦПК України. Однак ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2019 року № 202/7242/19 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом позивача до відповідача. Копія ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2019 року № 202/7242/19 отримана позивачем лише 19.12.2020 року. Після цього позивач звернувся з клопотанням до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про повернення сплаченої суми судового збору.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи зміну судової практики з даної категорії спорів, а також те, що позивач подав позов до не належного суду, а також вимушений був витратити час на повернення помилкового сплаченої суми судового збору, то суд вважає, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду позивача поважними, а строк таким, що підлягає поновленню.

Керуючись. ст.ст. 120-123, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати причину пропуску строку звернення до адміністративного суду Військової частини А 1126 поважними.

Поновити Військовій частині А 1126 строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 4436,78 грн.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 КАС України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.