Рішення № 88580544, 03.04.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6000/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулось АТ «Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.07.2009 року в загальному розмірі 90021,77 грн та судові витрати у розмірі 1921 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 01.07.2009 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та, запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк», «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті. Відповідач отримав кредит у розмірі 3700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 22.07.2019 р. утворилась заборгованість в сумі 90021,77 грн, а саме: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 4173,16 грн, заборгованість за пенею, нарахованої на прострочене зобов`язання - 76970,29 грн, заборгованість за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн - 4115,38 грн, а також штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн, штраф (процентна складова) в розмірі 4262,94 грн.

Крім того, позивач надав розрахунок сум, що стягується, зокрема, процентів. Так, нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість здійснювалось до 04.2014 року за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;

З 04.2014 року нарахування процентів здійснюється за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1 - застосовується у разі належного виконання зобов`язань, 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*2*Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця), M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, 2 - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області від 03.04.2020 року постановлено провести заочний розгляд зазначеної справи.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 01.07.2009 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, копія якої долучена до матеріалів справи. Відповідач. отримав кредитну картку, строк дії останньої 31 грудня 2016 року, з встановленим банком кредитним лімітом, здійснював витрати та платежі на погашення заборгованості.

З 21 травня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснював платежі на погашення заборгованості.

Проте в порушення умов кредитного договору, ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач кредитні зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 23.06.2019 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 109352,12 грн, яка складається з:

- 4173,16 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 76970,29 грн - заборгованість за пенею, нарахованої на прострочене зобов`язання;

- 4115,38 грн - заборгованість за пенею, нарахованої за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і Правил надання банківських послуг:(фіксована частина) в розмірі 500,00 грн, штраф (процентна складова) в розмірі 4262,94 грн.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів за період з 01.07.2009 року по 26.12.2015 року та наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2834,77 грн. Так, станом на 31.10.2015 року тіло кредиту дорівнювало 3086,77 грн, на погашення якого позивачем була віднесена частина платежу, здійсненого позичальником на погашення заборгованості, в розмірі 550 грн, після чого тіло кредиту дорівнювало 2536,77 грн. 26.12.2015 року відповідачем були здійснені останні витрати в межах кредитного ліміту в розмірі 318 грн, а отже тіло кредиту стало дорівнювати 2854,77 грн. 05.05.2016 року відбулось автоматичне списання грошових коштів з рахунку позичальника в розмірі 34,62 грн, 20 грн з яких позивач відніс на погашення заборгованості за тілом кредиту, а отже тіло кредиту набуло ознак сталості та становило 2834,77 грн. Вказані обставини підтверджуються банківською випискою з особистого рахунка відповідача та відповідним розрахунком заборгованості, наданим позивачем. А отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте позивачем не обґрунтовано розрахунок в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 8 ст. 49, ч. 2 ст. 53 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Судом встановлено, що з 01.04.2014 року банком використовується формула нарахування процентів, яка не відповідає умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.

Посилання позивача про те, що такий метод нарахування процентів за рахунок капіталізації раніше нарахованих процентів та неустойки, передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з таких підстав.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем залишилось не доведеним, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, вбачається, що до 26.08.2014 року та після 30.04.2016 року проценти не нараховувалися.

Оскільки судом встановлено, що з квітня 2014 року позивачем була запроваджена формула розрахунку заборгованості за процентами, яка суперечить вимогам закону та умовам договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами за період з 26.08.2014 року по 30.04.2016 року є необґрунтованим.

Так, 26.08.2014 року позивачем була нарахована заборгованість за процентами в розмірі 88,20 грн, замість 2,09 грн, що відповідає такому розрахунку: кількість днів у періоді - 1, розмір тіла кредиту дорівнював 2545,26 грн, процентна ставка - 30 % річних, кількість днів у році - 365 (2545,26 * 30 / 100 / 365 * 1 = 2,09). А отже, позивачем була необґрунтовано нарахована заборгованість за процентами в розмірі 86,10 грн (88,20 - 2,09 = 86,10).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, та з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що, зокрема, з 29.08.2014 року позивач здійснював банківську операцію «списання процентів за користування кредитом» за рахунок яких стала збільшуватися база, на яку нараховуються проценти за користування кредитними коштами, а отже, банком була використана формула нарахування процентів N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1 - застосовується у разі належного виконання зобов`язань, 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів.

