Рішення № 88572691, 03.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Справа № 160/3178/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА", в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження від 19.12.2019 ВП № 60917737.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60917737 та постанову про стягнення з боржника основної винагороди. 20.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 60917737. Виконавчим округом приватного виконавця Клітченко О.А. визначено місто Київ. За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника — фізичної особи, за місцезнаходженням боржника — юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою копією паспорту. Аналогічна адреса зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02 квітня 2020 року о 14:30.

02 квітня 2020 року від відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни на адресу суду шляхом електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву та докази, які витребовувались судом.

В поданому відзиві відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії приватного виконавця були вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виходячи з наступного. Стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 , банк отримувача: АТ «Альфа Банк» у валюті гривня, у TOB «Росвен Інвест Україна», що розташований за адресою: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6-з. Тобто, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою ТОВ «Росвен Інвест Україна». Таким чином, оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

В судове засідання 02 квітня 2020 року сторони не з`явилися про дату, час та місце проведення повідомлені належним чином.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

Третя особа не скористалась правом надання пояснень щодо позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Статтею 268 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин та керуючись приписами ст. 268, 287 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.10.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною був вчинений виконавчий напис №6536 щодо стягнення з боржника, якою є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" заборгованості в розмірі 20405,43 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни із заявою (вх. №15110 від 19.12.2019 року) про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною за №6536 від 10.10.2019 про стягнення із боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 20405,43 грн.

У заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" вказало, що місце знаходження майна (грошових коштів) боржника рахунок UA723003460000026506012022901 та просило у відповідності до вимог статей 3, 4, 5, 19, 24, 28, 48, п. 1 ч. 1 ст. 26, ч. 2 ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника.

19.12.2019 року на підставі зазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксаною Анатоліївною було відкрите виконавче провадження № 60917737 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" заборгованість в розмірі 20905,43 грн., про що складена оскаржувана постанова.

Не погоджуючись із винесенням такої постанови, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закон №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 № 1403-VIII, про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною 1 статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону №1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 68 Закону України “Про виконавче провадження”, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 916/1605/15-г від 07.05.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте, відповідачем не заперечується та не надано до суду доказів направлення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження №60917737 від 19.12.2019 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення саме за адресою, зазначеною у виконавчому документі у відповідності до ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”, тобто, не доведено належне сповіщення позивача про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статтями 179, 190 ЦК України встановлено, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIIІ.

Частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIIІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, вищенаведеними нормами чітко встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи та вчиняє виконавчі дії лише за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується відповідачем, що місцем проживання боржника, яким є ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції, приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За частинами 1 та 2 статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Таким чином, Закон №1404-VIII вирізняє майно боржника: майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти не залежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника. При цьому, якщо законодавець у Законі №1404-VIII вживає термін “майно”, поширюючи його значення на “кошти”, то термін “кошти” відображається в дужках чи пов`язується змістом у відповідному реченні. Натомість у частині 2 статті 24 Закону №1404-VIII термін “майно” вжито без вказівки про кошти. Отже, виконання рішення за місцезнаходженням майна, в розумінні вимог частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII, не передбачає можливості виконання рішення за місцезнаходженням коштів.

На думку суду, положення частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII, що стосуються виконання рішення за місцезнаходженням майна, розроблені для найбільш швидкого та ефективного доступу державного (приватного) виконавця до майна, з метою його опису та примусової реалізації, натомість арешт коштів на рахунках не вимагає особистої присутності державного (приватного) виконавця та може бути здійснений навіть за умови значної віддаленості установи банку. Окрім цього, таке застосування відповідачем частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII, взагалі нівелює принцип територіальної підвідомчості примусового виконання рішень, оскільки переважна більшість центральних відділень банківських установ зареєстровані в місті Києві.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що саме існування відкритих банківських рахунків не підтверджує факту перебування на цих рахунках грошових коштів, а відповідачем не надано до суду жодного доказу наявності таких коштів на вказаному розрахунку позивача UA723003460000026506012022901 на момент відкриття виконавчого провадження.

До відзиву на позов відповідач подав довідку третьої особи, в якій зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА", підтверджує, що у клієнта, яким є: ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Саксаганським РВ Криворізького МУ ГУМВС України у Дніпропетровській обл., 08.11.2010, РНОКПП: НОМЕР_3 , є рахунок UA723003460000026506012022901 у валюті гривня, у Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА", що розташований за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6-з.

Проте, суд вважає, що наявність в матеріалах справи копії довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" не є підтвердженням інформації про наявність коштів на відповідному рахунку. У довідці лише зазначається, що особа має рахунок UA723003460000026506012022901 у валюті гривня, у Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА". Тобто, документальне підтвердження того, що на такому рахунку обліковуються грошові кошти, належні боржнику, на час відкриття виконавчого провадження, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

Суд зазначає, що фактично виконавче провадження відповідачем відкрито за місцезнаходженням третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА". При цьому відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням стягувача в такій ситуації чинним законодавством не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №826/7969/16 (адміністративне провадження №К/9901/16029/18), яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на правовий висновок Верховного Суду, висловлений в постанові від 10.09.2018 по справі № 905/3542/15, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у вищезазначеній постанові, дійшов висновку, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник, у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках". Таким чином, Верховним Судом звернута увага саме на момент звернення стягнення на грошові кошти, що перебувають на рахунках у банках. Проте, як вже було зазначено, в цій справі відповідачем не доведено та судом не встановлено, що на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були відомості про наявність у позивача коштів на рахунках у банках, що розташовані у м. Київ.

Окрім цього, слід зазначити, що лист Міністерства юстиції України від 11.06.2018, на який посилається відповідач, не має сили нормативного акту, отже, не може регулювати спірні правовідносини. Крім того, в ньому надано оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за умови знаходження грошових коштів на рахунках боржника, що також обумовлює наявність у приватного виконавця інформації про наявність таких коштів на рахунку на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів правомірності та законності прийнятого останнім оскаржуваної позивачем постанови від 19.12.2019 року.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, як зазначалося вище, відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Положеннями частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 287 КАС України, якою передбачено розгляд справи десяти днів, датою прийняття судового рішення є 03 квітня 2020 року

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, офіс 35-А, м. Київ, 02002), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 37616221, бульвар Вацлава Говела, буд. 6, м. Київ, 03126) про визнання протиправною та скасування постанови,- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження від 19.12.2019 ВП № 60917737.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, офіс 35-А, м. Київ, 02002) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 03 березня 2020 р.

Суддя О.М. Неклеса