Рішення № 88590798, 10.03.2020, Оболонський районний суд міста Києва

10.03.2020 Справа № 756/1927/15-ц

Справа № 756/1927/15-ц

Провадження 4-с/756/86/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Шершньові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересована особа Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. при винесенні постанови від 23.07.2019 року у виконавчому провадженні № 59607875 щодо накладення арешту на грошові кошти, а саме заробітну плату, розміщену на рахунку в АТ «КБ «Приватбанк».

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження без перевірки призначення розрахункового рахунку, що призвело до накладення арешту на його заробітну плату, яка є її єдиним джерелом його доходу для існування.

У судове засідання ОСОБА_1 та приватний виконавець не прибули, про час та місце повідомлялися належним чином, приватним виконавцем на вимогу суду надано копію виконавчого провадження та письмові пояснення, а тому їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги по суті на підставі наявних матеріалів справи.

У судовому засіданні представник АТ «Універсал Банк» у задоволенні скарги просив суд відмовити, посилаючись на її безпідставність.

Заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.

Судом установлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. перебуває виконавчий лист Оболонського районного суду міста Києва від 08.02.2017 року № 756/1927/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 46 420 швейцарських франків 06 сантимів, що еквівалентно 902 066 грн. 23 коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. від 23.07.2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ на ім`я ОСОБА_1 (т. 3 а.с.40-41).

За приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Тобто за змістом цих норм, виконавцем накладається арешт на грошові кошти, що знаходяться на конкретних рахунках у банках чи інших фінансових установах.

Враховуючи, що у заяві про відкриття виконавчого провадження (т. 3 а.с. 10-12) представник стягувача не зазначав конкретні розрахункові рахунки боржника на яке він просить накласти арешт, приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 23.07.2019 року, оскільки ця постанова в порушення вимог закону винесена ним до виявлення конкретних розрахункових рахунків боржника у банках чи інших фінансових установах, а також з`ясування їх призначення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника щодо неправомірності дій привітного виконавця під час винесення указаної постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника, що потягло наслідком обмеження його у праві на одержання заробітку за працю.

При цьому суд враховує, що визначені ст.ст. 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» умови та порядок звернення стягнення на заробітну плату боржника приватним виконавцем не додержаний.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже скарга ОСОБА_1 щодо оскарження постанови про арешт коштів від 23.07.2019 року підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 450, 451 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересована особа Акціонерне товариство «Універсал Банк» - задовольнити.

Постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни у виконавчому провадженні № 59607875 про арешт коштів боржника від 23.07.2019 року - скасувати.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Суддя