Постанова № 8860042, 10.04.2009, Теплодарський міський суд Одеської області

Справа №2-а-8/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2009р. Теплодарський міський суд Одеської області в складі: головуючої, судді - Мисливої Л.М., при секретарі - Мельник А.В.., за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теплодарі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що він є дитиною війни і відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках йому така виплата не проводилась. Вказуючи на те, що відповідач сам повинен зробити перерахунок та здійснити виплату зазначеної державної соціальної підтримки на підставі зазначеної норми закону без його заяв, та, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить поновити пропущений строк звернення до суду та зобов"язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну підтримку за період з 2007 року по квітень 2009 року включно в загальній сумі 3778 грн. 20 коп.

В судовому засіданні позивач підтвердив свої уточнені позовні вимоги та вказав, що строк він пропустив в зв"язку з тим, що дізнався про можливість отримання такої допомоги лише у 2008 році, коли йому почали проводити виплату, як дитині війни. Просить визнати причину пропущення строку звернення до суду поважною та поновити його.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодилася, мотивуючи тим, що позивач не звертався до відповідача щодо виплати йому даної щомісячної соціальної допомоги, тому відсутні рішення, дії чи бездіяльність з боку ОСОБА_3 управління щодо порушення прав позивача; також вказала на пропущення ОСОБА_1 строку позовної давності звернення до суду з зазначеним позовом. Нормою ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вказано конкретний розмір мінімальної пенсії за віком та не визначені законодавчі або нормативні документи, якими необхідно керуватися при визначенні розміру підвищення пенсії позивачу. Крім того, згідно п.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті 3астосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, в зв»язку з чим позивач не може посилатися на розмір мінімальної пенсії за віком при визначенні розрахунку щодо підвищення до пенсії. Також вказала, що дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" може поширюватись на відносини в системі загальнообов"язкового державного пенсійного страхування лише в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виплата позивачу допомоги, як дитині війни, проводилася з 2008року відповідно до ч.4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-Х11 та постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 народився 16 березня 1943 року, що підтверджується паспортом громадянина України серії КЕ №980826, виданим 05.03.1998р. Теплодарським MB УМВС України в Одеській області, і являється дитиною війни. Згідно посвідчення №13899 від 17.07.1998р. пенсія позивачу призначена за вислугу років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" з 01.02.1996р.

Відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18.11.2004р. позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як вбачається з довідки Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.03.2009р. №131, ОСОБА_1 за період з січня 2008р. по березень 2009р. нараховано в загальній сумі 728 грн. 70 коп. доплати, як дитині війни, та згідно книжки ВАТ "Державний ощадний банк України", виданої 27.08.2008р. позивачу відділенням банку №058 в м. Теплодарі Одеської області, її виплачено протягом вересня 2008р.-квітня 2009р., в тому числі за квітень 2009р. в сумі 49 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та, виходячи з вимог ст. 22 Конституції України, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Статтею 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. №489-У, за яким у 2007р. зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18.11.2004р. та було визначено новий розмір її виплати. Згідно п.3 резолютивної частини зазначеного рішення, положення п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнано неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007р.

Згідно п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, в тому числі, пункту 41 розділу 11 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"

була викладена в новій редакції та відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно п.6 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Щодо поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду з зазначеними вимогами, суд, вислухавши думку представника відповідача, визнає причину пропущення строку звернення до суду про зобов'язання здійснити нарахування та виплату державної соціальної підтримки, як дитині війни, за період з 2007р. по квітень 2009р. поважними, оскільки про отримання такої допомоги він дізнався у вересні 2008 року, коли йому фактично почали проводити таку виплату, але в іншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Також суд виходить із загального строку позовної давності відповідно до ст. 257 ЦПК України, яка встановлена тривалістю у три роки.

В зв"язку з тим, що ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася протягом 2007 року, як дитині війни, доплата до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а за період з 2008р. по квітень 2009р. нараховувалась та проводилась така виплата, але не в зазначеному вказаним Законом розмірі, суд вважає за необхідне зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату вказаної державної соціальної підтримки за 2007 рік, починаючи з липня по грудень 2007р., за 2008 рік - починаючи з травня по грудень 2008р., та з січня по квітень 2009 року включно, виходячи із визначенням її розміру, передбаченому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а також за 2007 рік - з врахуванням положень ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. №489 щодо встановлення мінімального розміру пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшеного на 1% з 01.04.2007р. та з 01.10.2007р. Тому за 2007 рік відповідач повинен зробити перерахунок до пенсії позивача, виходячи із розмірів, з липня по вересень 2007р. - щомісячно по 123 грн. 02 коп., з жовтня по грудень 2007р. - щомісячно по 124 грн. 53 коп., а всього за 2007 рік - 748 грн. 65 коп. За 2008 рік - з врахуванням положень ст. 58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. №107-У1, виходячи із розмірів, з половини травня по червень 2008р. - всього 216 грн. 45 коп., з липня по вересень 2008р. - щомісячно по 144 грн.60 коп., з жовтня по грудень 2008р. - щомісячно по 149 грн. 40 коп., та, з врахуванням уже проведених виплат, всього за 2008 рік - 519 грн. 15 коп. За період з січня по квітень 2009р., виходячи із розміру по 149 грн. 40 коп. щомісячно на підставі ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008р. №835-У1, та, з врахуванням уже проведених виплат, всього за січень-квітень 2009р. - 398 грн. 40 коп. Тому за весь період, починаючи з липня по грудень 2007р., з травня по грудень 2008р., з січня по квітень 2009р., відповідач повинен виплатити позивачу: 748, 65 грн. + 519, 15 грн. + 398, 40 грн. = 1666, 20 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачу належить відмовити в задоволенні за безпідставністю.

Доводи представника відповідача щодо неможливості визначення розміру пенсії відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», оскільки він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, судом не можуть прийматися до уваги, тому що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-1У від 18.11.2004р. був офіційно оприлюднений 22.12.2004р., а ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» була доповнена згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону

України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" №2505-1У від 25.03.2005р. та введена в дію з дати офіційного оприлюднення -31.03.2005р., тобто після опублікування Закону №2195-1У.

За вищенаведених обставин, а також враховуючи позицію Європейського Суду при розгляді справи „Качко проти України" (заява №63134/00) про те що, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду 3), судом не можуть прийматися до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача щодо виплати йому, як дитині війни, доплати до пенсії, тому відсутні рішення, дії чи бездіяльність з боку ОСОБА_3 управління, якими були порушені права позивача.

Керуючись ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18.11.2004 року, ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-1У, рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), ст. 62 Закону України "Про державний бюджет на 2007рік" від 19.12.2006р. №489-У, ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. №107-У1, ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008р. №835-У1, ст.ст.94, 158, 159, 161, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за липень-грудень 2007р., травень-грудень 2008р., січень-квітень 2009р. в загальній сумі 1666 (одна тисяча шістьсот шістдесят шість) грн. 20 коп.

В іншій частині заявлених вимог позивачу відмовити в задоволенні.

Стягнути з ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. понесеного судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.