Позивачем до суду було надано декілька розрахунків заборгованості відповідача: за періоди з 01.07.2009 року по 31.10.2015 року та з 01.11.2015 року по 22.07.2019 року.

В розрахунку позивача, наданого для обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості за період з 01.07.2009 року по 31.10.2015 року, позивач виклав відомості про розмір тіла кредиту для кожного періоду, за який здійснено такий розрахунок, кількість днів в кожному періоді, розмір заборгованості за процентами та сума коштів, яка була віднесена позивачем на погашення заборгованості за процентами.

Оскільки судом встановлено, що, зокрема, з 29.08.2014 року позивачем була використана формула розрахунку заборгованості за процентами, яка суперечить вимогам закону та умовам договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами за період з 29.08.2014 року по 31.10.2015 року є необґрунтованим.

В зв`язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули нарахування процентів на заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів, замість формули, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці).

Використовуючи дані, зазначені у вказаному розрахунку, а саме: щодо розміру тіла кредиту в кожному періоді, межі якого встановлені в залежності від здійснення відповідачем витрат та внесення ним кошів на погашення заборгованості, щодо кількості днів у такому періоді, щодо розміру процентної ставки, що діяла для витрат, здійснених у відповідний період, судом отримано такі результати.

З банківської виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що 29.08.2014 року відбулось списання процентів в розмірі 90,75 грн та з цього ж дня вказані кошти були додані до тіла кредиту як базу, на яку нараховуються проценти за діючою процентною ставкою 30 % річних. Таким чином, необґрунтоване нарахування процентів на раніше нараховані, але не погашені проценти, відбувалось в період з 29.08.2014 року по 31.08.2014 року протягом 3 днів.

А отже, отримуємо такий розрахунок процентів, які були необґрунтовано нараховані позивачем за період з 29.08.2014 року по 31.08.2014 року: 90,75 * 30 / 100 / 365 * 3 = 0,22 (грн).

26.09.2014 року відповідачем був здійснений платіж на погашення заборгованості за кредитом, кошти якого в першу чергу були спрямовані позивачем на погашення прострочених процентів, сума яких була включена до бази для нарахування поточних процентів, залишок спрямований на погашення тіла кредиту, в зв`язку з чим вказані кошти були виключені з бази, на яку нараховувалися проценти.

З 01.09.2014 року діюча процентна ставка дорівнювала 34,8 % річних.

Продовжуючи вищенаведений розрахунок із застосуванням процентної ставки 34,8 %, отримуємо такі результати: за період з 01.09.2014 року по 25.09.2014 року: 90,75 грн / 25 днів = 2,16 грн; з 30.09.2014 року по 24.10.2014 року: 70,37 грн / 25 днів = 1,67 грн; з 31.10.2014 року по 25.11.2014 року: 76,72 грн / 26 днів = 1,90 грн; за період з 30.11.2014 року по 30.12.2014 року: 74,22 грн / 31 день = 2,19 грн; за період з 31.12.2014 року по 27.01.2015 року:155,26 (74,22 + 81,04) / 28 днів = 4,14 грн; за період з 31.01.2015 року по 27.02.2015 року: 138,69 (5,81 +132,88) грн / 28 днів = 3,70 грн; за 28.02.2015 року: 201,36 (0,16 + 62,51 + 138,69) грн / 1 день = 0,19 грн; за 31.03.2015 року: 50,67 (0,01 + 50,66) грн / 1 день = 0,01 грн.

З 01.04.2015 року діюча процентна ставка дорівнювала 43,2 % річних.

Продовжуючи вищенаведений розрахунок із застосуванням процентної ставки 43,2%, отримуємо такі результати: за період з 01.04.2015 року по 29.04.2015 року: 50,67 грн / 29 днів = 0,01 грн; з 30.04.2015 року по 04.05.2015 року : 95,97 (50,67 + 45,30) грн / 5 днів = 0,56 грн; з 31.05.2015 року по 29.06.2015 року : 97,20 (0,72 + 96,48) грн / 30 днів = 3,45 грн; з 30.06.2015 року по 20.07.2015 року : 201,26 (97,20 + 0,03 + 104,03) грн / 21 день = 5 грн; з 31.07.2015 року по 30.08.2015 року: 178,54 (7,21 + 171,33) грн / 31 день = 6,55 грн; з 31.08.2015 року по 11.09.2015 року : 283,11 (178,54 + 0,26 + 104,31) грн / 12 днів = 4,02 грн; з 30.09.2015 року по 15.10.2015 року: 99,27 (2,34 + 96,93) грн / 16 днів = 1,88 грн; з 31.10.2015 року по 30.11.2015 року : 105,88 (0,04 + 105,84) грн / 31 день = 3,88 грн.

