Постанова № 88594774, 06.04.2020, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/316/20

Провадження № 3/323/163/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2020 р.м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого – судді Мінаєва М.М., при секретарі – Тахтаул А.Л.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює в АТ «Запоріжгаз»,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла справа про адміністративне правопорушення за протоколом серії ОБ № 062168 від 02.02.2020 р. щодо громадянина ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказаним протоколом встановлено, що 02.02.2020 року о 02 год. 45 хв. ОСОБА_2 був виявлений по вул. Миру в м. Оріхів Запорізької області як такий, що керував автомобілем «ВАЗ-2110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння у виді нестійкої ходи, запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, але від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

25.02.2020 року ОСОБА_2 подав письмові заперечення, в яких вказав на те, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, він не скоював, а протокол був складений щодо нього незаконно. В обґрунтування цього ОСОБА_2 послався на низку норм КУпАП щодо загальних засад провадження у справах про адміністративні правопорушення та порядку оформлення матеріалів про проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння. Зокрема, ОСОБА_2 вказав, що у вказані в протоколі день і час його зупинили працівники поліції за порушення Правил дорожнього руху у виді невчасного ввімкнення сигналу повороту. При цьому поліцейські не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці, і він не відмовлявся від цього в присутності двох свідків, оскільки таких свідків на місці зупинки не було. Крім того, думку ОСОБА_2 , доданий до протоколу відеозапис правопорушення не може вважатись належним доказом, оскільки в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення немає посилань на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис. На підтвердження обґрунтованості цього ствердження ОСОБА_2 послався на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 24.01.2019 року у справі № 428/2769/17. Крім того, ОСОБА_2 послався на п. 22 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, яким встановлена недійсність висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння, складених з порушенням цієї Інструкції.

В судовому засіданні 26.02.2020 року та 16.03.2020 року ОСОБА_2 заявив клопотання про виклик в судове засідання зазначених в протоколі свідків, які були задоволені судом.

Захисник ОСОБА_2 , адвокат Швайковський А.А., в судовому засіданні 16.03.2020 року підтримав свого підзахисного.

В судове засідання, призначене на 11 год. 00 хв. 06.04.2020 року, ОСОБА_2 та його захисник, адвокат Швайковський А.А., не з`явились.

При цьому адвокат Швайковський А.А. про причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань процесуального характеру не подав.

06.04.2020 року о 10 год. 49 хв.від ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшла письмова заява про необхідність відкладення судового засідання у зв`язку з оголошенням карантину з протидії епідемії коронавірусної інфекції в України та його продовженням до 24.04.2020 року.

Під час розгляду справи двічі викликались громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до них зазначені як свідки вчиненого ОСОБА_2 правопорушення. При цьому в обох випадках обидва свідки судові виклики не отримали з причин, які від суду не залежать (щодо свідка ОСОБА_4 судові виклики повернулись із зазначенням того, що вказаної в протоколі адреси не існує; щодо свідка ОСОБА_3 – «з інших причин»).

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за неявки її учасників, суд виходить з того, чинним законодавством України не передбачено обов`язок суду відкладати розгляд справи через оголошення карантину. Карантин може бути підставою для такого відкладення лише якщо він породжує об`єктивну неможливість прибуття особи в судове засідання (хвороба, неможливість приїзду через припинення пасажирських перевезень тощо).

Водночас ОСОБА_2 та його захисник проживають в м. Оріхів, були повідомлені про час і місце розгляду справи в попередньому судовому засіданні, однак не з`явились без поважних причин, а їх присутність під час розгляду справи відповідно до ст. 268 КУпАП не є обов`язковою. При цьому суд не бере до уваги подану ОСОБА_2 заяву про необхідність відкладення судового засідання, оскільки він подав її особисто через канцелярію суду за десять хвилин до початку судового засідання, про що свідчить відповідний штамп канцелярії. З наведеного випливає, що ОСОБА_2 за десять хвилин до судового засідання перебував у приміщенні суду і карантинні заходи не перешкодили йому подати вказану заяву. За таких обставин суд розцінює процесуальну поведінку ОСОБА_2 та його захисника як намагання затягнути розгляд справи і зробити його неможливим в межах встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення. Крім того, позиція ОСОБА_2 щодо суті справи викладена ним в письмових запереченнях, які знаходяться в матеріалах справи. Відтак, їх неявка в судове засідання 06.04.2020 року не є перешкодою для розгляду справи.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд виходить з того, що за відсутності можливості допитати в судовому засіданні як свідків осіб, які зазначені свідками в протоколі, додані до нього письмові пояснення за підписом цих осіб не можуть братись до уваги як належні та допустимі докази. Водночас, з огляду на зміст ст. ст. 251 та 252 КУпАП, для суду це не виключає можливості дійти висновків про наявність чи відсутність складу правопорушення на підставі інших наявних у справі доказів.

