Рішення № 88590355, 01.04.2020, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/113/20

провадження № 2-а/694/3/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

01.04.2020 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді Гончаренко Т.В.

секретаря судового засідання Блискавки А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Києві, інспектора батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у м.Києві лейтенанта поліції Банковського Ігора Ігоровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просив суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову про адміністративне порушення серії ЕАК №1848268 від 11.12.2019 року. Свої вимоги мотивував тим, що 11.12.2019 року відповідачем була складена постанова серії ЕАК №1848268, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340,00 грн. У постанові вказано, що він керував транспортним засобом з несправними зовнішніми світловими приладами, а саме не горіли задні габаритні ліхтарі, чим порушив п.31.4.3 ПДР України. Згоден з притягненням його до адміністративної відповідальності з таких підстав: працівники поліції взагалі під час зупинки сказали, що у автомобіля, яким він керував не працює підсвітка номерного знаку, однак у постанові зазначили зовсім інше; вказане не відповідає дійсності, адже габаритні ліхтарі на автомобілі працювали, отже відповідач не надав жодних доказів вчинення ним правопорушення, зокрема складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення правопорушення є неправомірним та незаконним. Крім того, відповідач зупинив його автомобіль, перевірив документи та поїхав далі, постанову не складав, він також поїхав, жодного розгляду справи не було, оскільки про час та місце розгляду справи його не повідомляли, однак 22.01.2020 року поштовим відправленням отримав постанову, тому вважав, що пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, у зв`язку з тим, що він висловив незгоду з вказаними в постанові фактами та відмовився ставити свій підпис, отримувати оскаржувану постанову на місці, тому дана постанова була спрямована на його адресу, тому звернувся до суду з заявою про поновлення строків звернення до суду з даним позовом. Крім того, ознайомившись з постановою вважає, що зміст постанови не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП, зокрема не внесено як додатки жодного доказу до постанови, вона не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), а тому не має права посилатися на будь-які докази, жодних прав та обов`язків йому роз`яснено не було, порушено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП. Справа була розглянута за його відсутності невідомо коли, про дату, час та місце розгляд справи його не повідомляли, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подавати клопотання, пояснення, користуватись юридичною допомогою та порушив процесуальний порядок розгляду справи, тому вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.14).

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.31).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача - Управління патрульної поліції у м.Києві, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання представника не направили, причина їх неявки суду невідома. Заяв та клопотань не надходило.

28.02.2020 року від представника відповідача Управління патрульної поліції у м.Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, що більш детально обрунтовує у

відзиві. В підтвердження законності та правильності дій надано оптичний носій з відеозаписами, здійснений за допомогою технічного засобу, що має функції фото і кінозйомки, який був закріплений на форменому одязі інспектора поліції.

Відповідач - інспектор батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у м.Києві лейтенант поліції Банковський І.І. належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Клопотань про відкладення судового засідання або проведення без його участі до суду не надходило.

Інших заяв клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, оглянувши відео, надане відповідачем,з`ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, приходить до наступного.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судом встановлено, що 11.12.2019 року інспектором батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у м.Києві лейтенантом поліції Банковським І.І. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1848268, у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, в якій зазначено, що позивач 10.12.2019 року о 23:46:36 год. в м. Київ по вул. Академіка Заболонього,31Е, керував автомобілем з несправними зовнішніми світлом приладами, а саме не горіли задні габаритні ліхтарі. Бодікам аа00132, чим порушив п.31.4.3 в ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП (а.с.8).

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху (далі за текстом ПДР), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).

Відповідно до п. 31.4.3 Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання.

Згідно із ч.1 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових

приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У судовому засіданні з`ясовано, що позивач здійснював керування автомобіля у темну пору доби, однак позивач заперечує той факт, що не горіли задні габаритні ліхтарі, вказує, що під час зупинки працівники поліції повідомили, що у автомобіля не працює під світка номерного знаку, однак у постанові зазначено зовсім інше.

Позивачем, крім іншого, заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1848268 від 11.12.2019 року в ній зазначено, що відбувалась фіксація на Бодікам аа00132, таким чином, суд приймає до уваги відеозапис, наданий представником відповідача на підтвердження доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

З дослідженого відеозапису судом встановлено, що відповідач не попереджав позивача ОСОБА_1 про те, що ним здійснюється відеозапис з бодікамери, чим порушено права позивача та вимоги ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію». Зупинивши транспортний засіб, інспектор не пояснив причину зупинки, не роз`яснив, що буде відбуватись розгляд справи про адміністративне правопорушення, не роз`яснено права.

Крім того, з оглянутого судом відеозапису з камери нагрудного реєстратора поліцейського, що долучений до відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідачем не зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем та наявності обставин, на які посилається відповідач, оскільки відео не містить фіксації такого порушення, а жодних інших належних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до відповідальності суб"єктом владних повноважень не надано.

Тобто, докази доведеності вини позивача у вчиненні інкримінованого правопорушення відповідачем під час розгляду адміністративної справи пред`явлено не було, як із постанови не зрозуміло, який п.п. 31.4.3 ПДР було порушено позивачем.

Суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , зафіксовані на відеозаписах з бодікамери інспектора, у яких позивач вказав, що постанову отримувати не буде», однак чітко встановити, що саме на увазі мав позивач при наданні пояснень з даного запису неможливо.

Тому в складеній постанові зазначено, що позивач від підпису та отримання постанови відмовився, що вбачається з відеозапису з бодікамери інспектора поліції, тому постанова серії ЕАК № 1848268 від 11.12.2019 року була направлена позивачу поштовим відправленням. Отже, позивач був обізнаний про наявність постанови, отримав її та не був позбавлений права оскаржити її, про що він не заперечує. Водночас дана інформація ніяким чином не впливає на наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було взято до уваги всіх обставин справи, проігноровано очевидну відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме його основних складових умислу чи необережності, що виключає її законність.

Вказані вище обставини свідчать про недоведеність наявності в діях позивача порушень вимог п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, що в свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами адміністративного впливу проводяться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону.

Згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами пп. 3 п. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи що під час розгляду судом даної адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а позивачем доведено, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №1848268 від 11.12.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про

адміністративне правопорушення закрити.

Про понесені позивачем судові витрати суду не повідомлено, відтак судовий збір від сплати якого звільнено позивача за даним предметом позовних вимог, згідно положень частини 5 статті 139 КАС України належить віднести на рахунок держави.

На підставі ПДР України, ч.1 ст.121 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 90, 229, 242,244-246, 250, 286 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Києві, інспектора батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у м.Києві лейтенанта поліції Банковського Ігора Ігоровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову серії ЕАК №1848268 від 11.12.2019 року винесену інспектором батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції у м.Києві лейтенантом поліції Банковським Ігорем Ігоровичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 121 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Судові витрати із сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В.Гончаренко