А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, який був нарахований позивачем необґрунтовано за період з 26.08.2014 року по 31.10.2015 року, дорівнює 127,63 грн, що є сумою вищенаведених доданків.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем за період з 01.11.2015 року по 22.07.2019 року, вбачається, що в ньому відсутні дані про сукупний розмір витрат позичальника, проте наявні відомості про розмір щомісячного збільшення заборгованості за тілом кредиту за рахунок раніше нарахованих процентів, на яку позивачем всупереч умовам договору та вимогам закону нараховувались проценти. Також в розрахунку позивача містяться дані про розмір поточних витрат, здійснених позичальником, та розмір коштів, внесених позичальником на погашення заборгованості, що відповідають даним, які містяться у виписці по особовому рахунку позичальника. Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що за рахунок платежів позичальника на погашення заборгованості за кредитним договором, позивачем були спрямовані кошти в першу чергу на погашення тіла кредиту, тобто витрат, здійснених позичальником.

Зокрема, з 01.12.2015 року окрім тіла кредиту як базу для нарахування процентів було використано раніше нараховані проценти в розмірі 105,88 грн та 117,18 грн, а також пеня в розмірі 50 грн, яка була погашена 16.12.2015 року та відповідно виключена з бази, а всього в розмірі 273,06 грн, на яку необґрунтовано нараховуються проценти.

Отже, судом здійснюється розрахунок лише для тієї частини заборгованості, яка всупереч умовам договору та вимог закону була включена до бази, на яку нараховувалась заборгованість за процентами та до якої застосовано процентну ставку 43,2 % річних.

Застосовуючи формулу N*M/365*Y=Z, де N - тіло кредиту (в грн), M - процентна ставка (М/100), 365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів (в грн), отримуємо наступний розрахунок заборгованості за процентами:

В період з 01.12.2015 року по 15.12.2015 року база, на яку необґрунтовано нараховувалася заборгованість за процентами дорівнювала 273,06 грн. Враховуючи те, що кількість днів у періоді з 01.12.2015 року по 15.12.2015 року складає 15 днів, а процентна ставка, яка застосовувалася позивачем, дорівнювала 43,2 % річних, отримуємо такий розрахунок:

273,06 * 43,2% (/100) / 365 * 15 (днів) = 4,84 (грн), а отже позивачем безпідставно нарахована заборгованість за процентами в розмірі 4,84 грн. За період з 16.12.2015 по 31.12.2015 року, що відповідає 16 дням, враховуючи те, що база, на яку необґрунтовано нараховувалися проценти складала 223,06 (273,06 - 50), заборгованість за процентами, які були нараховані позивачем необґрунтовано дорівнює 4,22 грн.

Аналогічну математичну операцію здійснено для періоду з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року, коли база, яка була необґрунтовано включена до розрахунку заборгованості за процентами була збільшена ще на 174,50 грн та у підсумку дорівнювала 397,56 грн / 31 день (кількість днів у періоді) = 14,58 грн; за лютий 2016 року: 566,60 (397,56 + 50 + 119,04) грн / 29 днів = 19,44 грн; за березень 2016 року: 900,92 (566,60 + 100 + 234,32) грн. / 31 день = 33,05 грн; за квітень 2016 року: 1275,89 грн (900,92 + 100 + 274,97) / 30 днів = 45,30 грн;

А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, який був нарахований позивачем необґрунтовано за період з 01.12.2015 року по 30.04.2016 року, дорівнює 121,76 грн, що є сумою вищенаведених доданків.

З 01.05.2015 року позивачем проценти на заборгованість за кредитом не нараховувалися.