Судом був досліджений відеозапис з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано, зокрема, те, що ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції у звязку невиконанням ним вимог Правил дорожнього руху щодо своєчасно ввімкнення сигналу повороту, про що вони йому повідомили. При цьому ОСОБА_2 тривалий час ухилявся від надання працівникам поліції відомостей про себе та документів на право керування транспортним засобом, а пряме запитання про те, чи не вживав він алкогольні напої, відповів відмовою (відеофайл № XX0U000_000Q0R20200202024914_0060B.MP4), а після неодноразових наполягань з боку поліцейських та вжиття ними заходів щодо доставлення його до місцевого відділення поліції ОСОБА_5 М. почав вживати на їх адресу нецензурну лексику. Після того, як ОСОБА_2 все ж таки надав для перевірки документи на право керування транспортним засобом, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_2 пройти медичний огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер», а в разі відмови від цього – в медичному закладі. На це ОСОБА_2 спочатку наполягав на наданні йому дозвільних та метрологічних документів на вказаний пристрій, а після того, як поліцейські такі документи надали для огляду, ОСОБА_2 почав їх вмовляти «не робити цього», явно маючи на увазі «не фіксувати» його діяння, а також прямо зазначив, що він не буде проходити медичний огляд на місці зупинки, а буде «домовлятись» з працівниками поліції (відеофайл № XX0U000_000Q0R20200202025646_0061B.MP4, час відеозапису з 17 хв. 30 сек. до 20 хв. 45 сек.). Після цього, протягом всього часу складання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення та тимчасового посвідчення на право керування транспортним засобом ОСОБА_2 постійно висловлював прохання та вимоги не робити цього, продовжуючи вживати нецензурну лексику та висловлюючи поліцейським різноманітні пропозиції щодо того, в який спосіб він може бути вдячний за нескладання протоколу. При цьому на відеозаписі чітко чутно та видно, що ОСОБА_2 мав ознаки алкогольного сп`яніння у виді млявої мови (вказаний вище відеофайл).

Порядок проведення медичного огляду на стан сп`яніння та фіксації його результатів регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі – Інструкція № 1452); Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі – Інструкція № 1395); Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (надалі – Порядок № 1103).

Відповідно до п. 7 Розділу І Інструкції № 1452 та п. 6 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення.

Пунктом 4 Інструкції № 1395 передбачено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу також в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 6, 7 Розділу ІХ цієї ж Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Суд констатує, що додані до протоколу матеріали не дають можливість пересвідчитись у тому, що під час пропозиції працівниками поліції на адресу ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, а також під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, були присутні зазначені в ньому свідки.

Водночас суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неможливості притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності через недоведеність присутності двох свідків під час його відмови від проходження медичного огляду, оскільки статтями 251 та 252 КУпАП не встановлено переваги одних доказів над іншими та (або) необхідність доказування певної обставини лише певними, конкретно визначеними доказами.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості доданого до протоколу відеозапису, оскільки під час розгляду справи, на доповнення до матеріалів, доданих до протоколу, з Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшли відомості (лист від 27.02.2020 року № 1738/70/04-2020) про те, що доданий до протоколу відеозапис був зроблений з бодікамери поліцейського № 6 (інвентарний номер НОМЕР_2 ).

У Рішенні від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Суд констатує, що недотримання працівниками поліції вимог Інструкції № 1452 та Порядку № 1395 в даному випадку не породжує «розумного сумніву» у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки доданими до протоколу відеозаписами неспростовно доведено, що у вказані в протоколі день і час ОСОБА_2 керував транспортним засобом «ВАЗ-2110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння у виді млявої мови та поведінки, яка не відповідала обстановці, але від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою портативного газоаналізатора та в медичному закладі відмовився.

Враховуючи вищенаведене, на ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст.276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200,00 (десять тисяч двісті) грн. (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету: 21081100) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом та у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подвійний розмір штрафу, а саме 20400,00 грн. (двадцять тисяч чотириста грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.) (отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача коштів за ЄДРПОУ: 37993783; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв