Рішення № 88573513, 03.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1326/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.10.2019 №2913/03.17-10 про відмову ОСОБА_1 щодо встановлення надбавки до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення, а саме з 27.09.2019 за перерахунком пенсії відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.09.2019 звернувся до відповідача з заявою про проведення доплати до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, як члену сім`ї особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом був реабілітований. Однак, листом від 28.10.2019 відповідач надав відповідь у якій прохання позивача по суті вирішено не було, а лише зазначено підстави для проведення доплати до пенсії на підставі пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Ухвалою від 03.03.2020 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву від 25.03.2020 (вх. № 16570), у якому зазначає, що посвідчення позивача з правом на пільги від 21.02.2012 № 65/21- П, видане Львівською обласною радою не відповідає зразку посвідчення реабілітованого, що затверджене Постановою № 48. Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” встановлено: репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії підвищення проводиться у розмірі 54,4 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні. Водночас, зміни до постанови № 654 не внесено, а тому розміри підвищень не змінились. Таким чином, дане підвищення - прямо передбачене окремою постановою, якою чітко визначено, що ці надбавки встановлюються до пенсій, обчислених за конкретно зазначеними законами. Це, зокрема, стосується підвищення репресованим (реабілітованим) громадянам і членам їх сімей, яких було примусово переселено. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України, отримує пенсію по інвалідності з 03.04.2013.

Львівська обласна рада 21.02.2012 видала ОСОБА_1 посвідчення № 166/21-П, відповідно до якого позивач має право на пільги передбачені Законом України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.

ОСОБА_1 27.09.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про встановлення 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Листом від 08.10.2019 № 12/11/С-20/11.03-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що до заяви, ні до матеріалів пенсійної справи не надано документів про визнання останнього реабілітованим або членом сім`ї, якого було примусово переселено, тому підстав для призначення підвищення відповідно до ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” немає.

23.10.2019 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо встановлення підвищення до пенсії, як члену сім`ї реабілітованого в розмірі 25 відсотків пенсії відповідно до ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Листом від 28.10.2019 № 2913/03.17-10 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що до заяви, ні до матеріалів пенсійної справи не надано документів , якими б підтверджувався факт його переміщення за межі колишнього Радянського Союзу з різних причин (примусово переселено).

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального статусу та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі “двійками”, “трійками”, особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР “Про кримінальну відповідальність за державні злочини” від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Статтями 3, 4 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими банд пособниками та їх сім`ями.

Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Згідно з п. 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”, приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Згідно з пунктом “г” частини першої статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 6 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення”. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654 встановлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено відповідно 43,52 грн.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Стаття 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Разом з тим, стаття 28 вказаного Закону передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10.102018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного суду.

Аналізуючи співвідношення пункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України “Про пенсійне забезпечення” як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

Суд встановив, що згідно з архівною довідкою Головного управління МВС України у Львівській області від 04.12.2019 № 452 ОСОБА_2 , 1904 р.н., ОСОБА_3 , 1930 р.н. із села Новосілки Золочівського району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 20 березня 1948 року, були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Кремеровську область, по політичних мотивах, як члени сім`ї учасника ОУН, звідки звільнені – 10.07.1956 та ОСОБА_4 , 1897 р.н., ОСОБА_5 , 1929 р.н. із села Вороняки Золочівського району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 26 березня 1948 року, були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Кремеровську область, по політичних мотивах, як члени сім`ї учасника ОУН, звідки звільнені – 04.01.1956

Відповідно до ст. 3 Закону України від 17.04.1991 “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” вищевказані особи були реабілітовані (згідно копії довідки про реабілітацію від 13.08.1993).

Позивач є сином ОСОБА_5 , 1929 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження, та народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місцях спец поселення.

Отже, ОСОБА_1 є особою, який необгрунтовано зазнав політичних репресій як член сім`ї репресованого з політичних мотивів родини (батька та матері), що надає право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Тому, суд вважає, що підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.10.2019 №2913/03.17-10 про відмову у встановленні ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу первинного звернення, а саме з 27.09.2019 за перерахунком пенсії відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840,80 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гулкевич І.З.