Крім того, з розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається, що внаслідок присвоєння позивачем заборгованості статусу простроченої, під час розрахунку процентів позивач використовував подвійний коефіцієнт, тобто вдвічі збільшуючи суму нарахованих процентів, що за своєю природою має ознаки неустойки. Разом з тим, судом не встановлені умови договору, за якими можливе застосування такого коефіцієнту. А отже, розмір процентів, нарахованих таким методом у відповідні періоди, підлягає зменшенню вдвічі, а саме: за період з 01.12.2016 р. по 15.12.2016 року на 59,62 грн (119,25 / 2); з 01.02.2016 року по 30.04.2016 року на 400,90 грн (801,81 / 2).

А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, який був нарахований позивачем необґрунтовано за вказані періоди, дорівнює 460,52 грн, що є сумою вищенаведених доданків.

Підсумовуючи всі вищенаведені розрахунки, суд дійшов висновку про те, що позивачем було необґрунтовано нарахована заборгованість за процентами в розмірі 709,91 грн, що є сумою необґрунтовано нарахованих процентів за період з 26.08.2014 року по 30.11.2015 року в сумі 127,63 грн та за період з 01.12.2015 року по 30.04.2016 року в розмірі 121,76 грн, необґрунтовано нарахованих процентів із застосуванням подвійного коефіцієнта в розмірі 460,52 грн. А отже, вказана сума має бути відняти від сукупної суми заборгованості за процентами, яку просить стягнути позивач в розмірі 1338,39 грн. (4173,16 (заборгованість за простроченим тілом кредиту) - 2834,77 (фактичне тіло кредиту) = 1338,39). Отримуємо такий розрахунок 1338,39 - 709,91 = 628,48 (грн).

Позовні вимоги щодо наявності заборгованості за пенею та штрафом є необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом не встановлено наявність умов кредитного договору щодо розміру неустойки. Посилання позивача про те, що вказаний розмір передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з підстав, що наведені вище.

Крім того, за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

21.10.2015 року Верховним Судом України у справі №6-2003цс15 було винесено постанову, в якій був викладений висновок про те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Оскільки позивач одночасно просить стягнути і штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань і пеню, нараховану на прострочене зобов`язання, і пеню, нараховану за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, суд на підставі вищевикладеного висновку щодо застосування норм права, який відповідно до ст. ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахований судом, дійшов висновку про те, що нараховані пені та штрафи не можуть бути стягнуті з відповідача одночасно, оскільки стосуються одного порушення - порушення строків виконання зобов`язання з повернення кредитної заборгованості.

Крім того, при нарахуванні відповідачу заборгованості за пенею та штрафом позивачем не враховані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 -УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є м. Костянтинівка Донецької області, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги стягнення пені та штрафу є необґрунтованими. А отже, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Оскільки судом була встановлена необґрунтованість нарахування пені відповідачу, та, разом з тим, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ним на погашені пені були спрямовані кошти відповідача, сплачені ним для погашення заборгованості, в розмірі 64,62 грн, суд дійшов висновку про необхідність віднести вказану суму на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, яку просить стягнути позивач, що відповідає черговості погашення заборгованості, порядок якої передбачено ч. 1 ст. 534 ЦК України. Отримуємо такий розрахунок 628,48 - 64,62 = 563,86 (грн).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.07.2009 року станом на 22.07.2019 року, яка включає: заборгованість за кредитом в розмірі 2834 гривень 77 копійок; заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 563 гривень 86 копійок, а всього в розмірі 3398 гривень 63 копійок. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 72,52 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 279, 280-282, 289, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.07.2009 року станом на 22.07.2019 року, яка включає: заборгованість за кредитом в розмірі 2834 гривень 77 копійок; заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 563 гривень 86 копійок, а всього в розмірі 3398 (трьох тисяч трьохсот дев`яноста восьми) гривень 63 копійок

В задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.07.2009 року станом на 22.07.2019 року, яка включає: заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 774 гривень 53 копійок, заборгованість за пенею, нарахованою на прострочене зобов`язання, в розмірі 76970 гривень 29 копійок, заборгованість за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, в розмірі 4115 гривень 38 копійок, заборгованість за штрафом в розмірі 4762 гривень 94 копійок, а всього в розмірі 86623 (шістдесяти однієї тисячі дев`ятисот п`ятдесяти двох) гривень 14 копійок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 72 (сімдесяти двох) гривень 52 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя